Сторінка
4

Методика організації самостійної роботи майбутніх інженерів-педагогів при викладанні дисципліни "Деталі машин"

- продуктивна діяльність самостійного застосування придбаних знань для розв’язання задач, що виходять за межі типових, які вимагають здібності до індуктивних і дедуктивних висновків, до елементів творчості;

- самостійна робота по переносі знань при розв’язанні задач у зовсім нових ситуаціях, умовах по складанню нових програм прийняття рішень, виробленню гіпотетичного аналогового і діалектичного мислення.

Так П.І. Підкасистий виділяє наступні типи самостійної роботи:

- самостійні роботи за зразком.

- реконструктивні самостійні роботи;

- варіативні самостійні роботи на застосування понять науки;

- творчі самостійні роботи.

Роботи першого типу виконуються цілком на основі зразка, докладної інструкції, у силу чого рівень пізнавальної активності і самостійності студент не виходить у цьому випадку за рамки відтворюючої діяльності.

При виконанні реконструктивних самостійних робіт у навчальній діяльності студента інтелектуальні і практичні дії протікають вже в плані реконструювання, перетворення структури навчальних текстів і наявного досвіду розв’язання задач, пропонованих педагогом для самостійного виконання. Характерною ознакою цього типу робіт є те, що вже в самому завданні обов’язково повідомляється загальна ідея (принцип розв’язання), а студенту необхідно розвити її в конкретний спосіб (чи способи) розв’язання стосовно до умов завдання (структурі об’єкта вивчення).

При виконанні самостійних робіт варіативного типу:

- пізнавальна активність і самостійність студента виражається в проведених їм узагальненнях при аналізі проблемної ситуації, у відділенні істотного від другорядного і перебування способу розв’язання в рамках розв’язання відповідної задачі (тобто не зводиться до актуалізації засвоєних знань і перетворюючому відтворенню відомих способів розв’язання).

- студент залучає і варіює в ході виконання задач в основному елементи свого формалізованого досвіду, однак відповідні знання звичайно вживаються в істотно нової функції, завдяки чому виникає продуктивний процес одержання нової інформації; звідси випливає, що при виконанні робіт цього типу йде нагромадження студента нового досвіду діяльності на рівні оволодіння елементарними методами дослідження в окремо узятих навчальних дисциплінах, закладаються основи вироблення умінь переносу цих методів на більш широке коло родинних дисциплін.

Найвищий рівень пізнавальної активності і самостійності студента виявляється в ході виконання їм творчих самостійних робіт, де передбачається вже особиста його участь у виробництві принципово нових для нього знань, цінностей матеріальної і духовної культури. Завдання у всіх видах творчих робіт містять умови, що стимулюють виникнення проблемних ситуацій, які можна створити на уроці різними способами.

Так можна сформувати дидактичні вимоги до самостійної роботи:

1. Самостійна робота повинна носити цілеспрямований характер. Це досягається чітким формулюванням мети роботи. Задача викладача полягає в тому, щоб знайти таке формулювання завдання, що викликала б у студентів інтерес до роботи і прагнення виконати її як найкраще. Студенти повинні ясно уявляти, у чому полягає задача і який образ буде перевірятися її виконання. Це додає роботі студентів осмислений, цілеспрямований характер, і сприяє більш успішному її виконанню. Недооцінка зазначеної вимоги призводить до того, що студенти, не зрозумівши мети роботи, виконують не те, що потрібно, або змушені в процесі її виконання багаторазово звертатися за роз’ясненням до викладача. Усе це призводить до нераціональної витрати часу і зниженню рівня самостійності студентів у роботі.

2. Самостійна робота повинна бути дійсно самостійною і спонукати студентів при її виконанні працювати напружено. Однак тут не можна допускати крайностей: зміст і обсяг самостійної роботи, пропонованої на кожнім етапі навчання, повинен бути посильними для студентів, а вони у свою чергу підготовлені до виконання самостійної роботи теоретично і практично.

3. Спочатку у студентів потрібно сформувати найпростіші навички самостійної роботи. У цьому випадку самостійній роботі студентів повинний передувати наочний показ прийомів роботи з викладачем, супроводжуваний чіткими поясненнями, записом і т.п.

Самостійна робота, виконана студентами після показу прийомів роботи викладачем, носить характер наслідування. Вона не розвиває самостійності, але має важливе значення для формування більш складних навичок і умінь, більш високої форми самостійності, при якій учні виявляються здатними розробляти і застосовувати свої методи розв’язання задач навчального або виробничого характеру.

4. Для самостійної роботи в більшості випадків потрібно пропонувати такі завдання, виконання яких не допускає дії по готових алгоритмах або шаблону, а вимагає застосування знань у новій ситуації. Тільки в цьому випадку самостійна робота сприяє формуванню ініціативи і пізнавальних здібностей студентів.

5. В організації самостійної роботи необхідно враховувати, що для оволодіння знаннями, уміннями і навичками різним студентам потрібно різний час. Здійснювати це можна шляхом диференційованого підходу, спостерігаючи за ходом роботи групи в цілому та окремих студентів, викладач повиннен вчасно реагувати на студентів, які першими успішно виконали завдання, та надати їм виконання більш складних.

6. Завдання, пропоновані для самостійної роботи, повинні викликати інтерес студентів. Він досягається новизною висунутих задач, незвичайністю їхнього змісту, розкриттям перед студентами практичного значення пропонованої задачі або методу, яким потрібно опанувати. 7. Самостійні роботи студентів необхідно планомірно і систематично включати в навчальний процес. Тільки при цьому умові в них будуть вироблятися відповідні уміння і навички.

8. При організації самостійної роботи необхідно здійснювати розумне сполучення і виклади матеріалу викладачем із самостійною роботою студентів по придбанню знань, умінь і навичок. У цій справі не можна допускати крайностей: зайве захоплення самостійною роботою може сповільнити темпи вивчення програмного матеріалу, темпи просування студентів вперед у пізнанні нового.

9. При виконанні студентами самостійних робіт будь-якого виду керівна роль повинна належати викладачу. Викладач планує систему самостійних робіт, їхнє планомірне впровадження у навчальний процес. Він визначає мету, зміст і обсяг кожної самостійної роботи, її місце на уроці, методи навчання різним видам самостійної роботи. Він навчає студентів методами самоконтролю і здійснює контроль за якістю її виконання, вивчає індивідуальні особливості студентів і враховує їх при організації самостійної роботи.

Доцільно зазначити, що до заходів із планування самостійної навчально-пізнавальної діяльності доцільно враховувати:

– загальний бюджет часу студентів і бюджет часу на самостійну навчально-пізнавальну діяльність;

– часові витрати студентів на виконання усіх видів навчальних робіт із усіх навчальних дисциплін;

– час, який необхідний на самостійну навчально-пізнавальну діяльність студентів, у відповідність з реально наявним часом;