Сторінка
1
План
1. Проблема іншомовних запозичень в українській мові
2. Англіцизми і американізми
3. Запозичення з інших європейських мов
4. Запозичення з неєвропейських мов
Висновок
Використана література
1. Проблема іншомовних запозичень в українській мові
Зібраний фактичний матеріал переконливо свідчить, що одним із найважливіших джерел збагачення словникового складу української мови є запозичення з інших мов. Відомо, що зростання словникових ресурсів літературних мов унаслідок запозичень і кальок є одним із найвиразніших явищ мовно-літературного розвитку. Цей процес безперервний і має тривалу історію. Адже жоден народ не може нормально жити і розвиватися осібно, без контактів з іншими. Історія переконливо доводить: національна відособленість часто зумовлює відсутність політичних, торгово-економічних, культурних та інших контактів із іншими народами світу, що є шляхом у нікуди. Інтенсивний перебіг таких стосунків сприяє розвитку як матеріальної, так і духовної культури народів, стимулює вдосконалення їхніх літературних мов.
Як відомо, запозичення стали проникати в українську мову дуже давно, зокрема ще в спільнослов'янську добу та в період становлення і розвитку давньоукраїнської державності. Цей процес у всі періоди розвитку української літературної мови не припинявся, але вияв його був різним з погляду інтенсивності та неоднорідності джерел. Про значення і роль запозичень як результату міжмовних контактів слушну думку висловив академік Шерех : "Загалом з перегляду етранжизмів кожної мови можна скласти певне уявлення про історію даного народу: з якими народами він стикався, в чому і як він від них залежав або вчився".
Міжмовні контакти в українській мові попередніх десятиліть проаналізовано в значній кількості праць як в Україні, так і за її межами, зокрема у працях дослідників з української діаспори. Так, у перші десятиліття XX ст. на матеріалі української мови чужомовні одиниці досліджували Самійленко, Шаровольський та ін. Висвітленню цього питання в 40-60-ті роки присвятили свої праці такі лінгвісти, як Смаль-Стоцький, Рудницький, Жлуктенко , Русанівський та ін. Запозичення з різних мов та інтернаціоналізм продовжували залишатися предметом зацікавлення україністів і пізніше - в 70-ті - першій половині 80-х pp, Цимбалюк, Акуленко, Іваницька.
Думка про те, що більшість сучасних мов світу, а зокрема європейських, має змішаний характер, відома в лінгвістиці вже давно. Тому питання теорії і практики запозичень постійно перебувають у полі зору лінгвістів, і інтерес до їх дослідження продовжує зростати, при цьому міжмовні контакти розглядаються як один із найважливіших чинників, що впливають на зміни і розвиток окремих мов. У новітній період з'явилися праці, присвячені проблемам нових запозичень в українській мові. Проте об'ємного, узагальнювального дослідження з цієї проблеми поки що немає, крім того, ряд питань, що стосуються інноваційних запозичень як в українській мові взагалі, так і в мові ЗМІ зокрема, висвітлено в новітній українській лінгвістиці недостатньо: на сьогодні чимало питань теорії запозичень все ще залишаються не розв'язаними. Тому на цій проблемі варто зупинитися детальніше.
Поки що немає єдиного погляду щодо термінологічного позначення слів, які перейнято з інших мов. Одні лінгвісти називають перейняті з інших мов слова запозиченнями, а інші - іншомовними або чужомовними словами. Частина ж мовознавців чітко диференціює названі терміни: запозиченнями називає слова з інших мов, які вже знайшли своє місце в тій чи іншій мові і навіть частково сприймаються вже як власне національні, а етнічна природа їх визначається лише етимологічно; а лексичні одиниці з інших мов, що ввійшли у мову порівняно недавно або тільки входять і ще не втратили особливостей тієї мови, з якої вони прийшли, - іншомовними. Деякі лінгвісти, переважно представники української діаспори, у своїх студіях послуговуються терміном етранжизми, тобто слова й звороти, запозичені з чужих мов. У цій роботі використовуються паралельно як терміни-синоніми лексеми - "запозичення", "етранжизми" та "іншомовні слова". Близьке до розгляданих поняття "екзотизмів". Це - специфічні назви з маловідомих, найчастіше неєвропейських мов (хоч такі лексичні елементи можуть походити і з відомих мов міжнародного поширення, що використовуються здебільшого в перекладних творах або в творах, присвячених змалюванню особливостей життя, побуту, культури тощо інших народів) на означення реалій із їхнього життя, для надання мові цих творів особливого національного колориту. Крім того, стосовно іншомовних слів використовують ще термін "варваризми" на означення слів, що іноді вводяться в текст для надання йому колориту зображуваного середовища або для посилення експресії (вони можуть оформлятися засобами іншої національної графіки). Однак як екзотизми, так і варваризми не є предметом дослідження в цій роботі. Роль мови ЗМІ другої половини 80-х - 90-х років XX століття в інтенсифікації процесу запозичень з інших мов надзвичайно велика, адже сучасні мас-медіа досить оперативно передають різноманітні зміни в світі, контакти між державами і народами у широкому спектрі соціально-політичного, економічного, науково-технічного, культурного життя. Кількість запозичень, що в останні десятиліття XX ст. увійшли в широкий вжиток і засвоєні українською літературною мовою саме через ЗМІ, слід визнати досить значною.
Процес запозичення нових слів зумовлений і визначається багатьма чинниками. Серед них слід назвати насамперед соціально-політичні демократичні перетворення, гласність спочатку в колишньому СРСР, а потім і в незалежній Україні, відкритість сучасного суспільства для міжнародних зв'язків, зокрема наявність тісніших економічних, промислових, політичних, культурних та ін. контактів між народами інших країн тощо. Природне прагнення до входження в світову спільноту, інтерес до зарубіжного способу життя, переймання досягнень Заходу в різних галузях і сферах спричинило активізацію мовних контактів. Вони бувають як безпосередніми, що здійснюються між мовами двох чи більше народів, так і опосередкованими, що входять у вжиток за допомогою інших мов.
Завантажити реферат