Сторінка
6
Виконання учнями рецептивно-репродуктивних умовно-мовленнєвих вправ:
в імітації ГС,
на підстановку до ГС,
на трансформацію ГС,
на завершення ГС,
на розширення ГС,
відповіді на запитання,
самостійне вживання нової ГС.
3. Автоматизація дій учнів з новою ГС на рівні понадфразової єдності
Виконання учнями рецептивно-репродуктивних умовно-мовленнєвих вправ
на об'єднання зразків мовлення у мікромонолозі,
на об'єднання зразків мовлення у мікродіалозі.
Пасивний мінімум подається не у ситуації, а у контексті. Тому найкраще його подавати не окремими прикладами, а блоками інформації. Прослухавши ці декілька речення, учні з’ясовують їхнє комунікативне значення.
Етапи вивчення пасив. грам мінімуму:
1. Етап – рівень окремого речення
2. Рівень понадфразової єдності
Вправи:
Некомунікативні вправи: на розпізнання ГС і диференціацію ГС та умовно-комунікативні вправи – відповіді на запитання (переклад).
Цілі, зміст та принципи навчання вимови у середній школі
Метою навчання фонетичного матеріалу є формування слухо-вимовних і ритміко-інтонаційних навичок (на апроксимованому рівні).
Під слухо-вимовними навичками мовлення розуміють навички фонемно-правильної вимови усіх звуків у потоці мовлення та розуміння всіх звуків при аудіюванні мовлення.
Ритміко-інтонаційні навички – це навички інтонаційно і ритмічно правильного оформлення мовлення і, відповідно, розуміння мовлення інших людей.
Усі навички вимови мають характеризуватися якостями автоматизованості, гнучкості і сталості та формуватися поетапно.
Вимоги до вимови учнів визначають, виходячи з принципу апроксимації, тобто наближення до правильної вимови. З цією метою обмежується обсяг фонетичного матеріалу, що вивчається, а також допускається деяке зниження якості вимови окремих звуків та інтонаційних моделей. Апроксимована мова – це така вимова, в якій, як і в літературній мові, відсутні фонологічні помилки, але яка, на відміну від літ. вимови, допускає нефонологічні помилки, тобто такі, що не заважають розуміти усні висловлювання та прочитане вголос цією мовою.
Фонологічне вивчення повинне ґрунтуватися: на основі порівняльного аналізу фонологічних систем рідної та іноземної мов. Це допомагає передбачити певні труднощі та знайти їхні шляхи подолання.
Аналітико – імітативний принцип (одночасне пояснення та аналіз)
Фонетичні навички передбачають
1) автоматизовану рецепцію звуків (так званий "фонематичний слух") та інтонем, аналогією з фонематичним – "інтонаційний слух"),
2) їх (ре)продукцію –артикуляцію та інтонування.
Усі навички вимови мають характеризуватися якостями автоматизованості, гнучкості і сталості та формуватися поетапно.
Навчання англійській артикуляції та інтонації в середній школі. Індивідуалізація у навчанні інтонації
Поділ звуків англ. мови. За ознакою схожості/розбіжності звуків іноземної та рідної мов усі звуки іноземної мови умовно розділяють на три групи.
1. звуки, максимально наближені до звуків рідної (української) мови за акустичними особливостями та артикуляцією (наприклад, англ.: [b, g, m, s, z].
Методика роботи. Формування навичок вимови названих звуків не викликає особливих труднощів, оскільки тут має місце позитивний перенос навичок з рідної мови в іноземну. Для засвоєння цих звуків можна обмежитися імітацією, ніяких інших вправ ця група не потребує.
2. звуки, які, на перший погляд, дуже схожі на звуки рідної мови, але відрізняються від них за суттєвими ознаками (наприклад, англ.: [е, і, і:, t, d, v, w, l]).
Приклади вправ навчання артикуляції звуків
1) Прослухайте слова (словосполучення, фрази) із звуком [t]. Повторіть їх, звертаючи увагу на положення язика на алвіолах. (Некомунікативна вправа на свідому імітацію нового звука, якій передує слухання.) [t] it, lit, sit. Sit still. It is a tree.
2) Послухайте пари слів, словосполучення, фрази із звуками [t] та [d]. Повторіть їх, звертаючи особливу увагу на те, що одна з них глуха, інша дзвінка. To-do, lit-lead, seat-seed, tie-die.
(Некомунікативна вправа на свідому імітацію звуків, що контрастуються. Імітації передує слухання.)
Для особливо важких звуків цим вправам можуть передувати вправи на так звану беззвучну артикуляцію – "гімнастика" язика і губ, наприклад:
– округлити губи/розтягнути губи; fur, turn, first, her.
кінчик язика притиснути до нижніх зубів/альвеол тощо.
Метою навчання інтонації є формування:
1) рецептивних ритміко-інтонаційних навичок, або "інтонаційного слуху" в аудіюванні;
2) продуктивних ритміко-інтонаційних навичок (в говорінні та при читанні уголос).
Важливо зазначити, що процес навчання інтонації повинен передбачати нероздільне формування обох груп навичок. Проведені експерименти свідчать ти значного поліпшення продукції інтонаційних моделей можна досягти за умови цілеспрямованого тренування в їх рецепції. На відміну від слухо-вимовних (артикуляційних) навичок, які є мовленнєво-моторними.
Інтонаційні навички – це мовленнєві навички: мовлення є ситуативним за своєю природи й наша інтонація завжди залежить від мовленнєвої ситуації: з ким ми розмовляємо, де ми знаходимось, який комунікативний намір ми хочемо здійснити за допомогою інтонації. Насамперед це стосується таких компонентів інтонації як логічний наголос і мелодія. Обидва компоненти можуть змінювати висловлювання.
Ознайомлення учнів з новими інтонаційними моделями
Завдання вчителя на цьому етапі – продемонструвати нову інтонаційну модель та її комунікативне значення в різних ситуаціях мовлення. Так, щоб продемонструвати Інтонаційну модель наказу та прохання, вчитель віддає різні розпорядження учням, використовуючи спочатку спадний тон, а потім – висхідний. /Go to the blackboard. \Go to the blackboard. / Sit down. \Sit down.
Паралельно він пояснює комунікативне значення (у першому випадку – наказ, у другому – прохання). Після першої демонстрації обох моделей потрібно записати їх на дошці, вдаючись до мінімального графічного відтворення ІнМ.
Далі необхідно послухати невеличкі діалоги у звукозапису, де трапляються нові ІнМ, що сприятиме становленню такої ознаки як гнучкість.
T. Go to the blackboard, Olya.
P. Yes, teacher.
T. Thank you. Go back to your desk.
Потім слід перейти безпосередньо до автоматизації дій учнів новими Ін. М., щоб сформувати такі ознаки навички як автоматизованість та сталість
Автоматизація дій учнів з новими інтонаційними моделями
Так само, як і в процесі автоматизації дій учнів з окремими звуками, використовуються вправи
на рецепцію інтонаційних моделей
вправи на репродукцію інтонаційних моделей. У зв'язку з мовленнєвим характером інтонаційних навичок при навчанні необхідно виконувати умовно-комунікативні вправи.
Цілі та зміст навчання монологічного мовлення
Монолог – це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи.
Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»:
Освіта в Китаї
Дитячі та юнацькі організації в Україні
Ефективність посади класного керівника у сучасному навчально-виховному процесі школи
Організація та методика проведення уроку з теми: "Створення і редагування макросів в інтерактивних документах засобами Word"
Умови розвитку соціальної активності студента у ВНЗ