Сторінка
4

Організація спостережень учнів за змінами в природі під час формування природничих знань

визначити температуру повітря за допомогою термометра вранці;

поспостерігати за висотою Сонця на небосхилі у цей час доби;

аналогічні дії виконати опівдні;

зіставити висоту Сонця й температуру повітря вранці (опівдні);

порівняти висоту Сонця й температуру повітря вранці з висотою Сонця й температурою повітря опівдні;

зробити висновок про залежність температури повітря від висоти Сонця.

Проблемна ситуація створюється шляхом зіставлення фактів, здобутих під час спостереження, з відомими знаннями. У більшості випадків зміст проблеми зводиться до встановлення певних закономірностей, причинно-наслідкових, структурних або функціональних зв’язків на основі результатів спостережень як у природних, так і в лабораторних умовах. Такі проблеми розв’язуються молодшими школярами під керівництвом учителя чи самостійно за аналогією.

Таким чином, метод спостереження, як спосіб взаємопов’язаної діяльності вчителя (управління) та учня (учіння), має різні характеристики. За певними ознаками спостереження розподіляються на різні групи (див. рис.1).

Рис. 1. Види спостережень

У процесі організації будь-якого з даних видів спостережень потрібно дотримуватися таких дидактичних вимог:

урахування вікових особливостей, психологічного рівня розвитку дітей, тобто спостереження повинні бути посильні для дітей;

організація активної пізнавальної діяльності в процесі спостереження;

показ практичного значення спостережень;

проводити спостереження треба систематично, послідовно в зв’язку із сезонними особливостями явищ природи;

особливу увагу слід звертати на місцеві природні умови, рослини, тварини, тобто дотримуватись краєзнавчого принципу;

фронтальне ознайомлення з прийомами спостереження: фіксування і вивчення об’єкта в сумі його суттєвих і несуттєвих ознак → виділення істотних ознак → фіксування → інтерпретація → висновок;

послідовність у виробленні уміння спостерігати (тренування на моделях, тренувальні вправи на приборах, розпізнавання умовних знаків і позначень, графічне зображення явищ, що спостерігаються, та їх компонентів, самостійне спостереження і фіксування, висновки і узагальнення отриманих результатів);

виділення суттєвих ознак предмета чи явища;

чітко обумовлені способи фіксації спостережень у щоденниках спостережень та календарях природи;

певна підготовка батьків (яку допомогу дорослі можуть надати; їх зацікавленість, увага до дослідження, яке проводить дитина, і до його результатів);

систематизація змісту спостережуваного;

керівництво учителем діяльністю дітей.

Спостереження у процесі навчання природознавства може виступати методом і прийомом. Методом воно є тоді, коли внаслідок його проведення досягається дидактична ціль, а прийомом - дидактична підціль. Від цього залежить співвідношення спостереження з іншими методами навчання, які можуть входити до нього прийомами або включати його прийомом у свою структуру. Наприклад, під час спостережень бесіда буває прийомом актуалізації опорних знань учнів про об’єкт і способи діяльності; прийомом мотивації й стимулювання тощо; розповідь - прийомом додаткового інформування; дослід - прийомом виявлення певної внутрішньої ознаки або властивості об’єкта тощо. І навпаки - спостереження входить прийомом в інші методи, зокрема в дослід, практичну роботу, а також у розповідь для сприймання наочних ілюстрацій до неї.

Перше питання, яке постає перед вчителем у зв’язку з організацією спостережень - питання про місце безпосередніх спостережень у природі в системі інших методів навчання. При формуванні природничих понять індуктивним шляхом (а саме так і буває найчастіше на уроках природознавства в початковій школі) спостереження в природі повинні передувати класній роботі. Недарма В.О. Сухомлинський говорив: „ без того, щоб спочатку вчити дітей задуматися над явищами природи, починати вчити дітей в класі не можна".

Таким чином, найчастіше спостереження в природі повинні передувати вивченню тієї чи іншої теми в класі. Саме на матеріалі попередніх спостережень в природі базується вивчення сезонних змін (робота за завданнями щоденників спостережень, спостереження на екскурсіях). Однак в окремих випадках спостереження в природі корисно здійснювати в процесі вивчення відповідної теми, оскільки поглиблення знань іде шляхом чергування спостережень і аналізу. Крім того, спостереження можна використовувати і на заключних етапах вивчення теми, наприклад, на узагальнюючих екскурсіях.

Організовуючи спостереження, не слід допускати як відставання спостережень відносно вивчення теми в класі, так і значного випередження. В першому випадку неможлива опора на матеріали особистих спостережень молодших школярів, а в другому - отримані в процесі спостережень уявлення без відповідного закріплення, узагальнення до моменту вивчення в класі значною мірою забуваються. Важливо, щоб тема, яка вивчається, співпадала в часі з відповідним станом природи.

Зміст спостережень визначається навчальними програмами і залежить від місцевих факторів (особливостей природи), проте існує обов’язковий, загальний для всіх класів мінімум, який включає спостереження за основними природними об’єктами. До них належать спостереження за:

а) Сонцем (положення на небі в різний період доби, час заходу / сходу, тривалість дня) та іншими астрономічними об’єктами (зірками, планетами і т. ін. залежно від змісту базової програми);

6) погодою (температура, стан неба (хмарність), опади, їх види та інтенсивність, вітер і його сила в різну пору доби і сезони) та кліматом (загальна характеристика, пікові показники, зміни за останні 100 років і подальші тенденції);

в) формами поверхні та їх зміною (вимірювання висоти горба, глибини яру і виявлення її змін), корисними копалинами (збір колекцій), динамікою рослинності залежно від форм рельєфу;

г) ґрунтом (вимірювання товщини ґрунтових шарів на урвищі, виготовлення макетів і колекцій ґрунтів, дослідження водопроникності, порівняння ґрунтів різного складу);

д) водоймами (чистота, посезонне коливання рівня води, дослідження джерел живлення водойм, деяких властивостей ґрунтових вод, вимірювання ступеню забруднення води);

е) рослинами і тваринами (сезонні зміни, зовнішні особливості, життєві прояви, знайомство з компонентами їх навколишнього середовища і встановлення взаємозв’язків (в тому числі виявлення пристосувань різного роду до умов існування) і т.д., із паралельною гербаризацією бур’янів та опалих частин рослин, колекціонуванням плодів, насіння, шишок та ін), визначення особливостей відношень окремих живих істот із людиною, певних правил догляду і охорони;

є) людиною (зовнішні ознаки, способи функціонування організму, трудова діяльність дітей і дорослих по сезонах, в містах / селах, особливості взаємовідношень і спілкування між людьми в різних ситуаціях, у тому числі в сім’ї);

ж) природними і штучно створеними комплексами - угрупованнями (ліс, парк, луки, поле, водойма та ін.);