Сторінка
8
На третьому етапі варто ставити творчі завдання, які містять проблемність. Наприклад, учитель запитує про птахів з яскравим оперінням, які мешкають в Африці.
Методи формування екологічної культури спонукають школярів до творчості. Зусилля вихователя завжди зорієнтовані на всю систему цінностей. Спрямовуючи учнів на систему екологічних цінностей, учитель впливає на моральні пріоритети учнів, тому одним завданням виховання є визначення цінностей. Серед цінностей сучасного виховання обов’язковим є екологічний компонент.
Опис констатувального експерименту з екологічного виховання молодших школярів на уроках математики
Важливим елементом якісного рівня впровадження в навчальний процес математичного моделювання як засобу екологічного виховання молодших школярів є специфічна класифікація, яка сприяє рухові шкільного навчання із рівня емпіричного накопичення знань, умінь і навичок на рівень теоретичного аналізу та системного підходу.
В основу побудови системи екологічного виховання покладено психологічний принцип О.М. Леонтьєва, згідно якому, свідомість особистості породжується в діяльності. Кінцевою метою цього процесу повинно стати попередження необоротних змін у природі й збереження всієї різноманітності рослинного та тваринного світу.
Показником високого рівня екологічної культури людини є її активна діяльність з охорони природи. Як і в кожному виді діяльності, у природоохоронній також виділяються основні структурні компоненти: інтелектуальний, операційний, мотиваційний.
Характерні особливості кожного з цих компонентів визначаються специфікою цього виду діяльності. До складу інтелектуального компоненту природоохоронної діяльності входять екологічні знання, операційного – уміння й навички з охорони природи, мотиваційного – сукупність збуджуючих причин діяльності людини в природі.
До основних умінь і навичок природоохоронної діяльності, які можна сформувати в учнів під час навчально-виховної діяльності в школі, слід віднести такі уміння як:
– оцінювати стан навколишнього середовища, найближчого природного оточення;
– не смітити в навколишньому середовищі;
– пропагувати сучасні проблеми екології й охорони природи;
– піклуватися про навколишне середовище власними зусиллями.
Головна мета екологолічної освіти на сучасному етапі трансформації навчально-виховних закладів, як зазначається в офіційних документах, – створення умов для розвитку й самореалізації кожної особистості як громадянина країни, формування покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства в тісній гармонії з природою. Цьому мають сприяти пошуки нових педагогічних технологій, створення такого освітнього середовища, яке б забезпечило кожному учневі змогу виявити закладене в ньому від природи творчий початок, сформувати здатність бути суб'єктом розвитку своїх здібностей і стати суб'єктом своєї життєдіяльності в екології.
Екологічне виховання покликане забезпечити підростаючому поколінню взаємозв'язок природи й суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення та роль природи для суспільства в цілому й кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа – це першооснова існування людини, а кожна людина – частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище, як національну йзагальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та екологічне перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи.
Багато уваги формуванню екологічної культури молодших учнів приділяв В.О. Сухомлинський. Працюючи в Павлиській школі, вчений справді створив оригінальну систему екологічного навчання молодших школярів. Наш аналіз системи Василя Олександровича показав, що в її основі лежить така діяльність:
– досягнення тісного взаємозв'язку людини й природи;
– проведення уроків мислення в природі;
– система творчих робіт екологічного спрямування;
– стимулювання інтелектуальних і естетичних почуттів дитини.
Професійні завдання вчителя, який займається екологічною освітою, потребують від нього, як показує наше дослідження, нового ставлення до самого себе, проникнення у свій внутрішній світ, професійного самовдосконалення та спроможність використання нових методів навчання. Щоб визначити екологічний рівень педагога ми розробили таку анкету:
1. У чому, на Вашу думку, полягає сутність екологічного виховання?
2. До якої структури виховної роботи Ви віднесли б екологічне виховання:
– морально-етичне та естетичне виховання;
– національно-патріотичне виховання;
– фізичне та трудове виховання?
3. Які навчальні дисципліни Ви використовуєте для формування екологічної культури молодших школярів?
4. Які форми роботи Ви використовуєте найчастіше для формування екологічної культури?
5. Як часто Ви використовуєте природоохоронну діяльність в позакласній виховній роботі?
1 раз на тиждень;
1–2 раз на місяць;
кілька разів на семестр;
кілька разів на рік;
ніколи.
Ця анкета допомогла нам дізнатися, чи готовий учитель до запровадження на своїх уроках екологічної освіти, адже якщо донести до молодших школярів неточні, нецікаві, незрозумілі дані, або нав’язувати їх примусово, ефект від такого навчання може бути значно гіршим, ніж навіть за його відсутності.
Анкету ми використали для виявлення рівня сформованості і екологічної культури вчителів та для виявлення проблеми у їх діяльності (всього до анкетування було залучено 15 вчителів).
Відповідаючи на запитання анкети, учителі продемонстрували непогану обізнаність щодо суті екологічного виховання. Переважна більшість (80%) учителів чітко структуризували екологічне виховання. Разом з тим, серед уроків, на яких учителі використовували матеріал екологічного спрямування, виділяють природознавство (100%), образотворче та трудове навчання (35%). Дуже мала кількість респондентів (7%) вказувала на екологічні можливості математики, читання тощо.
Також не вражали різноманітністю й форми роботи з екологічного виховання – передусім позакласні заходи (85%); на уроках – бесіди, розповіді (66%), зрідка ігри (15%).
Аналізуючи відповіді вчителів, треба вказати на непогану загальну поінформованість у проблемах екології. Учні також стверджують, що вчителі досить часто наголошували на проблемі збереження природи (85%). Та мало хто з опитаних чітко сформулював причини, чому та навіщо слід її оберігати (16%).
Все це говорить про слабке різноманіття форм та прийомів екологічної роботи в школі, недостатнє розуміння вчителями необхідності такої роботи на всіх предметах і в позаурочний час, а також не вдалий підбір матеріалу для роботи з молодшими школярами.
Для визначення впливу експериментальної методики навчання на сформованість екологічної культури та навичок природоохоронної роботи на констатувальному етапі експериментального дослідження учням 3 класу були запропоновані різноманітні завдання з різних навчальних дисциплін за різними темами.