Сторінка
13
Педагогічні умови розвитку соціальної активності студента
У сучасному освітньому просторі виникла необхідність в підготовці професійно компетентних, соціально активних і конкурентоспроможних фахівців, готових забезпечити суспільству стійкий, безпечний і успішний розвиток, так як суспільство ставить перед людиною все більше складних завдань на самовизначення і самореалізацію, з якими під силу впоратися тільки лише вільній, самостійній, соціально активній особистості.
У Концепції модернізації української освіти говориться про те, що суспільству потрібні освічені, моральні, заповзятливі люди, які можуть самостійно приймати відповідальні рішення в ситуації вибору, прогнозуючи їхні можливі наслідки, способи до співпраці, відрізняються мобільністю, динамізмом, конструктивністю, володіють розвиненим відчуттям відповідальності за долю країни.
У зв’язку з цим все більшого значення набуває соціальна активність особистості, яка проявляється в різній суспільно-значущій діяльності, така особистість свідомо орієнтована на вирішення завдань, що стоять перед суспільством, класом, соціальною групою.
Таким чином, велику роль в житті суспільства відіграє студентська молодь, так як вона являє собою ту соціальну групу, яка несе в собі величезні потенційні можливості майбутнього.
Студентська молодь як соціальна група є різновидом групи «молодь». Звідси випливає, що для неї притаманні всі характеристики молоді, а також свої специфічні риси: діяльність, пов’язана з навчанням у ВНЗ, найбільш освічений прошарок молоді, резерв поповнення працівників розумової праці, складова частина інтелігенції, неоднорідність соціального походження та матеріального становища, певна групова самосвідомість, спільність інтересів і особлива субкультура.
Формування соціальної активності студентської молоді має здійснюватися з урахуванням, з одного боку, особливостей мінливого соціального і освітнього середовища, з іншого - специфіки цієї соціально-демографічної групи, її внутрішньої диференціації, місця і ролі в суспільстві, а також необхідності дозволу сформованого протиріччя між потребами молоді в становленні її як соціального суб’єкта і можливостями їх реалізації.
Факторами, що сприяють формуванню соціальної активності студентської молоді, є: прагнення молоді до самореалізації, ефективна державна молодіжна політика, а також цікаві та авторитетні для молоді люди. Найбільш перешкоджають формуванню соціальної активності: невіра в суспільні ідеали і байдужість суспільства, старших вікових груп до проблем молоді, недовіру органам влади і індиферентність самої студентської молоді.
Головним критерієм ефективності управління формуванням соціальної активності студентської молоді є високий рівень всіх видів її активності і високий ступінь узгодженості інтересів з інтересами інших соціальних суб’єктів. При цьому критеріями високого рівня видів соціальної активності виступають:
для пізнавальної активності - визнання знань та навичок, їх здобуття, яскраво виражена потреба в знаннях;
для трудової активності - важливість самого процесу праці та цікавої творчої роботи, систематичний прояв ініціативи в трудовій діяльності;
для суспільно-політичної активності - наявність власних політичних переконань, участь в діяльності громадських об’єднань, обізнаність про соціальні проблеми суспільства і зацікавленість у їх вирішенні.
Проблема формування соціальної активності особистості має досить тривалу історію свого усвідомлення і розробки в аспекті суспільної, культурної та педагогічної значущості. Вирішальною умовою формування соціальної активності особистості виступає цілеспрямована суспільно корисна діяльність молодої людини, її готовність до подібного роду поведінки, бажання і вміння діяти, проявляючи відповідальність, ініціативу, самостійність.
Серед суб’єктів формування соціальної активності студентської молоді можна виділити: держава, громадські об’єднання, засоби масової інформації, викладачів. Кожен суб’єкт здійснює формування соціальної активності студентської молоді в рамках своїх функцій і реалізує взаємопов’язаний комплекс заходів, спрямований на формування активної усвідомленої діяльності.
Процес формування повинний здійснюватися поетапно:
I етап - розробка загальної програми розвитку студентського самоврядування при активній консультативній допомозі викладачів-наставників і з урахуванням ініціативних пропозицій студентів-активістів, які зарекомендували себе в якості лідерів, у процесі участі у виховних заходах.
II етап - мотиваційно-тренінговий етап: відбувається робота з формування організаторської компетентності студентського активу. Паралельно проводиться спеціальна робота по стимулюванню мотивації участі студентської молоді у позанавчальній діяльності.
III етап - формування структури органів студентського самоврядування та розподілу повноважень логічно випливає з двох попередніх і полягає в організації демократичних процедур вибору справжнього студентського лідера.
Формування соціальної активності в педагогічному аспекті, на думку М.Колесникової, розуміється як створення системи педагогічних ситуацій в рамках процесу навчання і виховання, які включають в себе певні цілі, оптимальні форми та методи, що передбачає створення певних організаційно-педагогічних умов:
1. У результаті планування і цілепокладання свого розвитку шляхом порівняння соціально-професійних очікувань і досягнень у процесі професійного становлення з урахуванням ініціативності та відповідальності відбувається формування суб’єктної позиції студента і розвиток його соціальної активності.
2. Організація професійної діяльності студентів на основі врахування сутнісних характеристик феномена соціальної активності у студентському середовищі. Професійна діяльність студентів здійснюється паралельно з освітнім процесом на безперервній основі і передбачає постійний контакт студентів, викладачів і фахівців-практиків.
3. Участь студентів вузу в соціально-проектній діяльності. Соціальне проектування набуває все більшого поширення у професійній підготовці фахівців, зайнятих у сферах роботи з людьми (педагоги, психологи, менеджери, державні і муніципальні службовці). Метод проектів і його різновид - метод соціального проектування мають великий потенціал в основному в підготовці фахівців у соціально-педагогічній сфері. Його сутність полягає в тому, що:
студент повинен теоретично осмислити проектоване явище і визначити практичну спрямованість дій по зміні даного явища;
студент у ході роботи над проектом опановує методологією і технологією виконання конкретної специфічної діяльності, алгоритм якої він вибудовує і пропонує реалізувати для перетворення соціального явища;
студент отримує можливість самостійно визначити і реалізувати конкретні дії по досягненню цілей і завдань проекту;
студент отримує можливість взяти на себе роль суб’єкта соціально-проектної діяльності (розробника, лідера, організатора, виконавця);
студент опиняється в ситуації актуалізації та мотивування власної соціальної активності, що трансформується в властивість особистості.