Сторінка
17

Організація діяльності педагогічного колективу в умовах упровадження здоров'язберігальних технологій у навчально-виховний процес закладу освіти

Інформування учнів про здоровий спосіб життя здійснюється за допомогою методів кооперативного (спільного) навчання, спрямованого на перехід від пасивної форми сприйняття інформації до активної і забезпечуються суб’єктивним характером взаємодії викладача та учня: лекцій, лекцій-бесід, диспути, зустрічі, валеологічні конференцій і олімпіади. Використання цих методів дозволяє залучити базові характеристики особистості учня: здатність до пізнання і самопізнання, ціннісні відносини. Крім того, вони сприяють переоцінці учнями значення власної життєдіяльності, здійснення потреби в досягненні, визнанні, реалізації своїх різноманітних здібностей, у тому числі щодо зміни способу життя.

Паралельно здійснюється, на думку О. Ошиної, підготовка учнів до реалізації практично орієнтованої частини спецкурсу, оскільки актуальним в орієнтуванні учня на здоровий спосіб життя є його емоційно-ціннісне прийняття на особистісному рівні як необхідної основу для самоорганізації здорової життєдіяльності. Актуалізація емоційно-ціннісного ставлення учня до здорового способу життя розглядається педагогами як реалізація педагогічної стратегії орієнтування його на здоровий спосіб життя.

Актуалізація емоційно-ціннісного ставлення учня до здорового способу життя являє собою цілеспрямовану педагогічну діяльність, спрямовану на ціннісні валеологічні орієнтири (думки, погляди, переконанння, установки, переживання, здібності) з потенційного стану в реальне і усвідомлення їх значущості у життєдіяльності людини. Ця умова співвідноситься з другим етапом реалізації даної стратегії – етапом актуалізації.

Цінність отримує своє актуальне існування в діяльності, коли суб’єкт, вступаючи у взаємодію з об’єктом, формує ставлення. Ціннісним воно стає, коли властивості об’єкта задовольняють потреби суб’єкта, задіюють емоційну сферу і породжують особистісний сенс, формуючи внутрішню позицію особистості. Під впливом реальної життєвої практики, при наявності внутрішньої активності людини виникає ціннісне ставлення.

Методичне забезпечення реалізації другої педагогічної умови здійснюється за допомогою використання дискусійних методів організації навчально-пізнавальної діяльності учня (діалоги, бесіди, дискусії), що сприяють активізації емоційної сфери особистості, а також завдяки моделюванню інтерактивних методик, самостійних, індивідуальних і спільних форм роботи, що забезпечують діяльнісний аспект.

Особливу увагу на етапі актуалізації О. Ошина звертає на метод моделювання, який бере свій початок з часів Піфагора й передбачає побудову зразка, аналога, моделі явища або процесу, що відображає основні характеристики досліджуваного об’єкта. Модель виконує функцію відтворення і примноження знань про оригінал, будує його нові властивості, управляє ними і його розвитком. Створення моделі являє собою проміжний етап, на якому здійснюється підготовка до реалізації у діяльності. Моделююча діяльність дозволяє використовувати інтегровані знання учнів про здоровий спосіб життя, задіяти ціннісні пріоритети, конкретизувати «здоров’язберігальні задуми», отримати первинний досвід конструювання такої діяльності. З цією метою доречно організовувати майстер-класи, програма роботи яких побудована на основі інтерактивних методик (метод номінальних груп, спілкування, спільна діяльність, проектування, презентація, розминка, зворотний зв’язок, особистий приклад, валео-хвилинки). Як результат активної взаємодії педагог-учень, учень-учень передбачається створення моделі здорового способу життя як діяльнісного орієнтира. Робота в майстер-класі дозволяє учням зорієнтуватися в проблемі, отримати досвід моделювання в процесі спільної діяльності та спілкування.

Створення індивідуальної моделі здорового способу життя учня з урахуванням його особистісних особливостей може бути наступним важливим кроком у самоорганізації здорового способу життя. Цю модель, на думку В. Ігнатової, учень самостійно розробляє і демонструє викладачу як самостійну роботу. Дана модель орієнтує учня на здоровий спосіб життя, передбачає збагачення досвіду здоров’язберігальної діяльності, вибір відповідних педагогічних дій, способів організації діяльності студента. Збагачення досвіду здорового способу життя студента сприймається як сукупність педагогічних дій з оволодіння ним різноманітних способів формування та ведення здорового способу життя і включення їх у свій загальний спосіб життя.

В. Ігнатовою були виділені ресурси підтримання здорового способу життя учня у навчальному закладі:

1. Адміністративний ресурс (розробка відповідних програм, планування здоров’язберігальних заходів, реклама здорового способу життя, підтримка, фінансування, контроль).

2. Ресурси навчально-виховного процесу (введення спецкурсу зі здорового способу життя, використання можливостей фізичної культури, організація фізкультурно-оздоровчих заходів, культурно-масові форми роботи); використання можливостей регламентованого (форми навчальних занять) і нерегламентованого освітнього простору (різні форми позанавчальної роботи) спільної діяльності суб’єктів освітнього процесу навчального закладу.

3. Медичне забезпечення (медичний огляд учнів, діагностика стану їх здоров’я, профілактика, медичний супровід). Педагог інформує учнів про можливості навчального закладу в даному напрямку, бере участь з ними в різних заходах, підтримує їх у реалізації здорового способу життя. Вибір форм і методів організації діяльності учнів на етапі збагачення відповідними знаннями включає консультації педагога, участь учнів у фізкультурно-оздоровчих, культурно-масових заходах, що сприяють їх залученню до здоров’язберігальної діяльності, збагачення креативно-діяльнісного досвіду, вияву активності і самостійності в організації власного здорового способу життя.

Орієнтування учня на здоровий спосіб життя через реалізацію сукупності педагогічних умов, методів, прийомів і засобів інформаційно-пізнавального, емоційно-ціннісного та креативно-діяльнісного характеру може здійснюватися в освітньому процесі навчального закладу і сприяти вирішенню проблеми формування здорового способу життя учня.

Інтенсифікація сучасного українського суспільства висуває нові вимоги до людини та її здоров’я. Зростає значущість і цінність здорового способу життя особистості в контексті формування культури здоров’я всієї нації. Особлива увага приділяється здоров’ю дітей. Проблемі формування здорового способу життя присвячено більше 10 державних програм в Україні. Нині проблема збереження та зміцнення здоров’я дітей під час навчання в закладах освіти стає особливо важливою в умовах негативної медико-демографічної ситуації в Україні. Для її вирішення спрямовано науковий і педагогічний потенціал освіти. До основної функції освіти ХХІ століття – давати знання – приєднується оздоровча функція, яка передбачає передусім створення здоров’язбережувального освітнього середовища. У зв’язку із цим особливої уваги потребує аналіз складання розкладу уроків у загальноосвітньому закладі як важливого елементу освітньо-виховного напряму здоров’язберігальних технологій, адже від того, як складено розклад уроків, залежить збереження, зміцнення та розвиток здоров’я в процесі навчальної діяльності учнів і вчителів.