Сторінка
4

Психолого-педагогічні особливості засвоєння математичної термінології молодшими школярами

Молодші школярі, засвоюючи термін “голосний звук”, легко і впевнено виділяють у слові склади; немає безладних спроб, дій на дотик. Терміни “підмет”, “присудок”, “від’ємник”, “різниця” забезпечують успішне засвоєння відповідного поняття, його правильне застосування і широке перенесення на розв’язання нових задач. У школярів розвивається дивна “зіркість” при сприйманні нового матеріалу, змісту – математичного виразу, граматичної конструкції. Знаючи термін і його значення, восьми-, дев’ятирічні діти бачать в окремому випадку вияв знайомих їм закономірностей, правил.

Підвищення рівня теоретичних знань і включення потрібних термінів у навчальну діяльність учнів, починаючи з першого класу, одна з основних умов, які забезпечують успішність розвитку логічного мислення дітей.

Пропедевтичні основи вивчення математичних понять

Засвоєнню учнями початкових класів математичної термінології передує певна підготовча робота. Зміст її полягає в тому, що вчитель, в перші дні навчання дітей-шестирічок в школі, повинен встановити запис математичних знань і умінь у дітей, які вони отримали до вступу у перший клас.

Програма з математики складена з урахуванням вікових особливостей дітей шестирічного віку, їх сприймання, усвідомлення, мислення, пам’яті. Вона містить матеріал, необхідний для формування початкових математичних уявлень, понять, що служать основою вивчення математики в наступних початкових та середніх класах.

Програма складається з п’яти основних розділів:

Властивості предметів. Геометричні фігури.

Числа першого десятка. Величина.

Додавання і віднімання в межах десяти.

Числа 11–20. Величина.

Повторення.

Надзвичайно велика увага приділяється вивченню першого розділу, який називається дочисловим. Він має таку назву через те, що протягом 22 уроків проводиться робота по формуванню у дітей бінарних відношень між предметами (більший, менший, рівний), вміння виділяти суттєві та несуттєві ознаки, порівнювати предмети за розмірами та групи предметів за кількістю. В дочисловий період, крім цього, у дітей розкривається вміння орієнтуватися в просторі, на площині, правильно користуватися відповідною термінологією. Хоч період називається дочисловим, але саме в цей час проводиться значна робота з числами – уточнюються навички лічби в межах десяти, йде підготовка до сприймання понять “число” і “цифра”, до усвідомлення відмінностей між ними та співвідношень між числами натурального ряду.

На вивчення теми “Взаємне розміщення предметів у просторі” відводиться п’ять уроків, під час яких учнів навчають орієнтуватися в просторі за основними напрямами, визначати положення предметів відносно інших, розташовувати предмети на площині стола чи аркуша паперу, розкривають значення слів: спереду, позаду, поруч, між, під, над, на; зверху, знизу, зверху вниз, знизу вверх, верхній, нижній, зліва, справа, лівий, правий, між, посередині.

На вивчення тем “Розрізнення предметів за кольором” і “Розрізнення предметів за матеріалом і призначенням” відводиться по одному уроку. Під час цих уроків учні повинні показати знання основних кольорів та вміння розрізняти матеріали, з яких виготовленні предмети – метал, деревина, тканина, папір тощо.

На вивчення теми “Поняття “кожний”, “усі”, “крім”, “решта”, “один” відводиться дві години, на яких у дітей формується розуміння кожного з цих понять.

Тема “Порівняння груп предметів за кількістю” вивчається протягом трьох уроків. Їм передує підготовчий урок, на якому розглядається тема “Взаємно однозначна відповідність”. Це означає, що встановлення взаємно однозначної відповідності між двома групами предметів, тобто утворення пар, в яких перший компонент є елементом першої групи (множини), а другий – елементом з другої, служить основою порівняння предметів за кількістю. Порівняння груп предметів за кількістю слід виконувати не перелічуванням предметів кожної групи, а встановленням взаємно однозначної відповідності між предметами цих груп, утворенням таких пар, щоб кожному предмету з першої групи ставився у відповідність предмет з другої, причому різним предметам першої групи відповідають різні предмети другої. На цій основі у дітей формуються поняття “однакова кількість”, “більше”, “менше”.

На вивчення теми “Розрізнення предметів за розміром, довжиною, висотою, товщиною” відводиться чотири уроки, під час яких у шестиліток формуються бінарні відношення між предметами: більший, менший; довший, коротший, однакові за довжиною; вищий, нижчий, однакові за висотою; ширший, вужчий, однакові за шириною; товщий, тонший, однакові за товщиною. На уроках діти ознайомлюються також з деякими геометричними фігурами – прямими і кривими лініями, трикутником, чотирикутником, п’ятикутником та їх елементами.

На наступних двох уроках вивчаються відношення, які стосуються розташування предметів у просторі відносно деякого предмета і визначаються поняття відстані – далі, ближче та відношення між предметами, які характеризуються масою – важчий, легший. На другому уроці також розглядається відношення, яке характеризує явище руху предметів і формується на основі спостережень за рухом – швидше, повільніше. На цих уроках уточнюється уявлення дітей про круг.

Методика роботи по засвоєнню арифметичної термінології при вивченні

а) нумерації натуральних чисел

У початковому курсі математики нумерація цілих невід’ємних чисел і дій над ними є центральними темами, оскільки вони вивчаються протягом чотирьох років. У тісному зв’язку з ними розглядають увесь інший матеріал: питання алгебри і геометрії, вимірювання величин, розв’язання задач.

Основна мета вивчення цього розділу програми – сформувати в учнів початкових класів вміння та навички правильно називати числа, моделювати їх, записувати, порівнювати та використовувати в практичній діяльності.

Матеріал з нумерації і арифметичних дій вивчається по концентрах. Всього виділено чотири концентри: десяток, сотня, тисяча, багатоцифрові числа.

Під час вивчення цього розділу молодшими школярами розглядається велика кількість математичної термінології, яка необхідна для засвоєння учнями наступних розділів програми.

До завдань навчання математики входить формування у дітей поняття натурального числа. При формуванні числа вчитель спирається на ті знання про число, якими дитина оволоділа ще в дошкільний період. Поняття числа виникає у дитини в результаті пізнання нею кількісних відношень речей. Дитина абстрагує число від цих речей, проте абстрагування є для неї активним процесом. Воно передбачає вироблення нових способів дій з об’єктами, спочатку практичних, а потім розумових. Ці дії полягають у виділенні об’єктів як одиниць з деяких сукупностей, об’єднанні в групи окремих одиниць, віднесенні їх до класів множин, розташуванні останніх у зростаючому порядку. Цим пояснюється те, що з самого початку в понятті числа наявна нерозривна єдність аналізу й синтезу.

В процесі формування поняття числа та натуральних чисел здійснюється три науково-теоретичні підходи:

теоретико-множинний. Згідно даного підходу, натуральне число виражає чисельність (потужність) певної множини однорідних предметів.