Сторінка
6

Екoлoгічне вихoвaння мoлoдших шкoлярів у прoцесі вивчення мaтемaтики

Досвід учительки О. Химинець в організації дитячих ігор з їх вільним польотом фантазії, вірою в реальність цієї фантазії й у той же час з уведенням деяких правил та обмежень. Така гра має схожість з творчим процесом і служить доброю школою творчого «мислення».

Створена грою творча пошукова атмосфера задовольняє вікові потреби молодшого школяра в пізнавальній активності і є одним із засобів формування в учнів екологічної культури. Деякі уроки проводяться вчителем на лоні природи, йде інтеграція математики з музикою, образотворчим мистецтвом, трудовим навчанням та ознайомленням з навколишнім світом, читанням та валеологією. Такі уроки сприяють розвитку в дітей образного мислення, уяви, уваги, почуттів, мовлення і творчих здібностей. У системі таких уроків здійснюється екологічне виховання:

– проводяться учнями спостереження й занотовування інформації;

– малюється пейзаж, передаються почуття в кольорах;

– складається композиція з природних матеріалів (сухих гілок, шишок, листочків, квітів);

– розучуються й виконуються школярами пісні про природу та пори року.

Після уроків, які пов’язані з вивченням довкілля, діти завжди радісні та збуджені, бо отримали насолоду й задоволення від своєї праці, зуміли побачити красу природи, відкрили свої серця назустріч добру й любові.

Не лише на уроках, а й в позаурочний час учителька намагається здійснювати екологічне виховання, влаштовуючи для дітей та батьків різні заходи. Учитель учить учнів не лише бачити красу природи, любити та співчувати їй, а й допомагати: доглядати за тваринами, підгодовувати птахів узимку.

Досвід вчителя Є. Громік полягає в проведенні інтегрованих уроків художньої праці з математикою. Основна мета її уроків – донести до свідомості дітей уміння бачити навколишню красу, відкривати для себе нове в навколишньому світі, радіти відкриттям. Головне – навчити дітей помічати й захоплюватися красою та неповторністю природи.

До учнів доноситься й логіка взаємозв'язку природи й людини-творця, яка навчається в природи не тільки краси, а й мудрості, пізнає її таємниці. Перший екологічний урок з елементами математичних вправ учитель проводить серед природи. Дійсно, краса навколо – куди не глянь! Учні повинні побачити красу росинки, порахувати, яка кількість цих росинок на окремих листках, у росинці відбивається небо, дерева, павутинки. Чи завжди ми бачимо в малому велике?

Вивчаючи новаторський досвід учителів, ми робимо висновки, що створено багато засобів, які спрямовані на пізнання учнями природи рідного краю. Але щоб відобразити красу природи, людина повинна спочатку зрозуміти її, вивчити й відчути. На початку уроку вчителька запитує дітей: «Хто ж є вчителем людини? Хто навчив її створювати легкі тканини, плести мереживо?» Діти розглядають павутинки, краплинки роси, рослини, комах і роблять висновок: «Звичайно ж, природа!».

Людина, навчаючись у природи, спочатку вивчає її, замальовує форми, які найбільш сподобались, намагається точно передати колір, конструкцію, а потім використовує у своїх роботах, трішки змінюючи їх. Наприклад, побачила людина квітку дзвіночка, роздивилась її, помилувалась, потім перемалювала її форму, намагаючись точно передати колір – і раптом вирішила зробити світильник подібної форми. Ягоди калини, горобини, винограду підказали людині ідею створення прикрас.

Учителька пропонує школярам самостійно знайти в навколишньому середовищі аналоги природних форм. Діти помічають, що павутина підказала людині, як створити мереживо. До речі, оренбурзькі хустки так і називаються – «павутинки». А якщо подивитися через краплинку роси, то можна помітити, що вона збільшує зображення в кілька разів. Так на основі цього ефекту виникли оптичні прилади.

Досвід учителя О. Химинець показує, що екологічні проблеми, з одного боку, є наслідком науково-технічного розвитку людства, а з іншого – вони інтенсивно впливають на економічне становище в тій чи іншій країні або регіоні й, що найголовніше, на менталітет суспільства. Тобто такі важливі категорії нашого життя, як культура, освіта, екологічна ситуація й економічне становище взаємопов'язані нерозривно й визначають майбутнє не тільки будь-якої держави, а й людського суспільства в цілому.

Багаторічний досвід педагогічної роботи О. Химинець дає змогу стверджувати, що взаємозв'язок освіти, культури, економічного становища й екологічної ситуації сьогодні визначає самопочуття людства, його роль в нашому житті зростає з року в рік, а екологічний компонент набуває все більшого значення. У першу чергу це зумовлено тим, що природні ресурси, їх відтворюваність мають скінченні величини, а тиск від діяльності людини на природу зростає з року в рік.

В останні десятиріччя вплив людини на природу набагато збільшився і, що головне, став практично не контрольованим і майже не прогнозованим. Суспільству сьогодні потрібні виховані, розумні та культурні в екологічному відношенні люди. Саме тому так важливо розпочати екологічне виховання з раннього дитячого віку. Свідоме й бережливе ставлення до природи потрібно формувати з дитинства у сім'ї та школі, за умови активного формування екологічної культури та накопичення систематичних знань у цій галузі.

Учитель стурбований тим, що саме в школі учні повинні полюбити рідний край, навчитися основам охорони навколишнього середовища, вміти науково обґрунтувати екологічне використання природних багатств. Учитель здійснює природоохоронну освіту учнів в різних напрямках на уроках, заняттях гуртків, під час проведення екскурсій, у процесі суспільно-корисної праці, науково-дослідницької роботи.

О. Химинець уважає, що для успішного екологічного виховання молодших школярів необхідно використовувати екологічний потенціал кожного навчального предмета. Основну роль при цьому слід відвести природознавству, під час вивчення якого необхідно закласти наукову основу природоохоронної діяльності дітей.

Особливе місце в екологічному вихованні мають зайняти уроки з «Ознайомлення з навколишнім світом», на яких діти ознайомлюються з навколишнім середовищем. Учитель підводить дітей до думки, що людина – невід'ємна складова природи, що вона, впливає на навколишнє середовище. Цей вплив може бути як позитивним, так і негативним. На уроках природознавства вчитель наводить приклади й показує, що в результаті безвідповідального ставлення до природи знищено ліси на значних територіях, суттєво скоротилася чисельність багатьох тварин, птахів і рослин, деякі – навіть повністю зникли.

Оскільки для молодших школярів найдоступнішим є емоційно-естетичне сприйняття природного середовища, то вчитель знаходить способи злиття емоційних почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення й практичними діями з їх охорони. Під час сезонних екскурсій у природу, учитель акцентує увагу дітей на характерних ознаках кожної пори року, формує почуття прекрасного, любов до рідного краю, навички розумної поведінки в природі, оцінки позитивних і негативних дій людини стосовно навколишнього середовища.

Таким чином, природоохоронну роботу доцільно проводити безперервно на всіх рівнях організації навчально-виховного процесу, з усіх предметів, базуючись на принципах нероздільного зв'язку теорії з практикою, науковості, міжпредметності, індивідуального підходу. Для розвитку природопізнавальних інтересів учнів потрібно використати деякі методичні прийоми: різноманітні за тематикою спостереження, екскурсії, бесіди, конкурси, вікторини, екологічні свята.