Сторінка
9

Премордіальна традиція

Землеробство "прив’язувало" колишнього кочівника до землі і позбавляло свободи маневру в несприятливих умовах, що призводить до частого голодування, практично не відомого мисливцям та збирачам. Крім того, перехід на рослинну їжу різко обмежив притік білків тваринного походження, потреба в котрих особливо велика в часі росту головного мозку, але одночасно слід пам'ятати, що нестача в організмі вітаміну Е (токоферолу), який міститься в проростках злакових рослин, зумовлює порушення функції статевих залоз.

" . Землеробство, — констатує відомий марксист Мих Ліфшиц, — є перший помітний катарсис абстрактної волі, і недарма із землеробством особливо тісно пов'язаний культ вмираючого і воскресаючого бога. Слід пройти через заперечення свого, близького, щоб наблизитися до заперечення заперечення на більш вищому рівні. У землеробстві людина зрікається своєї хижацької ролі стосовно до природи. Вона тільки стилізує її органічний процес, кидаючи зерно в борозну (до речі, спеціалісти саме появу землеробства пов'язують із усвідомленням архаїчної людини чоловічої ролі в народженні дитини, в той час як мисливсько-збиральницькизх суспільствах зародок в утробі жінки виникає від потрапляння якоїсь духовної субстанції Першопредка, а роль чоловіка — лише у годуванні зародка, — О.Г.). Переложне землеробство несе ще спустошувальний характер, але перехід до посівобороту, агрокультури є більш вищим рівнем єдності з природою"[liv].

Богом-визволителем вод із скелі є ведичний Індра, і він же покровитель родючості та сили, втіленої у злаках, котрі є джерелом енергії ("дакшини"). Він розбиває палицею колісницю богині скотарства Ушас ("Ранкової Зорі"), яка є донькою бога неба Дьяуса та супругою бога сонця Сур'ї, і вона відсувається на другий план індоарійського пантеону.

Виправдання для переходу до землеробства одне — така воля богів, "вищого начала життя", "творців чудесного". "Ось, Я дав усяку траву . і всяке дерево, у якого плід .; вам це буде за їжу" (Буття, 1:29).

Але чому? Як стверджує Гесіод (43-46, 50), боги були дуже стурбовані тим фактом, щоб люди не байдикували, а були привчені до праці. Саме з цією "виховною метою" вони забирають від них вогонь (тобто спочатку відомий людям). Прометей же прагнув зробити людей лінивими і тому повернув їм вогонь, який надто полегшував їх існування. А тому кара і на людей, і на Прометея з боку олімпійських богів справедлива[lv].

У китайців-даосів теж є аналогічний персонаж — це рід Фусі, який прийшов до влади над землею після віку Жовтого предка. Перед цим сталася жахлива космічна катастрофа: " . чотири полюси зруйнувалися, небо не могло все покривати, земля не могла все підтримувати, вогонь палав, не стихаючи, води бушували, не кінчаючись. Жахливі звірі пожирали добрих людей, хижі птахи хапали старих і слабких". З космічною катастрофою успішно справилася Нюйва, дружина-сестра Фусі: вона розплавила сакральні камені і залатала блакитне небо, відрубала лапи гігантській черепасі і підперла ними чотири полюси, перепинила щлях водам, повернула чотирьом сезонам їх функції тощо. Саме тоді два володаря — Фусі і Шеньнун-"Священний землероб" заволоділи "важелем" Дао і зацарювали в центрі. Розум був супутній змінам, і чотири сторони світу перебували у мирі: "Ось чому небо може обертатися, а земля стояти у спокої". Рід Фусі був праведним — йшов "шляхом неба і землі" (він навчив китайців полюванню та рибальству, ієрогліфічної писемності та триграм для гадання), але якось захотів передати свою мудрість людям, і коли це сталося, у людей виникло знання про те, що є "користь", а що є "шкода", і всі "спрямували свій погляд між небом і землею" і тому благо "схвилювалося" і втратило єдність. Люди почали насилувати свій розум, турбувати своє "цзін", метаться і вишукувати у зовнішньому, тобто втратили божественний розум та істинне помешкання (Померанцева, с. 94-95, 110. 138).

Можливо стурбовані трудотерапією людей боги були не тільки тому, щоб перекласти на них свої земні турботи (як це проголошує шумерська міфологія), але й щоб, як вважає А. Скляров, постачати богам напої, виготовлені з цих продуктів і викликаючі алкогольне або легке наркотичне сп’яніння? А самим прикладам п’янства богів (від сакральної соми до банальної "бормотухи") у світовій міфології — "несть числа"[lvi] (тут раптом, без сумніву, вигулькує тема "палеовізиту", але здорова іронія швейківського типу віддає цю тему для забавок особам штибу Неоніли Стефурак та фон Деннікена) .

Хочеться згадати також біблійну версію про "насильну" перемогу землеробства над скотарством (в умовах кліматичного оптимуму, в якому тоді перебував Близький іЦентральний Схід, найбільш сприятливим було скотарство) — вбивство рільником Каїном скотаря Авеля та народження третього сина Адама Сифа. Мотив жахливої кривавої жертви на знак появи землеробства відомий на теренах від Старого до Нового Світу: " . Дуже прозорий вимисел оджібве про небесного юнака у зеленій одежі, з пір’ям, що розвивається, котрий для блага людства був переможений і похований індіанцями, але встав з могили у вигляді маїсу, Мондаміна, або "зерна духа". Селяни Нового Лісу переконані, що мергель, який вони знаходять у оброблюваному ними грунті, досі червоний від крові їхніх давніх ворогів датчан. На червоних скелях Кукової протоки маорі бачать сліди крові Купе, котрий, оплакуючи смерть своєї дочки, поранив свій лоб уламками обсидіану. На тому місці, де Будда віддав своє тіло у їжу голодним дитинчатам тигриці, його кров на вічні часи забарвила грунт, дерева та квіти. Сучасні албанці досі бачать сліди різні у ріках, що приймають червоний колір від грунту, аналогічно як давні греки бачили кров Адоніса у літніх хвилях ріки, зрошуючої Біблос. Червоні нарости, які покривають річкові галуни, досі вважаються корнуольцями ознаками здійсненого в цьому місці вбивства. У Німеччині кров Іоанна Хрестителя все ще перетворюється у рослину в Іванів день, і селяни продовжують відшукувати його ."[lvii].