Сторінка
3

Методика організації самостійної роботи майбутніх інженерів-педагогів при викладанні дисципліни "Деталі машин"

Проаналізувавши ці поняття, можна зробити висновок, що самостійна робота студентів – це спосіб активного, цілеспрямованого надбання студентами нових знань та умінь без безпосередньої участі в цьому процесі науково-педагогічного працівника. Організаційні заходи, які забезпечують нормальне функціонування самостійної роботи студентів, повинні засновуватися на таких передумовах: по-перше, самостійна робота повинна бути конкретною за своєю предметною спрямованістю; по-друге, самостійна робота повинна супроводжуватися ефективним, неперервним контролем та оцінкою її результатів.

І в яку закладено такі функції, як:

- освітня (систематизація і закріплення знань студентів);

- розвиваюча (розвиток пізнавальних зусиль учнів – їхньої уваги, пам’яті, мислення, мови і т.п.);

- виховна (виховання стійких мотивів навчальної діяльності, навичок культури розумової праці, самоорганізації і самоконтролю, цілого ряду ведучих якостей особистості – чесності, працьовитості, вимогливості до себе, пізнавальної активності, самостійності та ін.).

І безпосереднього досягнення наступної мети:

- свідоме і міцне засвоєння знань з дисципліни;

- оволодіння способами і прийомами самоосвіти;

- розвиток потреби в самостійному поповненні знань.

У загальному випадку можна висловити, що самостійна робота виступає як метод навчання і самоосвіти, передумова дидактичного зв’язку різних методів між собою. У процесі самостійної роботи, студент виступає як активна творча особистість, як творець своєї культури, ерудиції, готовності до майбутньої діяльності. Активність особистості студента виявляється в постановці цілей самостійної роботи, її плануванні, визначенні способів, самомобілізації і самоконтролі, оцінюванні результатів. Самостійна робота вимагає інтенсивного мислення, рішення різних пізнавальних задач, ведення записів, осмислювання і запам’ятовування навчальної та іншої інформації. Самостійна робота – важливий фактор теоретичної і практичної підготовки студента до майбутнього діяльності, формування необхідних знань, умінь, навичок, морально-психологічних якостей. У сучасних умовах зросло значення відповідальності самого студента як за свою навчальну діяльність, так і, насамперед, за розвиток свого кругозору, знань, як конкретно-предметних, так і загального змісту. Саме прагнення до самостійного придбання знань повинне всіляко заохочуватися у всіх системах освіти.

Самостійна робота студентів виконується у відповідності з Державним освітнім стандартом вищої професійної освіти та робочою навчальною програмою і включає в себе:

- підготовку до занять (лекції, практичні заняття, лабораторні роботи, семінари, колоквіуми, контрольні роботи, тестування, усне опитування);

- вивчення навчального матеріалу, винесеного на самостійне опрацювання;

крім того:

- виконання розрахунково-графічних робіт та завдань, рефератів, домашніх завдань, виконання індивідуально отриманих завдань або обраних за індивідуальною ініціативою студента, доповідей на семінарських заняттях, на студентських конференціях;

- участь у олімпіадах, конкурсах та інші роботи, які виконуються не в обов’язковому порядку під керівництвом науково-педагогічного працівника або без його керівництва.

Самостійна роботу студентів поділяють: за характером керівництва з боку викладача (опосередкована, безпосередня), за ступенем самостійності студентів (низька, середня, висока), за проявом студентами самостійних дій (обов’язкова, бажана), за тривалістю виконання (короткочасна, довготривала), за видами діяльності (навчально-пізнавальна, професійна), за формами організації (фронтальна, групова, індивідуальна), за місцем у навчальному процесі (аудиторна, позааудиторна).

Аудиторна самостійна робота студентів під керівництвом та контролем науково-педагогічного працівника:

- на лекції;

- на практичних заняттях;

- на лабораторних заняттях;

- на семінарських заняттях;

- на консультаціях та інших аудиторних заняттях.

Позааудиторна самостійна робота студентів під керівництвом та контролем науково-педагогічного працівника:

- додаткові заняття;

- поточні консультації по дисциплінам;

- консультації по курсовим проектам та роботам;

- консультації по випускним кваліфікаційним роботам;

- навчально-дослідницька робота.

Позааудиторна самостійна робота студента без науково-педагогічного працівника:

- підготовка до аудиторних занять (наприклад, робота над конспектом лекції: лекції – основне джерело інформації з багатьох предметів, що дозволяє не тільки вивчити матеріал, але й одержати представлення про наявність інших джерел, зіставити різні погляди на основні проблеми даного курсу. Лекції надають можливість «інтерактивного» навчання, коли є можливість задавати викладачу питання й одержувати на них відповіді. Тому має сенс знаходити час для хоча б швидкого перегляду інформації з матеріалу лекцій (підручники, довідники й ін.) і незрозумілі, а також дискусійні моменти обговорювати з викладачем, іншими студентами); підготовка до практичного заняття: виконується, як правило, з використанням методичних посібників, складається в теоретичній підготовці (особливо для семінарів) і виконанні практичних завдань (розв’язання задач, відповіді на питання і т.д.);

- вивчення теоретичного матеріалу (наприклад, доопрацювання конспекту лекції з застосуванням підручника, методичної літератури, додаткової літератури: цей вид самостійної роботи студентів особливо важливий у тому випадку, коли досліджуваний предмет містить багато неоднозначно трактуючих питань, проблем. Тоді викладач свідомо не може устигнути викласти різні точки зору, і студент повинний ознайомитися з ними по наявній літературі. Крім того, робоча програма предметів припускає розгляд деяких щодо нескладних тем тільки під час самостійних занять, без читання лектором;

- виконання курсових та контрольних робіт;

- перегляд навчальних кінофільмів, відеозаписів;

- робота за комп’ютером;

- підготовка доповіді;

- підготовка до олімпіади;

- підготовка до конкурсу;

- написання реферату;

- та інше.

Ефективність самостійної роботи залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів: змісту і складності її задач, керівництва з боку старших товаришів, рівня знань і загального розвитку студентів, їхніх інтелектуальних навичок і умінь, мотивів і установок, способів і прийомів навчальної діяльності і т.д. Центральною умовою ефективності самостійної роботи є глибоке усвідомлення її цілей і способів, усвідомлення самого себе як особистості, що сама спрямовує, організовує і контролює процес навчання, установлює, виходячи із сучасних вимог до фахівця, позитивні його сторони і недоліки.

Самостійна робота підрозділяється на 4 рівні:

- копіюючи дії студентів по заданому зразку, ідентифікація об’єктів і явищ, їхнє впізнання шляхом порівняння з відомим зразком (на цьому рівні відбувається підготовка студента до самостійної діяльності);

- репродуктивна діяльність по відтворенню навчальної інформації, не вихідна, як правило, за межі рівня пам’яті (на цьому рівні вже починається узагальнення прийомів і методів пізнавальної діяльності, їхній перенос на розв’язання більш складних, але типових задач);