Сторінка
9
Наведемо декілька прикладів таких служб.
- Органи охорони здоров’я: медичні огляди, зокрема огляд порожнини рота, контроль харчування, моніторинг росту та ваги і медичне обслуговування дитини.
- Служба психічного здоров’я: індивідуальне консультування, втручання при кризах, лікування, реабілітація і підтримка жертв насильства.
- Сімейне благополуччя і соціальні служби: планування сім’ї, грамотність батьків з питань здоров’я, професійна перепідготовка, юридичні служби, основні комунальні служби, їжа і одяг, приміщення для культурної діяльності.
Загалом успішними є тривалі й комплексні програмами, що передбачають участь усієї школи у пропаганді здорового способу життя серед школярів.
Розглянемо функціонування шкіл сприяння здоров’ю на прикладі Данії. У цій країні навчання здоров’ю є наскрізним і проходить через усі обов’язкові предмети дев’ятирічної програми навчання. Як наслідок, учні « . розвивають здатність до дій, індивідуально або з іншими, що сприяє їхньому особистому здоров’ю або здоров’ю інших». Усі школи Данської мережі залучені до розроблення й реалізації проектів міждисциплінарного характеру, які діють за такими принципами: формування групи міждисциплінарного проекту охоплює вчителів із соціальних, природничих і гуманітарних наук; участь у групі бере шкільна медична сестра; кожна група проекту обирає координатора; шкільний проект повинен розвивати здатність учнів упливати на умови проживання і спосіб життя; співпрацювати з громадою; інтегруватися до міжнародного освітнього простору.
У Данії значну увагу приділяють підтримці шкіл сприяння здоров’я на місцевому рівні, багато ресурсів укладені в підготовку фахівців на робочому місці. Як приклад, 10–12 викладачів із кожної такої школи пройшли підготовку на робочому місці (60 годин). Дуже важливо, що час, витрачений на підготовку на робочому місці, включено в робочий план вчителя. У останні роки навчання для вчителів щодо організації здоров’язберігальної діяльності учнів стає ще більш поширеним.
Важливою умовою успіху данських шкіл сприяння здоров’ю є ефективна координація їхньої діяльності. При Центрі дослідження довкілля і навчання щодо здоров’я в школі було створено Центр Національної Підтримки. Члени робочої групи цього Центру залучені в дослідження і оцінку, а також у тренування вчителів на робочому місці. Мета робочої групи – розвивати концепцію «Шкіл сприяння здоров’ю» в тісному співробітництві із шкільними групами Проекту.
У Данії існує система моніторингу й оцінки діяльності шкіл сприяння здоров’ю та проектів, які в них реалізуються. Цю роботу також проводить Центр Національної Підтримки. Важливим, на нашу думку, є те, що ця діяльність має наукове підґрунтя та наукову і методичну підтримку з боку фахівців. Окреслені ними перспективи мають життєво важливе значення для оцінки навчання здоров’ю. Наприклад, вимірювання рівня здоров’язберігальної компетентності учнів стосується різних видів діяльності, починаючи з уміння виміряти кров’яний тиск і до теоретичних знань про шкідливість паління. Важливим завданням для викладачів і дослідників Данської мережі є розробка стратегії і методів адекватної оцінки.
Іншою цікавою ознакою данських шкіл є те, що у своїй здоров’язберігальній діяльності вони тісно співпрацюють із місцевою громадою, що приводить до підвищення діяльнісної компетентності і сприяє більш плідному навчанню здоров’ю і його підтримці. Це співробітництво є корисним і для школи, і для місцевої спільноти.
У тому, що могло б бути визначене як модель діалогу, школа відіграє роль соціального агента в місцевій спільноті. Саме тут криється ключ до накопичення знань і досвіду людей у місцевій спільноті, де школа і учні намагаються впливати на умови, які, як свідчить їхній досвід, становлять загрозу для здоров’я мешканців спільності.
Важливо, що якщо раніше світова практика здоров’язбереження ґрунтувалася на медичній моделі здоров’я, то сьогодні основою всіх проектів і стратегій у світі є соціальна модель здоров’я. Моделі здоров’язбереження в освіті, які були створені та ефективно працюють за кордоном, відповідають вимогам системності, цілісності, гнучкі, стратегічно зорієнтовані на підтримку розвитку дитини, на майбутнє, на адекватну відповідь на виклики глобалізації. Вони базуються на сучасних уявленнях про феномен здоров’я, враховують не тільки медичні, але й соціальні та психологічні детермінанти, всю практичну діяльність щодо збереження здоров’я реалізують у контексті здоров’язбережувальної соціалізації учнів, мають чітко окреслені регіональні пріоритети, враховують етнічні та конфесійні особливості, традиції виховання здорової дитини. Проте, на думку багатьох авторів, серйозним недоліком описаних вище моделей є недостатня повага з боку їх творців до власне педагогічного аспекту діяльності шкіл, у першу чергу, до організації навчально-виховного процесу, до особистості вчителя і рівня його підготовленості до здоров’язбережувальної діяльності, до технологій навчання, від яких багато в чому залежить здоров’я учнів.
Таким чином, сучасний досвід діяльності шкіл сприяння здоров’ю за кордоном має важливі особливості, які потрібно враховувати у професійної підготовці майбутніх учителів до збереження здоров’я в загальноосвітніх навчальних закладах. У першу чергу, педагогічна діяльність щодо збереження здоров’я базується на серйозному переході від «старої» біомедичної, індивідуальної моделі здоров’я до «нової» цілісної, соціоекологічної моделі здоров’я. По-друге, у суспільстві зростає роль школи у формуванні навичок здоров’язбережувальної діяльності учнів, а отже, у формуванні здорової нації. По-третє, таке «місце», як середовище, у якому зростає дитина, включає шкільну спільноту (батьки, школярі, персонал) і соціальні зв’язки, які існують між цими зацікавленими особами й інституціями, навчання і навчальне середовище (включаючи фізичне середовище і методи функціонування школи); організацію навчання, навчальні програми та інші. По-четверте, особливо підтримується активність дітей щодо участі у здоров’язберігальних видах діяльності у школі, громаді, суспільстві. Оволодіваючи навичками здорового способу життя, в яких робиться наголос на прийнятті рішень, участі спільноти, діти і дорослі можуть однаково розуміти між ними різницю. Здорове шкільне середовище досягається завдяки пристосуванню до соціального і/або фізичного оточення способом, який зберігає і примножує здоров’я і благополуччя учнів та персоналу. Розгляд міжнародного досвіду діяльності шкіл сприяння здоров’ю виявляє значну актуальність цього питання для української школи та окреслює низку важливих питань щодо професійної підготовки майбутніх учителів до організації здоров’язбереження учнів у системі освіти.
Педагогічний колектив та форми методичної діяльності
Педагогічний колектив – це творча співдружність однодумців, в якій кожен робить свій індивідуальний внесок у колективну творчість, кожен збагачується духовно завдяки творчості колективу, і в той же час духовно збагачує своїх товаришів.
В.О. Сухомлинський вважав педагогічний колектив спадкоємцем та хранителем духовних цінностей, який живе вічно – стільки, скільки живе школа. Він називав його колективом однодумців, об’єднаних єдиною педагогічною ідеєю. "Педагогічна ідея, писав він, – це крила, на яких підноситься колективна творчість. Ідея надихає колектив, і починається найцікавіше й найпотрібніше в шкільному житті – колективна дослідницька робота". Бо творчість – це не сума знань, а особлива спрямованість інтелекту, особливий взаємозв’язок між інтелектуальним життям особистості і проявом її сил в активній діяльності.