Сторінка
4
З відновленням незалежності України потрохи відроджується і Вірменська Католицька Церква на її землях - першу громаду зареєстровано в 1991 р. у Львові. Проте громада ця була малочисельною (20-30 осіб), не мала священика, а тому не змогла домогтися повернення їй споруди катедрального собору. Переважна більшість теперішньої вірменської меншини в Україні, будучи недавніми вихідцями з батьківщини, сповідує апостольську віру і не має жодного зв'язку з давніми поселенцями.
4. Характеристика православних конфесій на Україні (дохалкедонських та орієнтальних).
Вірменська Апостольська Церква (яку називають також Григоріанською) - одна з найдавніших християнських помісних Церков. Її коріння сягає ще апостольських часів. У другій половині І ст. святі апостоли Тадей та Варфоломій проповідували християнство у Вірменії і заснували перші християнські спільноти. Саме тому, що народ Вірменії прийняв християнство від апостолів - учнів Ісуса Христа, Вірменська Церква називається Апостольською. А назва Григоріанська - від імені національного святого Григорія Просвітителя.
Сьогодні Вірменська Церква нараховує понад 30 єпархій (9 з них - у Вірменії, інші - у різних частинах світу) та понад 6 млн. вірних.
В Україні вірмени з'явилися ще задовго до створення Київської держави. У XI ст. руйнівні напади сельджуків, падіння царства Багратунідів, візантійська політика переслідування вірменів стали причиною їхнього масового виходу з батьківщини до Київської держави, переважно на територію її західної частини.
Важливим чинником збереження національної самобутності в умовах діаспори стала Вірменська Церква. У 1364 р. патріаршою грамотою Католікоса всіх вірменів Месропа І у Львові засновано вірменську єпархію, яку через три роки було затверджено декретом польського короля Казимира Великого. Таким чином львівський храм Успіння Пресвятої Богородиці (освячений у 1363 р.) став катедральним собором і єпархіальним центром усіх вірменів Русі, Валахії і Молдови. У 1630 р., як вже зазначалось, було укладено унію, яка була знищена радянським урядом.
28 листопада 1991 р. в Україні було офіційно відновлено і зареєстровано єпархію Вірменської Апостольської Церкви, громади якої зараз діють у Львові, Києві, Одесі, Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, а також у деяких містах Криму. Українську єпархію ВАЦ очолює Преосвященний владика Григоріс Буніатян, осідок якого знаходиться у Львові. Триває поетапний процес повернення вірменській громаді катедрального Успенського собору.
Українська Православна Церква у сопричасті з Московським Патріархатом (УПЦ (МП)) є колишнім Київським екзархатом Російської Православної Церкви (РПЦ). Вона отримала свою нову назву у січні 1990 року, а згодом, того ж року, "самостійність в управлінні", хоча канонічно все ще підпорядковується Московському Патріархатові. Після того, як Україна отримала незалежність у 1991 році, Помісний собор УПЦ подав прохання про надання їй канонічної автокефалії. Але Архиєрейський собор РПЦ не задовільнив цього прохання. Як наслідок - Предстоятель Церкви митрополит Філарет (Денисенко) був позбавлений свого сану.
Переважна більшість єпископів УПЦ (МП) поступово зреклася своїх підписів за ідею автокефалії. У травні 1992 року вони обрали Володимира (Сабодана), митрополита Ростовського та Новочеркаського, новим Предстоятелем Церкви з титулом Митрополита Київського та всієї України.
Українську Православну Церкву Київського Патріархату (УПЦ КП) створено у червні 1992 року митрополитом Філаретом (якого відсторонили від управління Українською Православною Церквою Московського Патріархату) та його прихильниками з єпископату Української Автокефальної Православної Церкви за сприяння тодішнього державного керівництва, депутатів парламенту та різних політичних партій національної орієнтації.
Першим Предстоятелем УПЦ КП проголосила Патріарха Мстислава (Скрипника), а після його смерті у 1993 новим Предстоятелем став Патріарх Володимир (Романюк).
Від жовтня 1995 р. Патріарх Філарет (Денисенко) є Предстоятелем цієї Церкви з офіційним титулом Патріарха Київського і всієї Руси-України.
УПЦ КП не має офіційного визнання Світового Православ'я, а тому важається "неканонічною" структурою.
Українська атокефальна православна церква.
Рух за автокефалію в українському православ'ї здійснювався ще з XIX - початку XX століття, але був ліквідований радянською владою за часів Сталіна. Нові громади Української Автокефальної Православної Церкви почали з'являтися на Західній Україні в серпні 1989 року після виходу з-під юрисдикції РПЦ настоятеля храму св. ап. Петра і Павла у Львові Володимира Яреми та приєднання до автокефального руху одного з єпископів РПЦ Івана (Боднарчука).
Поширення автокефалії в Україні відбувалося не лише у протистоянні з Московським патріархатом, але й у гострій конкуренції з відродженням Української Греко-Католицької Церкви та за підтримки Православних Церков української діаспори в Північній Америці.
Один із єрархів цих діаспорних Церков Мстислав (Скрипник) був проголошений Главою УАПЦ, а в червні 1990 року на соборі цієї Церкви він був обраний Патріархом Київським та всієї Руси-України. У 1993 році його наступником став Димитрій (Ярема), після смерті якого в 2000 році його змінив митрополит Мефодій (Кудряков) із Тернополя, який тепер є Главою УАПЦ в Україні.
І хоча УАПЦ поки що не має офіційного визнання Православних Церков інших країн, вона вже чимало зробила для визнання її канонічного статусу. З цієї причини у Церквах УАПЦ під час служб поминається ім'я митрополита Костянтина - Глави канонічно визнаної Української Православної Церкви у США (під юрисдикцією Константинопільського патріархату).
5. Виникнення, розвиток і діяльність протестантських течій на Україні.
Завантажити реферат