Сторінка
5
Протестантство в Україні з'являється у 30-40 рр. ХVІ ст. Перша протестантська громада (анабаптистів) з'являється у Володимирі-Волинському у 1536 р. У 40-х рр. насамперед серед шляхти свою діяльність розпочинають лютерани, згодом кальвіністи та антитринітарії; у першій половині ХVІІ ст. розгортається діяльність соціан. У ХVІІ ст. протестантизм із Волині, Підляшшя, Холмщини і Галичини поширюється на Поділля, Київщину, Закарпаття.
Протестантські громади в Україні розгортають широку видавничу, просвітницьку діяльність. Видавалися книги Святого Письма національними мовами, збірки проповідей і повчань. Тоді ж з'являються нові протестантські течі: меннонітство, баптизм, методизм.
У ХІХ ст. протестантизм охоплює насамперед нижчі прошарки суспільства та має пієтичний і соціально-утопічний характер. ХХ ст. принесло пізньопротестанстькі течії. Основним центром поширення протестантизму стала Волинь.
В радянський час більшість протестантських деномінацій переслідували, а тому вони не могли активно розвиватися. Від часу встановлення незалежності України вони отримали рівні з іншими конфесіями права на розвиток.
До найчисельніших протестантських конфесій належать лютерани, баптисти, п'ятидесятники, адвентисти, харизмати та інші.
Лютеранство – одна з традиційних протестантських течій в Україні, відоме зі середини XVІ ст. – на Волині, Галичині, Київщині, Поділлі, Побужжі. До цієї течії належали деякі представники української шляхти (Радзивіли). Обговорювалася можливість унії лютеран із православними. Проте внаслідок історичних процесів та діяльності чернечих католицьких орденів, зокрема, єзуїтів, дійшло до майже повного зникнення українських лютеранських громад.
Сьогодні в Україні лютеранство представлене трьома основними конфесіями: Українською Лютеранською Церквою, Німецькою Євангелічно-Лютеранською Церквою і Шведською Лютеранською Церквою.
Українська Лютеранська Церква організаційно виникла в Україні 1926 р. (Українська Євангельська Церква Аугзбурзького Віросповідання) і діяла в Західній Україні до 1939 р. Як зазначають лютерани, вони не вживали в богослужіннях лютеранський переогляд латинської меси, але натомість, використовували лютеранський переогляд Божественної Літургії Святого Івана Золотоустого, що відображало їхню спадщину візантійського обряду.
У радянський період УЛЦ зазнала переслідувань, церковні будівлі і майно було націоналізоване. Багато вірних і пастирів були репресовані, декому довелось вимушено емігрувати.
1979 р. пастир Ярослав Шепелявець (невдовзі єпископ УЛЦ) розпочав діяльність за відродження лютеранства в Україні; з цією метою засновано місію “Думки про віру”. Після проголошення Незалежності України громади УЛЦ засновуються в Києві, Тернополі, Кременці, Запоріжжі, Севастополі, Сімферополі та інших населених пунктах.
Керівним органом УЛЦ є Собор, який скликається, як правило, раз на рік. У період між Соборами діють Синоди. На місцях діють громади або місійні станиці. Основним навчальним закладом, який готує магістрів богослов’я, є Українська Лютеранська Богословська Семінарія Святої Софії, яка діє в м. Тернополі.
УЛЦ видає газету “Стяг”, журнали “Добра вістка”. Церква провадить активну місіонерську діяльність широкого спектру робіт: допомогає навчальним і медичним закладам, роздає потребуючим гуманітарну допомогу, співпрацює з міжнародними допомоговими організаціями.
На Соборі в Києві 25-27 серпня 2000 р. головою єпископату УЛЦ обраний єпископ В’ячеслав Горпинчук.
Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква в Україні веде свою історію від домашніх лютеранських громад німецьких поселенців середини XVIII ст. 1765 р. до Києва як вчитель для сім’ї німця-аптекаря прибув пастир Христофер Лебрехт Грааль, котрий почав правити Богослужіння в такій домашній парафії, до якої долучилися численні німці-лютерани зі всього Києва.
В останній чверті XVIII ст. розпочалась активна колонізація Північного Причорномор’я іноземними поселенцями, серед яких значну частину становили німці-лютерани. На середину ХІХ ст. їх нараховувалося близько 500 тис. осіб.
Проте внаслідок репресій 30-х рр. НЄЛЦ фактично припинила свою діяльність: громади були закриті, храми понівечені або знищені, а більшість пастирів заарештовано і ліквідовано. Під час ІІ світової війни і після її завершення німців Європейської частини СРСР було майже повністю виселено до Казахстану і Сибіру. 1957-1958 рр. їм дозволено реєструвати релігійні братерські громади на засланні, але надалі заборонено відновлювати структуру Церкви.
Відродження НЄЛЦ розпочалося на хвилі святкування 1000-ліття хрещення Руси у 1988 р. В Україні виникають нові німецькі лютеранські громади. Основою для створення перших громад в Україні стали національно-культурні товариства німців у Львові, Одесі та інших містах. Центром єпархії НЄЛЦ стала Одеса, а центральним собором Української єпархії – кірха св. Павла. 1993 р. НЄЛЦ отримала реєстрацію державної влади України.
12-14 вересня 2000 р. відбувся черговий Синод НЄЛЦУ, на якому затверджено новий статут Церкви. Новим президентом обрано пастора Володимира Лісного з Феодосії, єпископом – пастора Едмунда Ратца, а його заступником – пастора Миколу Бендуса зі Львова. З 1993 р. в Одесі діє Духовна семінарія НЄЛЦУ. У НЄЛЦУ прийняте персональне фіксоване членство із членськими внесками на користь Церкви. Сьогодні громади НЄЛЦ діють практично у всіх регіонах України.
Баптизм (назва походить від традиції хрещення в зрілому віці) - належить до найпоширеніших протестантських конфесій в Україні. У ХVI ст. на Україні існували анабаптисти - попередники баптистів.
Перше баптистське хрещення в Україні відбулось 1864 р. на р. Інгул на Єлизаветградщині (тепер - Кіровоградщина) в німецькому поселенні. У цій же місцевості 1867 р. організовані перші баптистські громади. Звідси ця течія поширилася на південь України, а потім і в інші регіони.
З кінця 20-х рр. євангельські християни і баптисти були заборонені в радянській Україні, як і в цілому СРСР. До певної міри відродження розпочалося підчас і після ІІ світової війни; 1944 р. відбулось об'єднання баптистів та євангельських християн в Церкву Євангельських християн баптистів. Пізніше до них приєднались інші дрібніші баптистські та євангельські течії. Наприкінці 50-х рр. в Україні проживало 75% віруючих Всесоюзної Ради ЄХБ.
Завантажити реферат