Сторінка
13

Організація діяльності педагогічного колективу в умовах упровадження здоров'язберігальних технологій у навчально-виховний процес закладу освіти

· методичний аукціон – форма творчого «продажу» - «купівлі» певних ідей, думок, винаходів з метою засвоєння певних понять з певної теми, проблеми, конкретного предмета, стимулювання педагогів до пошукової роботи; поширення творчих ідей педагогів-практиків, досвіду їхньої роботи з певної проблеми;

· «розумовий штурм» - короткотермінове разове об'єднання групи педагогів з метою оволодіння конкретною методичною ідеєю, прийомом або пошуку нових шляхів розв'язання складної навчально-методичної проблеми (наприклад, який ланцюжок дій формування умінь та навичок ви б запропонували для успішного функціонування процесу розвивального навчання). Особливістю «розумового штурму» є максимальна концентрація уваги учасників на обраній проблемі, найбільш стислий термін її вирішення, активна участь усіх педагогів-учасників. Для реалізації цих завдань психологи рекомендують відрив від звичайних умов, спілкування тільки у відібраній групі педагогів з метою заглиблення в проблему.

Посилюють наукову спрямованість роботи:

· проблемний семінар;

· творча група;

· творча наукова дискусія – колективне обговорення питання, яке викликає суперечки, обмін думками, ідеями між кількома учасниками;

· дебати – обговорення будь-якого питання, обмін думками, полеміка, дебатування, суперечки, дискусія. Дебати в методичній роботі можна використовувати для прийняття і відстоювання своїх рішень. Дебати вчать критично мислити, досліджувати різні теми переконливо викладати свої погляди аудиторії, у дебатах беруть участь дві команди: одна команда стверджує певну позицію, інша – заперечує;

· навчальний семінар;

· педагогічна ситуація – сукупність умов і обставин, які вимагають швидкого прийняття педагогічно правильного рішення.

Стимулюють спрямованість роботи:

· консультації;

· практикуми;

· навчальний семінар на базі відкритих знань;

· школа педагога-початківця;

· методичні сесії;

· вирішення педагогічних і проблемних завдань.

Поєднують традиційні форми роботи з дозвіллям:

· мала академія народної педагогіки;

· педагогічні «посиденьки»;

· вечорниці;

· урок-панорама;

· презентація;

· педагогічний портрет творчого колективу.

На сучасному етапі в закладах освіти повинні створюватися сприятливі умови для розвитку педагогічної творчості педагогів і підвищення на цій основі результативності навчально-виховного процесу. Усе це ставить принципово нові вимоги перед керівниками навчальних закладів щодо розвитку творчого потенціалу педагогічних колективів взагалі і кожного педагога зокрема.

Таким чином, слід зазначити, що ефективний розвиток педагогічної творчості і самореалізація педагога можливі тоді, коли діяльність закладу будується з урахуванням особистості педагога, його ініціативи та здібностей, на колегіальній роботі педагогічних працівників, на їх відповідальності за наслідки навчально-виховної роботи з вихованцями. Бо цілком зрозуміло, що основне завдання творчо працюючого педагога – розвивати творчу особистість вихованця, запроваджувати основні засади особистісно-орієнтованого навчання і виховання.

Отже, зростання соціальних вимог до закладів освіти вимагає підвищення професійного рівня педагога. Педагог сучасного навчального закладу повинен не просто вчити чи виховувати, він повинен формувати світосприйняття і світорозуміння, світогляд і волю, ідеали, поняття моральності й краси; формувати духовно-інтелектуальну, творчу особистість, адаптовану до нових умов, різнобічно розвинену, соціально зрілу, яка успішно засвоює ціннісно-нормативний досвід поколінь, виробляючи свій власний досвід діяльності, творчості, спілкування. Тому особливого значення набуває розвиток педагогічної творчості, створення колективу однодумців, які б усвідомили значення своєї ролі у суспільстві і на основі цього безперервно самовдосконалювались та розвивали власний творчий потенціал.

Технологічні засади підготовки педагога до використання здоров’язбережувальних освітніх технологій

Основні принципи впровадження технологій здоров’язбереження у навчальному закладі полягають у їх комплексному використанні з урахуванням структури навчального процесу, умов навчання молоді; безперервності проведення здоров’язберігальних заходів протягом року; максимальному залученні до збереження здоров’я всіх учнів; інтеграції новітніх оздоровчих технологій у навчально-виховний процес; застосування простих і доступних здоров’язберігальних методик.

У ході розробки основ організації здоров’язберігального навчально-виховного процесу доцільно спиратися на праці І.А. Аршавського, А.Г. Асмолова, М.Я. Віленського, Л.А. Громової, В.І. Ільїнича. У цьому контексті для реалізації здоров’язберігальної спрямованості навчального закладу В.А. Петьковим і О.М. Кобцевою виокремлено види діяльності, які передбачають створення авторських програм із навчальних предметів, орієнтованих на поглиблене вивчення основ здоров’язбереження; підсилення здоров’язберігального компонента в системі занять фізичною культурою і спортом, позааудиторною спортивною діяльністю учнів, їхнім дозвіллям; переорієнтацію змісту діяльності служб супроводу навчального процесу на розробку технологій здоров’язберігального напряму зі студентами (перехід на новий режим навчання, адекватний потребам учнів протягом семестру, навчального року; організацію раціонального, збалансованого харчування з урахуванням вікових та фізіологічних особливостей, комплексні оздоровчі процедури в системі медико-гігієнічного забезпечення та інші); доцільне використання матеріально-технічних ресурсів і фінансових затрат зі здоров’язберігальною метою та додаткове забезпечення оздоровчої діяльності; формування професійної готовності педагогів на основі їхніх здоров’язберігальних компетенцій.

Для активізації здоров’язбереження, ціннісного ставлення до власного здоров’я, удосконалення культури здоров’я молоді та ведення здорового способу життя О.Г. Гладощук пропонує здійснити такі заходи: ознайомлення з ефективними технологіями самооздоровлення з подолання негативних наслідків стресових, екстремальних та кризових ситуацій; корекцію неадекватних установок і уявлень про здоров’я; психологічне просвітництво та допомогу в процесі соціальної адаптації та самовизначення; організацію груп взаємодопомоги, клубів і об’єднань на основі ідеології здорового способу життя; проведення тренінгів, семінарів з метою особистісного зростання; трансляцію основних принципів самопізнання, здоров’язбереження.

Здійснення професійної підготовки педагогів, з точки зору М.Р. Максиняєвої, необхідно використовувати здоров’язберігальні освітні технології як комплексну дисципліну, оскільки в ній мають інтегруватися психолого-педагогічні, медико-біологічні і правові акцентиздоров’я. Тому педагог повинен знати сутність мотивацій здоров’я і здорового способу життя; зміст традиційних і нетрадиційних методів оздоровлення; фактори ризику й організаційні підходи до проведення профілактичних заходів; основи активного способу життя з попередження захворювань і зміцнення здоров’я.