Сторінка
3

Діяльність соціального педагога з трудового виховання дітей

• Підкреслювати значення праці в житті людей, його колективний характер, суспільно-значущі мотиви.

• Здійснювати роботу з трудового виховання в тісному контакті з родиною (знайомити батьків з вмістом праці в дитячому садку, використовувати різноманітні форми педагогічної освіти і т.д.).

• Планувати виховну роботу, враховувати, що в ранкові години, під час прийому дітей, необхідно включати їх в загальний ритм життя дитячого саду, створювати життєрадісний, бадьорий настрій, це час сприятливий для індивідуальної роботи, пов'язаної з різними дорученнями.

• З найбільшою користю використовувати ранкові та вечірні прогулянки, наповнювати їх різноманітною працею, не знижуючи рухової активності дітей.

Успіх входження дитини у світ людей та предметів, створених їх працею, рівень освоєння ним трудової діяльності, трудова вихованість дитини, яка припускає ціннісне ставлення до праці і проявляється в дбайливому ставленню до матеріальних і духовних цінностей, як результату людської праці, у повазі до працюючої людини і його власності, в значній мірі залежать від змісту трудового виховання, бо зміст освіти істотно впливає на розвиток особистості.

Отже, трудове виховання здебільшого починається саме у стінах дошкільного навчального закладу. Це перше ознайомлення з працею взагалі, а саме в побутових умовах.

Дошкільний навчальний заклад (далі ДНЗ) − найперше спеціально створене суспільне середовище для дитини, «основне призначення якого — соціальна адаптація її до умов життя в товаристві незнайомих дітей і дорослих. Виховання ціннісного ставлення до навколишнього, природи, людей, самої себе».

Дитячий садок — це освітній заклад для дітей дошкільного віку (переважно від 3 до 7 років).

Дошкільний навчальний заклад забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Система дитячих садків призначена, як для первинної соціалізації дітей, навчання їх навичкам спілкування з ровесниками, так і для масового, загальнодоступного вирішення проблеми зайнятості їхніх батьків (для чого час роботи дитячого садка в більшості випадків збігається з типовим робочим графіком більшості професій: з 8 до 18 годин, 5 днів на тиждень).

У дитячих садках також здійснюється мінімальна підготовка дітей до навчання в школі — на рівні первинних навиків читання, письма та лічби.

Заклад забезпечує реалізації права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Отже, трудове виховання тісно пов'язане з ДНЗ, тому що пізнання праці починається, саме, у стінах дитячого садка. Щодо реалізації трудового виховання в ДНЗ, то воно відбувається завдяки ігровій діяльності, а саме грі.

У глибоку давнину дитячі ігри виникли, як стихійне наслідування дій дорослих. В ігрових вправах і змаганнях підростаюче покоління готувалося до праці, полювання, війни, виконання норм поведінки, тобто гра мала важливі соціальні функції. Через гру дитині надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у грі моделі сюжетної вправи активізували рухливість, розвивали процеси мислення, викликали в неї позитивні емоції.

Так як трудове виховання здійснюється завдяки ігровій діяльності,зазначу, що це особлива сфера людської активності, в якій особистість не має на меті нічого, крім отримання задоволення від прояву фізичних та духовних сил.

Природа створила дитячі ігри для всебічної підготовки до життя, тому вони мають генетичний зв'язок із усіма видами діяльності людини і є специфічною дитячою формою пізнання, праці, спілкування, мистецтва та спорту. Звідси і назва ігор: пізнавальні, інтелектуальні, будівельні, музичні, художні, спортивні, гра-праця, гра-спілкування, гра-драматизація тощо.

Гра – це найбільш ефективний та доступний вид діяльності, за допомогою неї дитина пізнає навколишній світ. Це засіб переробки отриманої інформації з оточуючого світу.

У грі яскраво проявляється здатність дитини міркувати, також розвивається уява, котра розвиває потребу у спілкуванні.

Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина, яка грається віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності.

Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення. У грі найповніше проявляється індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра − творчість, гра − праця. Праця − шлях дітей до пізнання світу.

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя.

А. С. Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…».

Отже, гра, її організація – ключ в організації виховання.

В грі формується багато особливостей особистості дитини. Гра – це своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра – це школа спілкування дитини. Важливою являється виховна сторона. Гра вимагає від дітей уяви, вміння швидко знаходити правильне рішення.

Отже, ігрова діяльність та трудове виховання є важливими компонентами у житті дошкільника.

Задля визначення сутності соціально-педагогічної діяльності з трудового виховання дітей засобами ігрової діяльності в умовах ДНЗ перш за все необхідно усвідомити сутність поняття «діяльність» та «соціально-педагогічна діяльність». Згідно Великому тлумачному словнику сучасної української мови, діяльність – це процес взаємодії людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок появи потреби.

С.І. Ожегов у своєму тлумачному словнику зазначив, що діяльністю є специфічна людська форма відношення до навколишнього світу, зміст якої складає його доцільна зміна в інтересах людей; умова існування суспільства. Діяльність включає в себе мету, засоби, результат і сам процес. Діяльність згідно Словнику літературознавчих термінів являє собою цілеспрямовану витрату духовних і фізичних сил людини, підпорядковану пізнанню, перетворенню світу, створенню чогось нового.

Серед різних видів діяльності окремо виділяють соціально-педагогічну діяльність. А.Й. Капська вважає, що соціально-педагогічна діяльність полягає у наданні допомоги людині, сім’ї, групі осіб, котрі попадають у складну ситуацію, шляхом матеріально-фінансової, морально-правової, психолого-педагогічної підтримки. На думку іншого українського науковця Т.Ф. Алєксєєнко, соціально-педагогічну діяльність можна визначити як допомогу в позитивній соціалізації особистості, зокрема в інтеграції дитини у суспільство, допомогу в її розвитку, вихованні, освіті, професійному самовизначенні. Відомий російський учений М.А. Галагузова наголошує, що основною відмінністю соціально-педагогічної діяльності від педагогічної є те, що потреба в ній з’являється тоді, коли в індивіда, особистості, групи виникає проблемна ситуація. Соціально-педагогічна діяльність завжди є «адресною», спрямованою на конкретну дитину та вирішення її індивідуальних проблем шляхом вивчення особистості дитини та навколишнього середовища, пошук засобів, які допоможуть дитині вирішити її проблему.