Сторінка
1

Україна-Франція: нова епоха відносин

Назва "мессідор" з французького революційного календаря більше пасує для визначення сутності української присутності в цей місяць у Франції, ніж звичайний "червень".

Впродовж місяця Париж ряснів помаранчевим та синьо-жовтим кольорами, національний прапор України не встигали знімати і знову вивішувати на флагштоках офіційних установ.

І, що важливо, – скрізь, де перебували українські лідери, завдяки французьким шанувальникам України, українським громадам, українському студентству, відтворювалися грудневі помаранчеві майдани солідарності з революційною Україною.

Проїжджаючи вулицями і площами Парижа, де французи зустрічали гостей вигуками "Ющенко! Ющенко! Ющенко!", герої українських демократичних змагань не приховували свого захвату. "Це майдан! Це справжній майдан!", – повторював Президент. "Я відчуваю себе на Майдані, бо знову бачу два прапори – французький триколір та прапор України, які під час грудневих подій були поряд на київських революційних майданах, і ми всі відчували присутність солідарної Франції, – говорив він на зустрічах із парижанами. "Я відчуваю дух майдану. Ви змогли його сьогодні відтворити", – виголосив міністр закордонних справ України Борис Тарасюк, відкриваючи український співочий фестиваль у центрі Парижа на Марсовому полі.

Політичні лідери Франції не припиняли повторювати ті оцінки, які у грудневі дні 2004 р. французьке суспільство вже дало провідникам української революції. "Лідер честі", "Великомученик української революції", – говорили про Віктора Ющенка.

Голова французької правлячої партії, міністр внутрішніх справ Ніколя Саркозі, у захваті від особистої мужності Президента України, вручив йому вищий символ лицарської доблесті – шпагу.

Такий прийом українських офіційних делегацій у Французькій Республіці легко було передбачити – з листопада 2004 р. по лютий 2005 р. українські події висвітлювало понад 200 французьких журналістів, більше сотні спостерігачів від урядових і неурядових організацій. Франція побачила не тільки українських лідерів, а в першу чергу народ – гордий, миролюбний, сповнений гідності і завжди із посмішкою. У Франції дуже поширена інша назва помаранчевої революції в Україні – революція посмішок.

Що нового?

Перемога демократичних сил в Україні в один день зняла багатолітню завісу недовіри до нашої держави в Європі. Для України відкрилися двері до більш дружнього і конструктивного діалогу з демократичним світом, в тому числі і з Францією.

Якщо залишити осторонь політичні та економічні домовленості, досягнуті із цією країною за останні півроку і формалізовані в ході візитів Президента та Прем'єр-міністра України, а лише навести приклади співпраці в гуманітарній сфері, то можна говорити про якісно нову сторінку у відносинах України з Францією та Європейським Союзом в цілому.

Наш журнал вже інформував своїх читачів, що іще у 2003 р. з ініціативи директора Інституту українознавства академіка Петра Кононенка та члена Ради Інституту Посла України у Франції Юрія Сергеєва Міністерству освіти Франції та вищим учбовим закладам Франції, зокрема Сорбоннському Університету, було запропоновано розпочати переговорний процес щодо взаємного визнання дипломів про вищу освіту та наукові ступені при одночасній активізації міжуніверситетської співпраці, а також сприяння з боку Франції входженню України до Сорбонно-Болонського процесу. Власне, мова йшла про інтеграцію з допомогою Франції до наукового та освітянського простору Європейського Союзу, що нині вже здійснилося.

Завдяки саме французькій підтримці та ініціативі на засіданні міністрів освіти ЄС у Бергені (Норвегія) Україну прийняли до Сорбонно-Болонського процесу. Франція стала першою серед держав ЄС, з якою під час візиту Прем'єр-міністр України підписала міжурядову угоду про визнання дипломів про вчені ступені. На зустрічі президентів України і Франції погоджено активізувати розпочатий у 2004 р. переговорний процес щодо визнання університетських дипломів. Дві держави відновили свою наукову і освітянську співпрацю, яка була надзвичайно активною між Львівським університетом, Києво-Могилянською академією та вузами Франції у середньовіччі. Для науковців двох країн відкрилися великі простори спільної діяльності та міжуніверситетських обмінів. Франція першою в ЄС в ці дні проголосила свій намір спростити візові процедури для вчених, викладачів і українського студентства.

По-новому постало питання про співпрацю в галузі культури. Повз увагу французької громадськості не пройшли українські культурологічні заходи останніх двох років (про що наш читач мав можливість бути поінформованим), їх було багато, але тільки зараз на рівні вищого політичного керівництва Франції з'явилася пропозиція провести у 2007 – 2008 рік України у Франції та рік Франції в Україні.

Читачу легше буде зрозуміти принциповий поворот у двосторонніх відносинах України і Франції, коли він дізнається, що всі переговори та зустрічі українських делегацій з французькими чинниками починалися, за інформацією українських дипломатів, з констатації спільності нашої історії, з того, що культурна спадщина створює фундамент нації, а політика та економіка є похідними.

Історія маргінальних зв'язків королівських родин середньовічної Франції та Київських княжих дворів, символом яких є королева Франції Анна Ярославна, – це, безсумнівно, зв'язуючий ланцюг між нашими народами, – констатував Жак Ширак при зустрічі з Президентом України, поглиблюючи свою думку тезою про те, що "через пізнання культури Трипілля Франція могла б краще розуміти і сучасну Україну". Душа української помаранчевої революції, гідність і миролюбність повсталого у грудні 2004 р. українства глибоко мотивовані всім історичним поступом України – величчю українського Трипілля, могутністю Київської Русі, мужністю запорізького козацтва, тисячі гідних синів якого полягли за Францію, драматизмом боротьби за незалежність на початку XX ст. До таких роздумів закликав і виступ Президента України при відкритті пам'ятника Анні Ярославні роботи Валентина та Миколи Зноби.