Сторінка
8

Діяльність соціального педагога з трудового виховання дітей

Новим етапом розвитку вітчизняного дошкільного соціального виховання стало затвердження у жовтні 1998 р. "Базового компоненту дошкільної освіти".

Базовий компонент дошкільної освіти − це зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до рівня освіченості і вихованості дитини дошкільного віку. Він визначає сумарний кінцевий показник компетентності дитини на час її виходу з дошкільного віку і вступу до школи і забезпечує єдність освітньо-виховного простору, є основою для створення варіативних програм.

В основу Базового компонента покладено якість розвитку, вихованості та навченості дитини перших семи років життя. Відповідно до його вимог експертиза діяльності дошкільних освітніх закладів полягатиме у встановленні відповідності різнобічного розвитку дитини на момент закінчення терміну її перебування в одному з них і вступу до школи мінімально обов’язковим вимогам.

Об’єктом стандартизації у Базовому компоненті дошкільної освіти виступає зміст освіти, знання, уміння, навички, яким повинна оволодіти дитина на межі дошкільного віку і початкової ланки школи. Тобто, основними складниками даного документу є зміст освіти: знання, уявлення, уміння і навички, які необхідно формувати у дошкільному віці, а також результати освітньо-виховної роботи, які знаходять своє відображення в компетентності дитини, яка розуміється як необхідний мінімум набору елементарних знань, уявлень, умінь і навичок, що гарантують дитині адаптацію до життя.

На сьогоднішній день на Україні існує державний документ, який визначає основні орієнтири дошкільної освіти – Базовий компонент дошкільної освіти, де розкриваються основні напрямки виховання дітей в період дошкільного дитинства, які виокремлено згідно основних сфер життєдіяльності особистості:

“Природа”, “Культура”, “Люди”, “Я сам”. Кожен із чотирьох напрямків містить в собі основні змістові лінії, якими відбувається розвиток, і відображають два аспекти компетентності дитини: знання і практичну діяльність, поведінку дитини, що дасть дитині змогу пристосуватись до самостійного повноцінного життя в соціумі.

Тому, для нашого дослідження є доцільним аналіз державного стандарту дошкільної освіти, оскільки там вказані й основні орієнтири трудового виховання дошкільників.

Сфера «Природа» передбачає ціннісно-змістову наповненість екологічного та природничого напрямків, що передбачає формування у дитини основ екологічної вихованості, що проявляється в любові до природи, задоволенні прекрасним, у прагненні не смітити, невдоволенні від забрудненості навколишнього тощо.

Також звертається увага на виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи: бережливості, розуміння того, що природа – основа всього живого на землі, що сама людина є частинкою цієї природи. У змісті представлено практичні вміння дбайливого ставлення до природного довкілля: догляд за рослинами, тваринами, охорона їх тощо.

Змістові лінії сфери «Природа» – «Природа планети Земля», «Природа

Космосу» пріоритетними визначають цінність життя в природі живих організмів, діяльність людини в природі, а значить і важливість ознайомлення дітей з працею дорослих в природі, зокрема людьми певних професій (у рослинництві, тваринництві), та основними компонентами процесу їх праці; ознайомлення дітей із працею дослідників Космосу, зокрема вченими, космонавтами (професіями), а також їх знаряддями праці в цій галузі (супутники, кораблі, станції тощо).

Сфера «Культура» орієнтує на формування емоційно-ціннісного ставлення дитини до рукотворного світу, що, на нашу думку, передбачає розуміння значущості людської праці (її природність, зв’язок зі здоров’ям) та її результатів.

Змістова лінія «Предметний світ» підкреслює необхідність наявності у дітей знань про цінність предметів, вироблених людиною, та догляд за ними, зокрема житла і предметного довкілля за його межами. Дошкільник повинен мати уявлення про працелюбність, людську гідність, дбайливість. Такі знання про цінність предметів, необхідність догляду за ними, призначення, властивості предметів, про значущість і природність праці людини, що виготовляє різноманітні предмети передбачають наявність у дітей уявлень про існування різних професій (найпоширеніших) і усвідомлення елементарних вимог до людини-трудівника.

Також підкреслюється важливість знань дітей, що стосуються економічної галузі, зокрема споживання і виробництва товарів. За таких орієнтирів основним засобом розвитку дитини є трудове виховання, оскільки воно одночасно сприятиме виникненню: дбайливого і бережливого ставлення до предметів, зокрема знарядь праці; знань про існування найпоширеніших виробництв; уявлень про виробничу діяльність людини та її відмінність від власної предметно-практичної; знання про основні складові трудового процесу (постановка мети, процес досягнення мети, результати діяльності, оцінка результатів праці).

Змістова лінія «Світ гри» (сфери «Культура») містить найбільш важливе, з нашої точки зору, положення, щодо відображення в дитячій грі діяльності дорослих та їх взаємин. Адже саме в провідній діяльності – грі, дитина-дошкільник повинна відтворити знання і моральні уявлення, задовольнити власний інтерес до навколишнього (світу, речей, стосунків, дій тощо).

Отже, за таких обставин, знання дошкільника про працю дорослих, трудові дії, ставлення до праці людини-трудівника формують у дітей уявлення про різноманітні професії людей, їх трудові, суспільні, сімейні взаємини, а все це сприяє розвитку сюжету гри.

Змістова лінія «Світ мистецтва» в контексті трудового виховання має вплив на формування емоційно-ціннісного ставлення дитини до рукотворного світу (творів мистецтва: образотворчого, музичного, літературного, театрального).

Водночас це можливість для дитини відобразити в художньо-практичній діяльності (зображувальній, художньо-мовленнєвій, театралізованій, музичній) власне ставлення до реального світу і творів мистецтва, до власноруч створеного продукту праці (малюнок, аплікаційна поробка тощо), зрозуміти красу і радість праці, оскільки це її власна творчість (художній виріб, театральна роль, ліпна поробка тощо). Крім того власний виріб сприяє виникненню: прагнення в дитини привернути увагу інших людей до власноруч створених продуктів праці; гордості за досягнутий результат; емоційного задоволення і естетичного смаку.

В цілому, якщо зробити спробу узагальнити зміст сфери «Культура», то можна побачити, що вона орієнтує на формування у дитини таких якостей, як ініціативність, творчість, самостійність, спостережливість, критичність, старанність, цілеспрямованість, а також на основні вимоги до людини-трудівника.

Останній термін потребує уточнення, оскільки це поняття у Базовому компоненті дошкільної освіти не розкривається.

Сфера «Люди» спрямовує на формування соціальних навичок поведінки (взаємодії дитини з дорослими і іншими дітьми у відповідності з моральними нормами і правилами), розвиток свідомого ставлення до себе як самостійної особистості, рівної з іншими людьми, готовності до сприймання соціального досвіду (знань, умінь і навичок для життя в суспільстві), а також турботливого ставлення до людей, на засадах співпереживання, співчуття, бажання робити добрі вчинки.