Сторінка
12
Також ми отримали уявлення про проведення вільного часу студентів. Виявилося що більшості студентів вільного від навчання часу цілком достатньо (61%) Третьої частини всіх студентів часу дуже мало (31%) і трохи його не вистачає (7%). Велика частина студентів проводить свій вільний час в компанії друзів (82%).
Цікавий той, факт, що на факультеті є можливість займатися громадською діяльністю (73%). Деякі з них навіть беруть участь у цій роботі (43%), але сказати про те, що ця діяльність їх надихає і цікавить, не можна (32%).
Третина (35%) опитаних студентів ніколи не були обізнані про діяльність студентських організацій ВНЗ, 20% ставляться до них байдуже.
За результатами анкети ми зробили висновок, що деякі студенти не мають достатнього уявлення про діяльність студентських організацій. Вони розуміють, що діяльністю подібного роду повинні займатися самі, але частина схильні перекладати свою відповідальність на плечі інших.
Також ми виявили ступінь готовності студентів до прояву ініціативи в організації свого вільного часу. 20% студентів ніколи не проявляли активність у суспільному та дозвіллєвій діяльності факультету. Проте 30% з них хотіли б організувати студентську організацію на їх факультеті. 32% беруть участь у заходах вузу тільки в разі крайньої необхідності (традиційні вузівські заходи).
Таким чином, проаналізувавши та вивчивши деякі аспекти становлення громадської активності студентів, і провівши експериментальне дослідження, ми можемо прийти до висновку, що рівень громадської активності студентів п’ятого курсу не високий. А студенти 3-го курсу активно включаються в творчу діяльність, яка передбачає самостійність у виконанні завдань, висування власних ідей. Однак в суспільній активності студентів спостерігається високе прагнення до ініціативно-творчої діяльності, тобто до реалізації власних ідей, прояву творчості, аналізу діяльності, самореалізації та самокорекції.
Бути соціально-активним, брати участь в розроблюваних проектах - це значить мати можливість розвинути здібності, які є основою для виховання управлінського потенціалу. Дізнатися про те, як ризикувати, експериментувати, планувати майбутнє, отримувати допомогу інших людей і надавати допомогу самому, налагоджувати співпрацю, поєднувати вміння керувати і вміння підкорятися, вміння брати відповідальність на себе і вміння делегувати повноваження, вирішувати проблемні ситуації і конфлікти - все це приходить з досвідом і є невід’ємною частиною професійної культури студента. Участь в проектах, що поєднують теоретичні знання з практикою, дозволяє студентам проявити активну життєву позицію та придбати цей безцінний досвід, від якого багато в чому буде залежати успішність подальшої професійної кар’єри.
Розвиток соціальної активності студентів - це двосторонній процес, що включає в себе: засвоєння студентом соціального досвіду шляхом входження в виховне середовище вузу, систему його соціальних зв’язків і активне відтворення системи соціальних зв’язків студентом за рахунок його активної творчої діяльності.
Соціальна активність особистості представляє собою комплексне утворення, що складається з взаємозв’язаних структурних компонентів: мотиваційних, ціннісних; когнітивних, діяльнісно - творчих; аналітичних; критеріями яких, визначальними їх сформованість, є: соціальні знання, готовність до саморозвитку та освіті, ціннісні орієнтації, мотивація досягнення, рефлексія, емпатія, самооцінка, творчий потенціал.
Структурно-функціональна модель розвитку соціальної активності студентів у виховній системі вузу включає в себе два блоки: системний - взаємопов’язані підсистеми цілепокладання, змісту та результату, і функціональний (виховна, адаптаційна функції), а також взаємодія трьох систем: соціального середовища, системи професійної освіти і внутрішнього середовища розвитку особистості.
Ефективність розвитку соціальної активності студента у виховній системі вузу забезпечується сукупністю психолого-педагогічних умов: модернізація змісту і структури виховної системи ВНЗ як системи, спрямованої на розвиток соціальної активності студентів вузу; формування установки на самореалізацію студентів у процесі виховної діяльності; розвиток суб’єктної позиції і особистісного сенсу; підвищення рівня самосвідомості та відповідальності суб’єктів виховання, і механізмів, що обумовлюють успішність її розвитку: наслідування, гра, самостійна діяльність, рефлексія.
Таким чином, спираючись на теоретичні положення проблеми розвитку соціальної активності студентів як умови професійного становлення та досвід практичного її вирішення на прикладі освітнього процесу вузу, ми зробили висновок про те, що професійне становлення виступає як особистісна характеристика суб’єкта і служить фоном для розвитку соціальної активності особистості студента, причому студент виступає як суб’єкт пізнавальної та професійної діяльності.
Технологія розвитку соціальної активності студента у виховній системі вузу характеризується наявністю діагностично заданої мети (розвиток соціальної активності студента); послідовністю дій педагога і студентів, спрямованих на досягнення намічених результатів; обгрунтованим вибором засобів і методів взаємодії, форм організації виховного процесу та передбачає здійснення зворотних зв’язків з метою корекції і координації спільної діяльності педагога і студента. Технологія включає наступні етапи: адаптаційний, змістовний, інтеграційний, що забезпечує поступовість і систематичність її реалізації.
Відбуваються зміни в житті суспільства та системі освіти позначили проблему пошуку шляхів та умов підвищення громадської активності особистості студента в процесі навчання у вузі. Особливе місце у виховній роботі зі студентами традиційно займала позиція формування і розвитку їх активності шляхом включення в різні види позанавчальної творчої, трудової, пізнавальної діяльності. Тільки беручи участь у різних вузівських заходах, або перебуваючи в студентському активі, або громадській організації студент зможе реалізуватися під час навчання у вузі. Залучення студентів до організації та проведення культурно-дозвіллєвої діяльності на факультеті з перших місяців навчання у вузі сприяє успішному становленню громадської активності студентів.
Можна з упевненістю сказати, що в Харківському національному університеті внутрішніх справ створені оптимальні умови і вироблена правильна стратегія розвитку громадської активності студентів, для успішного формування суспільно активної особистості. А формування громадської активності та ініціативи студентів, формування організаторських та управлінських умінь і навичок, сприяє розвитку творчого потенціалу студентів та їх професійному зростанню.
Характер, спрямованість, цілі становлення студентів як активних суб’єктів суспільних відносин, як фахівців, в значній мірі впливають на якісні характеристики перспектив розвитку нашого суспільства. Перетворення соціуму буде успішним, якщо воно забезпечується активним, творчим включенням молодого покоління в процес створення матеріальних і духовних благ.