Сторінка
5

Трансформація відносин власності в Україні: економіко-правові аспекти

7. Заборонити передачу належних державі пакетних акцій до статутних фондів державних (національних) акціонерних і холдингових компаній чи інших суб’єктів підприємницької діяльності.

8. Уповноважити державну контрольно-ревізійну службу здійснювати перевірки на підприємствах, де державна частка складає 25% і більше статутного фонду, з питань повноти та своєчасності нарахування дивідендів на державну частку, надходження коштів від оренди державного майна тощо.

9. Фонду державного майна України спільно з міністерствами, органами місцевого самоврядування із залученням правоохоронних органів здійснити у 2003 р. повну інвентаризацію державного та комунального майна, створити реєстри об’єктів права державної та комунальної власності.

10. Внести зміни до Законів України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», а також «Про господарські товариства», які регламентують діяльність суб’єктів фондового ринку України щодо надання відповідних інформацій до правоохоронних органів відносно фізичних та юридичних осіб, які скористались послугами фінансових посередників при здійсненні операцій з пакетами акцій вартістю понад 100 тисяч гривень.

2.4.Підсумки приватизації: економічний аналіз

Економічне відновлення в Україні відбувається на тлі істотних викривлень в інституційних основах економіки, структурних перекосів у галузевому та регіональному розвитку, гострих соціальних суперечностей. Одним із головних чинників цього є недоліки процесу приватизації, у результаті якої не було досягнуто основної мети роздержавлення власності – відокремлення її від влади, політики – від підприємництва. Досить хаотичний і нерідко протиправний процес нагромадження первинного капіталу призвів до утворення потужних фінансово-промислових груп.

Причини невдалої приватизації:

1. Вибір помилкової приватизаційної моделі, яка ігнорує світовий досвід (особливій критиці піддається сертифікатна складова процесу).

2. Приватизація розпочалася тоді, коли для неї не було створено необхідних макроекономічних та інфраструктурних умов та передумов:

• відсутність фондового ринку,

• відсутність достатньої правової бази захисту прав власності:

• через недоліки в правовому регулюванні і здійсненні приватизації цей процес не дав достатніх стимулів та фінансових ресурсів для структурної перебудови економіки та впровадження інновацій, економічного зростання та створення робочих місць, підвищення ефективності виробництва, а, навпаки, спричинив занепад не тільки окремих підприємств, але й цілих галузей; приватизація супроводжувалася численними недоліками концептуального, нормативно-правового, організаційно-методологічного, економічного, судовопроваджувального, інформаційного характеру, часто тіньовими, а нерідко й кримінальними методами (на найвищому рівні офіційно визнано, що ці процеси фактично не контролювалися державою);

• відсутність механізмів прозорого та ефективного перерозподілу, яка призвела до того, що приватизація в Україні стала переважно засобом перерозподілу суспільного багатства, а не прискореного капіталоутворення, необхідного для радикальної структурної модернізації економіки та забезпечення її конкурентоспроможності. Справжній приватний сектор в економіці сьогодні більшою мірою формується у сфері нових підприємств, аніж приватизованих старих;

• відсутність проведення не в повному обсязі лібералізації та стабілізації економіки;

• економічна криза, інфляція;

• непідготовленість та непоінформованість населення, недоліки освіти.

3. Відсутність достатніх гарантій і захищеності. Для захисту приватної власності, виведення капіталів і доходів із тіні потрібна, насамперед, їх легалізація, у тому числі шляхом амністії (за винятком капіталів кримінального походження). Водночас заходи легалізації капіталів можуть бути результативними лише за наявності низки передумов, основними серед яких є довіра підприємців і суспільства до влади.

Позитивні наслідки приватизації: Поява нових приватних власників стала одним із чинників подолання глибокої системної кризи 1990-х рр. За 2000-2003 рр.:

– реальний ВВП в Україні зріс на 31,5%;

– обсяг продукції промисловості — на 59,0%;

– сільського господарства — на 10,0%;

– експорт товарів і послуг — на 79,7%;

– доходи населення — на 120,8%;

– вартість основних засобів протягом 2000-2002 рр. збільшилася на 23,3%;

– поступово підвищувалося місце в інвестиційних рейтингах

відбулося просування країни у рейтингах міжнародної конкурентоспроможності Даоського

У 2004 р. стрімке зростання економічних параметрів супроводжувало високі темпи приватизації великих промислових об’єктів.

Зміна влади в Україні у 2005 р. спричинила зупинку приватизаційного процесу, що зразу ж відобразилося на темпах економічного зростання, обсягах інвестицій.

Недоліки та негативні наслідки процесу приватизації:

– У результаті широкомасштабної сертифікатної (ваучерної) приватизації мільйони громадян України, всупереч сподіванням, не стали реальними власниками. Більшість із понад 19 млн. акціонерів були власниками лише номінально, оскільки, беручи участь у сертифікатному аукціоні та отримуючи витяг із протоколу про його результати, вони надалі навіть не оформляли право власності на акції.

– Не досягнуто однієї з головних цілей приватизації — створення масового власника. Майже 7,8 млн. громадян України відмовилися від участі в сертифікатній приватизації. Більшість із тих, хто отримали акції і формально є власниками, часто не мають доступу ні до установчих документів, ні до достовірної інформації про те, хто є справжнім власником підприємства.

– Не сформовано значущий прошарок малого і середнього підприємництва, який у розвинених країнах є підґрунтям формування великої власності і найбільшою мірою сприяє становленню середнього класу, культури приватної власності, громадянського суспільства. Так, на початок 2003 р. в Україні було зареєстровано лише 253,8 тис. малих підприємств, тобто 53 на 10 тис. населення, або на порядок нижче, ніж у країнах з розвинутою економікою (500-700 підприємств на 10 тис. населення). Частка продукції малих підприємств у загальних обсягах виробництва продукції (робіт, послуг) в Україні становить лише 7,3%, тоді як у розвинених країнах – 50-60%.