Сторінка
2
Початкова школа – наступна після дошкільної ланка формування екологічної культури, екологічного мислення, засвоєння екологічних знань. У першокласника ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. А учні початкових класів досить абстрактно уявляють явища, предмети та процеси в природі, які вони до цього не спостерігали на власні очі. Тому завдання вчителя – сформувати мислення та екологічну культуру кожного учня, навчити жити за законами природи, розвивати пізнавальні інтереси, домогтися появи почуття особистої відповідальності за все живе на Землі, а турбота про збереження навколишньої природи повинна стати рисами характеру кожного.
Проблема взаємовідношення людини й природи була предметом вивчення багатьох науковців з різних галузей знань. У XVII столітті Я. А. Коменський звернув увагу на природовідповідність усіх речей, тобто на те, що всі процеси в людському суспільстві протікають подібно процесам природи. Цю ідею він розвинув у своїй праці «Велика дидактика». Епіграфом до цієї книги став девіз: «Хай тече все вільно, без застосувань насильства».
Я.А. Коменський стверджував, що природа розвивається за певними законами, а людина – це частина природи, отже, в своєму розвитку людина підкоряється тим же загальним закономірностям природи.
Найважливіше положення про єдність людини й природи підкреслювали великі педагоги Ж.-Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, Ф.В. Дістервег. Відомий російський педагог К.Д. Ушинський зазначав, що пізнання об’єктивного світу неможливе без пізнання природних зв’язків, реально існуючих у ньому. Їх вивчення треба розглядати як необхідну умову формування у школярів основ світогляду. К.Д. Ушинський писав, що логіка природи – найдоступніша й найкорисніша для учнів.
Вивчення існуючих у навколишньому світі зв’язків служить однією з основних ланок формування екологічної культури школярів, необхідною умовою становлення відповідального відношення до природи. К.Д. Ушинський закликав розширювати спілкування дитини з природою.
Проти вузького прагматизму у відношенні до природи виступали російські просвітителі В.Г. Бєлінський, О.І. Герцен, Н.О. Добролюбов. Вони підкреслювали роль природознавчих знань у формуванні етичних якостей особи, регулюючих поведінку людини в природі.
Навчання екології має бути активним, цікавим, раціональним, максимально наближеним до життя, а у навчальному матеріалі не повинно бути перенасиченості додатковою інформацією, яку учні неспроможні належним чином сприйняти.
В.О. Сухомлинський стверджував, що сама по собі природа не розвиває й не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко моральною, непримиренною до зла. Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські якості.
Екологічна культура молодшого школяра охоплює:
знання про природу та усвідомлення людини як її частини;
розуміння необхідності берегти навколишнє середовище;
вміння і навички позитивного впливу на природу;
розуміння естетичної цінності природи;
негативне ставлення до людей, що шкодять природному середовищу.
На думку В.Ф. Гетьмана, успіх екологічного виховання значною мірою залежить від урахування ряду педагогічних вимог. При реалізації вимог екологічного виховання необхідний комплекс таких методичних засобів і прийомів, щоб вивчення природи, будь-яке спілкування з нею залишало в пам’яті дітей глибокий слід, обов’язково впливав би на почуття і свідомість.
Вивчення педагогічних умов екологічного виховання здійснюється на основі ознайомлення з теоретичними даними наукових джерел, узагальнення новаторського педагогічного досвіду та власного досвіду роботи. Педагог Н. Глухова виділила такі вимоги до екологічного виховання:
комплексний підхід до природи, з урахуванням міжпредметних зв’язків;
урахування вікових, індивідуальних особливостей молодших школярів;
участь учнів в охороні природного середовища своєї місцевості;
вибір оптимальних норм, методів і прийомів екологічного виховання;
власний приклад бережливого ставлення вчителів до навколишньої природи;
єдність дій педагогічного колективу в екологічному вихованні учнів.
Таким чином, екологічне виховання учнів молодших класів має ряд специфічних особливостей, а його розвиток повинен відповідати комплексу педагогічних вимог. Екологічне виховання покликане забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв'язок природи й суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому й кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа – це першооснова існування людини, а людина – частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну й загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи.
Упровадження екологічного виховання в шкільну програму та інтегрування її з іншими предметами в навчально-виховному процесі стали необхідністю для донесення до учнів загальних і фундаментальних законів природи, розвитку самостійної відповідальності за стан довкілля, залучення учнів до природоохоронної діяльності та формування бази їхнього світогляду.
Початкова школа дає можливість сформувати пізнавальний потенціал екологічних знань для подальшого вивчення природничо-математичного циклу, виховувати особистість, яка усвідомлює місце людини в довкіллі, через ознайомлення з рослинним і тваринним світом, розкриття взаємозв'язків і взаємозалежностей у природі, вивчення та дослідження куточків рідного краю.
Пізнання навколишнього світу розпочинається з накопичення чуттєвого досвіду, фактичного матеріалу, який осмислюється з метою засвоєння системи знань, адекватної навколишній природі з її зв'язками й залежностями. Учням початкових класів важко уявляти незнайомі предмети або явища природи.
Одним із методів забезпечення наочно-чуттєвої основи засвоєння знань є спостереження. Це цілеспрямоване, планомірне сприймання об'єктів навколишньої дійсності. Воно підпорядковане конкретно визначеним цілям і вимагає вольових зусиль. Систематично спостерігаючи за об'єктами природи, діти вчаться спостерігати, у них формується така важлива риса, як спостережливість.
Розвиток спостережливості впливає на структуру й зміст інших психічних процесів, оскільки спостережлива дитина більше сприймає, глибше мислить і розуміє. Це полегшує засвоєння знань та вмінь, забезпечує кращі результати в навчанні, позитивні емоції, розвиває пізнавальні інтереси, позитивно впливає на поведінку.
Спостереження за об’єктами природи можуть проводитись безпосередньо на уроках природознавства та в позаурочний час. Учитель має чітко визначати місце, призначення та перспективу кожного уроку, його мету та зв'язок з іншими предметами.
Організовуючи процес вивчення навколишнього середовища – світу природи й людини, учитель добирає методи й форми, які стимулюють навчальну діяльність, роблять її творчою, бажаною й цікавою для кожного учня.