Сторінка
6

Релігії в Україні

На початку 60-х рр. під час великої антирелігійної кампанії в СРСР в ВР ЄХБ стався розкол, в результаті якого виникла паралельна структура - Всесоюзна Рада Церков ЄХБ, більш опозиційно налаштована до комуністичної влади.

З 70-х рр. розпочалось чергове піднесення. Сьогодні євангельські християни баптисти належать до найбільш активних християнських конфесій в Україні та світі.

Майже 90% баптистів в Україні об'єднані у Всеукраїнський союз об'єднань Євангельських християн баптистів, створений у 1994 р. Сьогодні Союз нараховує 3 духовні семінарії, 2 університети та 15 біблійних коледжів. Займається видавничою діяльністю та має розгорнуту сітку мас-медіа. Керівництво ВСО ЄХБ здійснює Рада, до якої входять старші пресвітери (єпископи) обласних об'єднань на чолі з Президентом Ради Григорієм Комендантом. Налагоджена тісна співпраця з українськими баптистами в діаспорі. ВСО ЄХБ входить до Європейської Баптистської Федерації та Всесвітнього Союзу Баптистів.

Крім того, в Україні також існують інші об'єднання баптистів та євангельських християн, окремі громади, місії.

Із 1993 р. в Україні діє Корейська баптистська церква - автономне національно-релігійне об'єднання, зорієнтоване на корейську діаспору в Україні. Проповідують - американці корейського походження.

П’ятидесятництво – (назва походить від особливого пошанування П’ятидесятниці – зіслання Святого Духа) протестантська релігійна течія, яка виникла наприкінці ХІХ ст. На Західну Україну воно потрапило через емігрантів, які повернулися зі США. 1920 р. на Волині виникають перші організовані громади, а 1924 р. у Кременці проведено перший з’їзд християн Святої П’ятидесятниці, на якому сформовано союз п’ятидесятницьких громад.

За час радянської влади діяльність переслідувалась.

25-26 травня 1990 р. у Коростені відбувся з’їзд, на якому відроджено Всеукраїнський союз християн віри євангельської-п’ятидесятники, до якого увійшли п’ятидесятницькі громади з ВО ЄХБ, автономно зареєстровані і незареєстровані церкви, місії. Головою Союзу обрано Миколу Мельника; 1998 р. його замінив Михайло Паночко.

Офіційними органами Союзу Церков ХВЄ є журнали “Благовісник”, “Євангельський голос”, “Євангелист”. Окремі громади видають свою періодику. П’ятидесятники відомі своїми радіо та телепрограмами.

Місії “Голос надії” (Луцьк), “Возможность” (Маріуполь) і “Добрий самарянин” (Рівне) провадять активну місіонерську діяльність на території Російської Федерації.

Підготовка кадрів Союзу здійснюється у майже 20 біблійних семінаріях, інститутах та школах. Також діють різноманітні біблійні курси і школи при громадах. Поряд з тим існує Союз незалежних громад християн віри євангельської-п’ятидесятників та окремі автономні п’ятидесятницькі громади.

Адвентизм

Адвентизм - одна з найчисельніших протестантських конфесій в Україні.

Адвентизм виник у 30-40-х рр. ХІХ ст. у США у середовищі баптистів, методистів та інших. В основі доктрини адвентизму - очікування кінця світу і другого пришестя Ісуса Христа. Адвентисти відрізняються від інших протестантських конфесій ще й пошануванням суботи (звідси назва Адвентисти Сьомого Дня і народна форма “суботники”), забороною на деякі продукти і напої (“санітарна реформа”), запереченням безсмертя душі, вченням про 144 тисячі обраних, визнанням інших віровчень недостатніми для спасіння тощо. Через це тривалий час адвентистів не вважали християнською конфесією, а псевдохристиянською сектою.

В Україні адвентизм з’явився у 1847 р. в Чернівцях. 1906 р. громади АСД офіційно визнані в Російській імперії. 1931 р. організацію АСД було ліквідовано радянською владою.

Під час перебудови АСД відновлює свою діяльність. Сьогодні в Україні діє Українська Уніонна Конференція, яка складається з 8 регіональних конференцій. З 1998 р. на чолі УНК АСД Володимир Крупський. В Києві діє Духовна семінарія АСД. Видаються 2 газети та 4 журнали, центральний з яких журнал “Ознаки часу”.

Крім УКК АСД в Україні діють громади адвентистів-реформістів, адвентистська християнська церква, церква Бога (сьомого дня) та інші.

Реформовані адвентисти з’явилися в Україні у 20-х рр. ХХ ст. У радянську епоху їхні громади діяли в підпіллі. Сьогодні АСД-реформовані отримали в Україні рівні з іншими конфесіями можливості для розвитку.

Закарпатська Реформатська Церква - одна з представлених в Україні Церков кальвіністського напрямку. Абсолютну більшість віруючих ЗРЦ складають угорці.

Перші громади реформатів з'явилися на Закарпатті в 20-30-х рр. ХVІ ст.

ЗРЦ входить до Всесвітньої Реформатської Спілки; її настановами вона керується в організаційних та канонічних справах, зберігаючи автономію в управлінні.

Церква діє у 8 районах Закарпатської області. Ця територія поділяється на три церковні округи (Ужанський, Березський, Мароморош-Угочанський), які підпорядковуються Управлінню ЗРЦ. Найвищу владу здійснюють Загальні збори і Синод Управління ЗРЦ. Єпископ Церкви і Синод обираються на 4 роки. ЗРЦ не має власного вищого духовного закладу, а тому охочі навчаються за кордоном.

Із 1998 р. виходить щоквартальник "Кюлдетеш" ("Місія") - орган Управління ЗРЦ.

6. Характеристика виникнення, розвитку і діяльності на Україні інших пізніх національних та світових релігій (юдаїзм, буддистські і мусульманські громади)

Юдаїзм, поряд з індуїзмом та конфуціанством, належить до найвідоміших національних релігій, у цьому випадку – євреїв. Його витоки сягають ІІ тисячоліття до нашої ери.

Єдиним храмом в юдаїзмі був Єрусалимський Храм, зруйнований римлянами 70 року н.е. З того часу найбільшою святинею юдеїв залишилась Західна стіна (Стіна плачу) – одна з підпірних стін високої платформи цього храму. Місце храму зайняла синагога (бейт-кнессет, дім зборів), яка відіграє суттєву роль в житті єврейського населення. Це не тільки будинок молитви, а й місце зібрання єврейської людності.

Основними напрямками юдаїзму є: ортодоксальний, реформований (прогресивний), консервативний та реконструктивістський.

На території сучасної України юдаїзм з’явився у ІХ ст., коли його прийняли тюрки-хазари. Тоді ж сюди прибули і караїми, релігія яких є різновидом юдаїзму. Пізніше, у середньовіччі, євреї потрапляли в Україну (що перебувала у складі Речі Посполитої) через Західну Європу, зокрема Німеччину, де на основі івриту та німецької склалася їх друга мова – ідиш. Згодом, зайнявши більшість України та Білорусі, Російська імперія дозволила їм проживати лише на цих землях, у т. зв. „смузі осілості”. У Галичині євреї вперше згадуються 1030 року. 3 2-ї пол. XIV ст. вони перебували під опікою польських королів i магнатства. Дуже значним було єврейське населення Галичини та Буковини у складі Австро-Угорської імперії, складаючи бл. 5% світового єврейства. Слід зазначити, що загальноприйнятим для означення цього народу тут було слово жиди (від латинського кореня iud), яке лише з другої половини ХХ ст., під впливом прибулих євреїв з СРСР, набуло образливого відтінку.