Сторінка
2

Наочні засоби вивчення географії материків та океанів

Наочність відіграє виключну роль на кожному етапі навчання географії. Методикою її використання та удосконаленням займалися різні науковці. Зокрема І.В. Душина докладно розкрила вимоги та шляхи правильного використання наочності у шкільному курсі географії, С.Г. Кобернік всебічно висвітлив різні види наочності та розробив їх класифікацію, Ю.Г. Баришева проаналізувала основні прийоми роботи із засобами наочності та їх використання у різних курсах географії.

Використання наочних засобів відіграє велику роль в розвитку наочно-образного мислення школярів, гостроти сприйняття, спостережливості, зорової пам’яті. В наочних методах джерела знань представлені різними видами учбово-наочних засобів. Функції наочного матеріалу виконують: краєзнавчий матеріал, моделі природних та господарських об’єктів і процесів, учбові карти, ілюстровані таблиці, екранні засоби, педагогічні малюнки тощо.

У наш час все більша й більша увага на різних етапах навчання приділяється використанню графічної наочності. Це пов’язано з тим, що її застосування надає можливість показати розвиток географічних явищ та їх динаміку, повідомляти учбову інформацію певними дозами та керувати індивідуальним процесом засвоєння знань. Застосування графічної наочності стимулює пізнавальні інтереси учнів, забезпечує різностороннє формування образів, сприяє міцному засвоєнню знань та заощадженню часу, що витрачається на формування нових знань

Зазвичай наочні методичні прийоми тісно пов’язані зі словесними. В одному випадку вони переважають над словесними. Наприклад, при формуванні поняття „озеро“ його визначення дається тільки після розгляду учбових карт із зображенням розташування різних озер, після перегляду кінофільму про озера або іншого ілюстративного матеріалу. У деяких випадках використанню наочності передує розповідь або пояснення. Але ці методичні прийоми можуть використовуватися і одночасно. Наочні методичні прийоми можуть бути використані для самостійного набуття учнями нових знань як образного, так і абстрактно-логічного характеру.

При вивченні шкільного курсу географії наочність використовується на кожному з етапів навчання, а особливо при вивченні нового матеріалу. Так, зокрема при вивченні курсу фізичної географії, а саме теми „Літосфера“, залучають різні види наочності, які дозволяють ознайомити учнів з особливостями внутрішньої будови Землі, сформувати поняття про літосферу, дати поняття про гірські породи, показати діяльність земної кори і зовнішніх процесів, ознайомити учнів з основними формами рельєфу Землі. Але все ж таки наочні засоби частіше всього використовуються в ході виконання практичних робіт. В залежності від матеріально-структурних особливостей і дидактичного призначення цих засобів, застосовують різні прийоми роботи з ними.

Під час проведення уроків учителі географії з метою реалізації наочних методів застосовують один із необхідних чинників засвоєння знань – спеціальні технічні засоби навчання. До них належать:

дидактична техніка (кіно- і діапроектори, телевізори, відеомагнітофони, електрофони);

аудіовізуальні засоби;

екранні посібники;

статистичні проекції (діафільми, діапозитиви, транспаранти, дидактичні матеріали для епіпроекції);

окремі посібники динамічної проекції (кінофільми, кінофрагменти );

фонопосібники (грамо- і магнітофонні засоби);

відеозаписи;

радіо- і телепередачі.

Транспарант є екранним засобом зорової наочності, ефективним завдяки своїм високим демонстраційним властивостям: фронтальності, контрастності, яскравості тощо. Інформацію з екрана учні розглядають емоційно, що сприяє зосередженню їх уваги на об'єктах вивчення, а це важливо для інтенсифікації, підвищення ефективності навчального процесу.

Останнім часом перевагу надають динамічним засобам унаочнення, які, порівняно із статичними, стимулюють творче мислення учнів. Чуттєві образи, що послідовно змінюються і наочно відображають логіку розумових дій, полегшують першу фазу засвоєння навчального матеріалу. Головна перевага динамічних засобів унаочнення полягає в тому, що вони викликають мимовільну увагу учнів до образів, які послідовно змінюються і сприяють перетворенню її в стійку, свідомо контрольовану увагу.

Особливо цінними з погляду дидактики є динамічні транспаранти з переставними деталями, завдяки яким учні сприймають не готовий матеріал, а активізують свою пізнавальну діяльність. Зміст і логічна побудова схематичного динамічного зображення полегшують перехід від чуттєвого сприйняття до абстрактного мислення.

Динамічні транспаранти можуть бути представлені серією рисунків-накладок на прозорих плівках, набором окремих накладних деталей, поєднанням зображень на прозорій основі та накладних деталей, стаціонарними динамічними моделями для демонстрації на графопроекторі.

Діафільми і діапозитиви, на відміну від динамічних транспарантів, у яких використовується і мовний, і зображувальний матеріал, будуються на зображеннях. Основою зорового ряду в них є малюнок.

Діафільми - своєрідна екранна розповідь, що передбачає сюжетну організацію матеріалу, діапозитиви - окремі ілюстрації певних явищ, пов'язаних лише методичним задумом, а не сюжетом.

Проектування кадрів діафільму, діапозитивів забезпечує крупноформатне, чітке, яскраве зображення, що полегшує сприйняття матеріалу, дає яскравіше уявлення про предмет, явище, ситуацію. Екран, що світиться, концентрує увагу учнів на зображенні, розвиває спостережливість, стимулює пізнавальну діяльність. Субтитри (міжкадровий текст), запитання і відповіді визначають методику їх використання у навчальному процесі.

Інколи для пояснення, закріплення матеріалу використовують навчальні радіопередачі.

При комплексному використанні аудіовізуальних засобів навчання на уроках потрібно враховувати пізнавальні закономірності навчальної діяльності учнів, їх підготовленості до сприймання і засвоєння навчального змісту за допомогою цих засобів; забезпечувати органічне їх поєднання з іншими.

У процесі підготовки до уроку із використанням ТЗН слід:

детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст і логіку вивчення навчального матеріалу;

визначити обсяг і особливості знань, які повинні засвоїти учні (уявлення, факти, закони, гіпотези);

необхідність демонстрування предмета, явища або їх зображення;

відібрати і проаналізувати аудіовізуальні та інші дидактичні засоби;

встановити їх відповідність змістові та меті уроку, можливе дидактичне призначення як окремих посібників, так і комплексу загалом.

Під час використання ТЗН потрібно підготувати учнів до сприйняття та засвоєння змісту аудіовізуальними засобами, забезпечити органічне поєднання їх зі словами вчителя, а також з іншими засобами навчання, застосувати різні методичні прийоми, щоб розвивати пізнавальні інтереси учнів і забезпечувати міцність засвоєння знань.

Учитель повинен добре продумати поєднання слова з ТЗН (пояснення або бесіда перед демонструванням, чергування демонстрування і розповіді, синхронне коментування). Ефективному використанню засобів навчання сприяє кабінетна система. Використання ТЗН має позитивний бік (цікавішим стає урок і позаурочні заходи, учні швидше «входять» у предмет) і негативний (мало часу для закріплення і повторення, перенапруження зору і слуху учнів, шум, який шкодить будь-якій роботі).