Сторінка
2
Арріан (2 ст.н.е.) у своїй “Індії” так повідомляє про “похід Діоніса”: “ . Нісейці ж – не індійське плем’я, але походять від тих, котрі прийшли в індійську землю разом з Діонісом; можливо, це нащадки тих еллінів, котрі виявилися нездібними до війни і не могли брати участь у тих битвах, котрі Діоніс вів проти індійців; а може бути що, навіть Діоніс поселив тут місцевих жителів з їх доброї волі разом з цими еллінами і назвав цю країну нісейською впам’ять гори Ніси, а саме місто – Нісою. І гора, що поряд з містом, біля підніжжя котрої розташована Ніса, називається Мерос, тобто “Стегно”, на спогад про ту нещасну подію, котрої зазнав Діоніс негайно після свого народження . Є багато переказів, що ще раніше Александра ходив походом на Індію Діоніс і підкорив індійців. Про Геракла таких переказів не так багато. Не поганим свідоцтвом походу Діоніса є місто Ніса, гора Мерос (“Стегно”) і те, що на цій горі росте плющ (також цю гору описав посол Селевка І Мегасфен в IV ст. до н.е., — О.Г.) і що самі індійці йдуть на битву під звуки тимпанів та кімвалів і що одежа у них яскрава, як у вакханок Діоніса; . Коли Діоніс прийшов сюди і переміг індійців, він побудував їм міста і для цих міст видав закони; він дав індійцям, як і еллінам, вино і навчив засівати землю, давши їм насіння . Діоніс вперше запряг биків у плуг, перетворив більшість індійців з кочівників у землеробів і озброїв їх військовою зброєю. Діоніс навчив їх поклонятися богам, як іншим, так особливо собі, граючи на кімвалах і тимпанах, і навчив їх сатирівському танцю, котрий греки називають кордаком. Він навчив їх носити довге волосся на честь бога і прикрашати їх пов’язками і намащуватися духмяними мазями . Йдучи геть з Індії, після того як він там все облаштував, царем цієї країни Діоніс поставив одного зі своїх друзів, Спатембу (Спітама! – О.Г.), більше за інших посвяченого у вакхічні таємниці. Коли Спатемба помер, царська влада перейшла до його сина Будії (Будда! – О.Г.). Батько царював над індійцями п’ятдесят два роки, а син – двадцять років; потім царську владу успадкував його син Крадева. І потім, довгий час, в порядку спадковості царська влада переходила від батька до сина. Коли ж пряма спадковість припинилася, то царем у індійців обирався кращий за моральними якостями та знатністю. Геракла, котрий, за переказами, прибув у країну індійців, самі індійці називали “народженим землею”. Цього Геракла шанують особливо сурасени (відоме Плінію, VІ, 60, — О.Г.), індійське плем’я, в землі котрих є два великих міста – Метора і Клейсбора; через їх область протікає судноплавна ріка Іобарес. За словами Мегасфена, самі індійці розповідають, що у цього Геракла зброя та одіж були такі ж, як і у фіванського; у нього було в Індії велика кількість синів, і цей Геракл був одружений на багатьох жінках; дочка ж у нього народилася тільки одна. Ім’я цієї дочки було Пандея (відома Діодору, ІІ, 38, Полієну, І, 3,4, Плінію, VІІ, 22; вважається, що тут маються на увазі Пандави, сповідники Крішни, — О.Г.); країна, де вона народилася і владу над котрою їй вручив Геракл, називається Пандеєю, за іменем дівчини . не маючи чоловіка, достойного одружитися на його дочці, він сам з’єднався шлюбом зі своєю семирічною дочкою, щоб нащадків від себе і від неї залишити царями індійців . Від Діоніса до Сандракотти (Чандрагупти, — О.Г.) індійці нараховують 153 царя, років же 6042 . Діоніс був старший від Геракла на п’ятнадцять поколінь, як говорять індійці .” (Арріан, “Індія”, 1: 4 – 7; 5: 8-9; 7: 5, 7-8; 8: 1-7; 9: 2, 9-10).
Мотив про похід Діоніса в Індію ми бачимо у апокрифічному «Слові Мефодія Патарського», де оповідається про те, як у IV тисячолітті від створення світу Прівор (або Самьїашкар), нащадок четвертого сина Ноя Мунта, котрого брати обділили при отриманні в спадок земель світу, у «двадцять п’яте літо Орове” йде війною на нащадків Хама, відвойовує сім міст (від Євфрату до Ізрогею) і засновує Індійське царство[vii]. В часі це співпадає з початковою датою ряду календарних систем, що навіть дало підстави говорити, що 11 серпня 3114 р. до н.е. (дата майянського календаря) або 18 лютого 3102 р. до н.е. (дата індуїстського календаря — початок Калі-юги)— це день, коли на землю зійшли боги[viii].
“ . Нісейським богом індуси і всі інші східні племена називають Діоніса за індійською Нісою . За власними розповідями мандрівників, зійшовши на гору, вони виявили там святилище Діоніса, котре нібито сам Діоніс спорудив собі на славу, оточивши кільцем лаврових дерев таку ділянку землі, котра потрібна для співрозмірного храму. Стовбури лаврів обвиті виноградом і плющем, а посеред капища зведено кумир бога . Діоніса-виноградаря . Кумир зведений з білого каменю і являє образ молодого індуса. Коли бог веселиться, струшуючи Нісу, то міста в долині чують його і радіють разом з ним. Стосовно Діоніса елліни не згідні з індусами, та й самі індуси розходяться у думках. По-нашому, він із Фів пішов на Індію військовим та вакхічним походом, про що свідчать, окрім іншого, і пожертвування у Піфійське святилище, що зберігається у тамтешній скарбниці, — це індійське срібне блюдо (!!! – О.Г.) з написом: “Діоніс, син Семели і Зевса, від індусів – Аполлону Дельфійському”. А ось індуси, мешкаючі у околицях Кавказу і на берегах Кофену, стверджують, начебто Діоніс явився до них ассірійським гостем, хоча й знаючим фіванські обряди. Однак індуси, населяючі межиріччя Інда і Гідраота, а також мешкаючі на просторах аж до Гангу, говорять, що Діоніс – син ріки Інду, а вже до нього явився фіванець, запозичив у нього тирс і перейняв таємні священнодійства – він-ось і назвав себе сином Зевса, оголошуючи, що начебто до самого народження жив у батьківському стегні і з цієї причини отримав від нього гору Мер (Стегно), що сусідня з Нісою, а на Нісі начебто він на славу індійського Діоніса виростив виноградні лози з пагіння, принесеного з Фів .” (Флавій Філострат, “Життя Аполонія Тіанійського”, 2:2, 8,9; аналогічно три царі V Сонячної династії, "сини Ра", народилися в 2-му номі Нижнього Єгипту "Бедрі"-Hpš/Jwc у місті Сахебу "Зігнута спина, горб", біля тепер. поселення Зат ель-Ком).
Завантажити реферат