Сторінка
11

Умови розвитку соціальної активності студента у ВНЗ

По аналізу другий методики, можна з впевненістю сказати, що активність студентів 3 курсу факультету правознавства проявляється в ініціативності, спрямованої на реалізацію соціальних цінностей, а також у відповідальності і незалежності.

Таблиця 2.3.

Як ми бачимо з таблиці 2.3., високий рівень соціальної активності мають 10 осіб, тобто 50% опитаних. Решта 15 осіб, тобто 50% володіють середнім рівнем соціальної активності. Низький рівень соціальної активності мають 5 осіб.

Результати анкетування у студентів 5-го курсу показують дещо іншу картину. У них на першому місці цікава робота, здоров’я, творчість, розвиток, суспільне визнання, щасливе сімейне життя. А все інше у них на другому місці. Така розстановка термінальних цінностей студентів дозволяє говорити про те, що проблема в самореалізації особистості на старших курсах зменшуються. Але такий позитивний результат не впливає на розвиток їх соціальної активності, тобто студенти 3-го курсу виявилися соціально активнішими, ніж студенти 5-го курсу.

Для виявлення життєвих устремлінь, які необхідні для побудови перспектив особистісного розвитку, ми скористалися методикою В. Мільмана «Діагностика мотиваційної структури особистості».

При аналізі даної методики для нас мали величезне значення показники, які характеризують робочу спрямованість особистості. Отримані результати дозволили нам зробити висновок про те, що «житейська» спрямованість особистості переважає над «робочою» спрямованістю. Цей факт служить підтвердженням того, що у більшості студентів експериментальної і контрольної груп яскраво виражений «житейський» мотиваційний профіль особистості, що становить у студентів 3-го курсу 75%, а у студентів 5-го курсу трохи менше 55%.

Отже, одні з важливих показників соціальної активності, такі як «загальна активність», «творча активність», «соціальна корисність», не є стійкими для даних студентів. Студенти, які демонструють стійкість за даними показниками, знаходяться в обох курсах в меншості.

Проведений нами анкетування по вивченню соціальної активності показав недостатній рівень її сформованості у студентів вузу і дозволив керуватися необхідністю цілеспрямованого і послідовного її формування.

Дослідження свідчать про те, що студенти, в більшості своїй, не оцінюють себе як суб’єкта соціальної і пізнавальної діяльності, відзначено недостатнє володіння проектуванням соціально-значимої діяльності, нестабільність проявів професійної мотивації, відсутність творчого підходу до діяльності, слабо розвинене прагнення до самореалізації. Отже, у вищому навчальному закладі недостатньо уваги приділяється розвитку соціальної активності студентів. Виявлено низький рівень ефективності впливу суб’єктів управління на формування соціальної активності студентської молоді, що виражається в недостатній мірі реалізації стратегії державної молодіжної політики, слабкої інформованості або незацікавленості студентства в діяльності громадських об’єднань, в деструктивному впливі ЗМІ на самореалізацію і розвиток молодого покоління, в певних світоглядних та ціннісних розбіжностях між викладачами та молоддю.