Сторінка
7

Екoлoгічне вихoвaння мoлoдших шкoлярів у прoцесі вивчення мaтемaтики

Педагогічні умови формування екологічної культури молодших школярів, на сьогоднішній день, не обмежуються формуванням у дітей уявлень про природу та її явища. Зміст екологічного виховання складає система взаємопов'язаних понять, засвоєння кожного з яких потребує спеціальної методичної підготовки вчителя. Уроки природознавства, читання, образотворчого мистецтва, рідної мови, математики, покликані виховувати в школярів екологічну культуру та формувати навички природоохоронної діяльності.

Особлива увага приділяється вихованню в учнів відповідальності за збереження навколишнього середовища, як важливого фактора існування людини.

Перед сучасною початковою школою гостро стоїть питання про таку організацію навчально-виховного процесу, який був би більш особистісно-орієнтованим на екологічну підготовку школярів, цілісний і гармонійний розвиток та особисте зростання.

Шкільна практика свідчить, що вчитель не завжди використовує можливості навчальних занять для екологічного виховання, формування екологічної культури учнів, їхньої самостійності, ініціативи в природоохоронній діяльності.

Результати наших досліджень показали, що екологічне виховання у процесі навчальної діяльності в початковій школі проводиться епізодично, без детально розробленої методики. Проте слід враховувати, що успішність процесу екологічного виховання засобами навчальної діяльності визначається сукупністю взаємопов'язаних педагогічних умов, що забезпечують ефективне використання екологічно спрямованого матеріалу в початкових класах.

Цілеспрямованість, як підпорядкованість усієї ековиховної роботи загальній меті, знання цієї мети вихователями й вихованцями, наявність перспективи, проектування рівня екологічної культури особистості відповідно до запланованої мети.

Зв'язок із життям – це систематичне ознайомлення учнів із екологічною ситуацією в країні, залучення їх до посильної участі в громадсько-корисній роботі.

Наступність – поєднання екологічного виховання на уроці та в позакласній роботі, неперервне формування екологічної культури учнів в загальноосвітньому педагогічному процесі.

Єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості – взаємоінформування учасників виховного процесу про результати виховних впливів, досягнення в природоохоронній діяльності.

Використання краєзнавчого матеріалу – бракування досвіду учнів у природоохоронній діяльності рідного краю, органічний зв'язок з природою рідного краю, наповненням екологічного виховання молодших школярів національним змістом.

Особливості формування екологічної культури молодших школярів. Екологічна культура особистості проявляється в тому, що це перші свідомі кроки особистості в природоохоронній діяльності. Об'єктивним показником екологічної культури є рівень спілкування особистості з природою. Сприйняття природи допомагає розвивати такі якості, як емоційність, життєрадісність, чутливе, уважне ставлення до всього живого. Екологічну культуру розуміють як цілісну систему, яка складається з екологічних знань, екологічного мислення.

Підручник повинен бути тією ланкою, яка сполучає шляхи задоволення пізнавальних потреб учня, зокрема екологічних. Підручник не може повністю задовольнити пізнавальні інтереси учнів, які відрізняються за рівнем природних здібностей. Живе слово вчителя, яке викликає інтерес до змісту предмета, підтримуючи постійну пізнавальну активність, розширює можливості для самостійної роботи учнів на уроках і в позаурочний час. Екологізація шкільної освіти дає змогу розглядати природу, як єдине ціле з урахуванням характеру й сили збалансованих взаємозв'язків між усіма явищами і процесами, що відбуваються в біосфері планети.

Зміст навчальних програм із різних шкільних предметів передбачає оволодіння учнів знаннями, які мають пряме відношення до проблем охорони навколишнього середовища. Учителеві слід уникати механічної інтерпретації знань з різних предметів, потрібно сприяти формуванню в учнів цілісної картини світу на основі аналітичного й синтетичного розмірковування над дійсністю.

У нашій країні за останні роки зросла увага до екологічного навчання й виховання. Оскільки для молодших школярів найдоступнішою є форма емоційно-естетичного сприйняття природного середовища, то вчителеві необхідно знайти способи злиття емоційний почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення і практичними діями з охорони.

Досить активною формою організації природної діяльності учнів 2–3 класів є екскурсії, під час яких у них формуються позитивні установки, навички спостережливості, орієнтації в позитивних і негативних явищах у природному середовищі. Екскурсії створюють словесні образи та ілюструють повніше уявлення про предмети та явища довкілля. Конкретні уявлення про природу, які утворюються в учнів під час екскурсії, допоможуть розкрити перед ними прості, доступні їхньому розумінню зв'язки між окремими предметами та явищами природи.

На різних етапах свого життя учні по-різному усвідомлюють і сприймають навколишній світ. Для досягнення певної мети в екологічній освіті й вихованні важливо брати до уваги, як вікові, так і індивідуальні риси характеру, ставлення до навчання, його мотивацію, комплексно підходити до вивчення довкілля з використанням міжпредметних зв'язків.

Досвідчені вчителі спонукають учнів до активного екологічного мислення за допомогою завдань і запитань типу «Чому ти так думаєш?», «Доведи, що…», у яких певною мірою виявляються пізнавальні потреби, духовні запити, нахили та здібності. Під час розв'язання таких запитань в учнів виникають власні міркування та аналітичні підходи. На першому етапі роботи ставляться репродуктивні запитання, спрямовані на відтворення знань. Такі запитання сприяють становленню рівня запам'ятовування та механічного відтворення засвоєних фактів.

На другому етапі екологічного навчання переважають запитання пошукового характеру. Їх встановлення взаємозв'язків між явищами, фактами та процесами. Наприклад: «Чому космічна біологія цікавиться одноклітинними водоростями? Що вам про це відомо?», «Чому там, де з'являється мох, ґрунт заболочується?», «Чому деякі рослини вимирали, інші давали початок новим групам, а треті залишалися незмінними? Чи відбуваються зміни рослин у наш час? Якщо так, то як і чому?».

Аналіз зв'язків між природними явищами є набуттям учнями нових знань і спрямування їх на глибше і краще пізнання об'єктивної дійсності. Формування взаємозв'язків між об’єктами природи ставить високі вимоги до інтелектуальних можливостей учнів особливо тоді, коли йдеться про самостійний аналіз явищ, фактів, процесів, між якими існує взаємозв'язок.

Інші завдання сприяють формуванню критичного й функціонального мислення учнів, скеровують їх на діалектичне пізнання природної дійсності її причинної зумовленості. Наприклад, «Рослини можуть взаємодіяти, яким чином?», «Відомо, що єгипетських фараонів ховали в тисових саркофагах, як ви думаєте, чому?». Значення таких завдань у психологічному плані полягає передусім у тому, що завдяки своєму формулюванню вони дають учням можливість самостійно й до певної міри творчо розкривати взаємозв'язки й взаємовідносини між об’єктами, явищами. Оскільки у відповідях учні здебільшого користуються поясненнями, з якими їх у свій час ознайомив учитель, таке формулювання завдання змушує зосередити смислові та психічні процеси на певній проблемі у зв'язку з рівнем її складності, порівняно із завданнями, які вимагають простого відтворення матеріалу.