Сторінка
7

Трансформація відносин власності в Україні: економіко-правові аспекти

3)Визначення чітких принципів виставлення підприємств на продаж.

Об’єкти, що підлягають приватизації, слід поділити на такі групи:

1.Малі збиткові підприємства. Їх можна роздержавлювати через біржу без особливих застережень або через відкриті аукціони. Наприклад, сьогодні на ПФТС представлені акції близько 300 підприємств, цінні папери яких користуються непоганим попитом як серед внутрішніх інвесторів, так і серед резидентів.

2.Великі збиткові підприємства нестратегічного значення (тобто ті, що працюють у нестратегічних галузях) підлягають приватизації, якщо це підприємство не є останнім «індикатором» динаміки попиту, пропозиції. В цьому випадку доцільно використовувати аукціон як метод приватизації, що забезпечить оптимальну виручку від втраченого державою майна.

3. Прибуткові підприємства слід приватизувати після ґрунтовного доходно-витратного їх аналізу за закріпленими в законі нормами, що мають обов’язково включати соціальні, екологічні, технологічно-інноваційні параметри. Метод приватизації слід визначати для кожного окремого підприємства також за нормами закону.

4. Для стратегічних галузей економіки потрібно визначати мінімальну частку державної власності у статутному фонді.

Стратегічними інвесторами є:

корпорації, що мають потужні фінансові та технологічні ресурси і репутацію інноваційного власника;

венчурні фонди, інвестиційні фонди з досвідом реалізації інвестиційних проектів.

Стратегічними галузями називаємо:

галузі, що забезпечують інноваційний розвиток країни, її вихід на 4-5 рівень технологічного укладу (космічна техніка, біотехнології, мікро- та оптиковолокнисті технології, штучний інтелект, роботобудування);

підприємства військово-промислового комплексу, що володіють високими технологіями;

виробництва, що займають унікальну ринкову нішу;

галузі, що слугують для реалізації найважливіших державницьких інтересів (наука, освіта, культура).

4. Ефективність державного сектора економіки

З року в рік ситуація у державному секторі економіки погіршується.

При вартості основних фондів державних холдингів 76,9 млрд. грн. показник виплат у бюджет залишається на критично низькому рівні – всього 167,9 тис. грн. за результатами 2004 року. Значна частина державних підприємств працює за схемою мінімізації податків.

Як показали перевірки Контрольно-ревізійного управління в березні-липні 2005 р., при наявності приросту виробничих показників у державних холдингів спостерігається зниження фінансових результатів. Загальний підсумок діяльності найкрупніших держпідприємств за 2004 р. – збитки.

Виникає питання: як це могло статися, якщо підприємства-монополісти працюють поза конкуренцією? Тим більше, що ці підприємства демонструють високі темпи зниження прибутковості.

„Існують десятки державних підприємств з неефективним управлінням і працює багато схем девальвації активів таких підприємств”, – вважає Президент України Віктор Ющенко.

Існує багато схем перекачування державних ресурсів у приватний сектор. Найпоширеніша – передача держмайна і прибуткових сфер діяльності приватним структурам. Одним з найгучніших прикладів стала передача „Укрзалізницею” приватним підприємствам „Лемтранс” та „Укртранслізинг” 13,6 тис. вагонів. Суми втрат досить вражаючі: тільки втрати „Укрзалізниці” КРУ оцінило в 3 млрд.грн., не рахуючи втрати ще 500 млн.грн. – вартість вагонів.

Не менш поширеною була практика штучного доведення підприємств, що входять у склад держхолдингів, до банкрутства. Наприклад, кількох спиртзаводів концерну „Укрспирт” у Харківській і Житомирській областях. Як показали результати розслідування, причиною банкрутства стали фіктивні товарні кредити під 912 % річних.

Основні способи витрачання державних коштів (за результатами перевірок у 2005р.), що ведуть до хронічної збитковості:

- завищення вартості закупки обладнання за рахунок залучення посередників;

- залучення наддорогих кредитних ресурсів;

- заниження вартості активів (на державних підприємствах не переоцінюють основні фонди);

- неекономне та неефективне використання грошей для особистих потреб підприємств;

- необґрунтована благодійна допомога.

Вже третій рік частина доходу держбюджету поповнюється за рахунок перерахування в неї частини прибутку ( дивідендів) підприємств, які повністю або частково належать державі. Фактично станом на 28.07.2005 р. до бюджету перераховано дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, які є в державній власності, загальною сумою 1231,116 млн. грн. Виконання річного планового завдання становить 230,9%. У 2005 році в якості платників до цих підприємств приєдналися і їхні дочірні підприємства. Відповідно до ст.63 Закону про Державний бюджет України на 2005р., дочірні підприємства зобов’язані на тих же умовах, що і материнські підприємства, сплачувати частину прибутку в держбюджет. Проте внесення до складу платників дочірніх підприємств і підприємств, що мають державну частку в статутному фонді (капіталі), перетворило процедуру сплати держдивідендів у подвійну їх сплату. Адже сплачуючи дивіденди в бюджет і нараховану на них суму авансового внеску з податку на прибуток, материнське підприємство фактично здійснює їх оплату за себе і за своє дочірнє підприємство.

Аналіз приватизаційного процесу в Україні дає можливість зробити прогноз: орієнтація на продаж високоліквідних та інвестиційно привабливих підприємств з метою одержання гарантованих доходів до бюджету буде супроводжуватись накопиченням у державному секторі неліквідних та інвестиційно непривабливих підприємств.