Сторінка
3

Марія-Софія Дольницька – відома українська малярка

Також американці не присвячували більшої уваги мистецтву і мистецьких творів не купували. Про це влучно написала в газеті «Діло» від 2 квітня 1936 Марія Демидчук з Брукліну:

«З-поміж американців тільки висококультурні одиниці цікавляться мистецтвом і високо цінять його. Пересічні американці дуже реальні та практичні, а свій смак уміють задовольнити і в 10-центових крамницях. Вони все похвалять, напишуть прихильну рецензію і на цьому кінчиться. Хто думав би про практичний бік справи, той дуже розчарувався б у своїх сподіваннях. Щоб те, що тут пишу, не виглядало на неправду, подам декілька фактів, ближче мені знаних. У 1924 році побувала тут артистка-малярка панна Марія Дольницька. Людина молода, енергійна і велика ідеалістка. Бажала творити і працювати, а що терен її праці був доволі малий у своїх, пішла вона, повна запалу, в американський мистецький світ. Мала навіть виставки своїх творів побіч американських та інших малярів. І що скажете, Дорогі земляки? Ця молода і талановита людина буквально не могла запрацювати на свій скромний прожиток».

При кінці 1923 року М. Дольницька опинилася у великій матеріальній скруті: Філядельфія була для неї чужим містом, і не легко було нав'язати контакт з колами, зацікавленими мистецтвом. Довелося навіть голодувати. Коли про це довідалася ігуменя сестер василіянок мати Йосафата (родичка Дольницької), взяла Марію до манастиря «Фокс Чейз», щоб її там прогодувати.

В той час пані М. Демидчук (дружина редактора газети «Америка») запропонувала нашим організаціям запросити Дольницьку виконувати малярські праці в церквах та народних домах. У 1924 році надійшли замовлення малювати . завіси для аматорських театральних гуртків. Ці принагідні замовлення не мали нічого спільного з справжнім мистецтвом. Малярка була свідома, що, замість іти вгору, вона може опинитися на похилій площі. Вона не хотіла вертатися до свого батька за допомогою, а йти працювати продавцем у крамниці, як їй радили деякі знайомі, було б виключене, бо все своє життя вона присвятила мистецтву. Тому Дольницька залишила в США коло 200 портретів, малюнків та рисунків і на початку 1925 року повернулася до Відня.

ЗНОВУ НАД ДУНАЄМ

В австрійській столиці Дольницька оселилася у свого батька — у третій дільниці, на вул. Кляйста ч. 8. Тут вона відновила колишні знайомства серед мистецьких кіл і наполегливо взялася до праці: відкрила власну робітню при «Новій ґалерії» — Ґрюнанґерґассе ч. 1. Власником ґалерії був О. Ніренштайн-Каллір, відомий з того, що, переїхавши до США, відкрив малярку — Ґрандма Мозес. У цій галереї Дольницька влаштувала відтак постійну виставку своїх праць. Робітня, де малярка працювала понад 25 років, складалася з двох малих кімнат — у куті однієї з них стояв газовий пальник, а посередині піч для випалювання емалів. Після повернення з США Дольницька вирішила працювати виключно в цій техніці. Працювала звичайно по 12 годин денно.

Протягом півтора року разом з Марією працювала її товаришка по емальовому мистецтву Оля Окуневська, молодша дочка адмірала-лікаря Ярослава Окуневського, малярка-емалістка, випускниця віденської Школи прикладного мистецтва. Обидві вони влаштовували свої виставки в «Новій галереї» і швидко звернули на себе увагу: в пресі появилися прихильні рецензії, які заохочували їх до дальшої творчої праці. Наприклад, «Діло» від 31 травня 1926 писало: «В галереї є виставлені більші та менші праці; найбільше замітними є „Рай" і триптих „Страшний суд" Марії Дольницької, над якими вона працювала більше, ніж півроку. Є також різні тарілки і навіть біжутерійні предмети». (Репродукція триптиху була поміщена у збірнику «Мистецтво», Львів 1932, стор. 42).

Емалі Дольницької можна було бачити, крім постійної виставки в «Новій галереї», на різних європейських виставках; жадна репрезентативна виставка австрійських митців у Відні або за кордоном нe відбувалася без участи української емалістки.

За 1927-36 роки дуже багато її праць розійшлося по світу за посередництвом подружжя Розенталів, які мали у Відні фабрику та крамницю виробів з тонкого скла. Пані Розенталь, дуже ділова та енергійна, швидко розвинула своє підприємство так широко, що постійно брала участь в усіх міжнародних ярмарках у Німеччині та Австрії. З Розенталями Дольницька познайомилася через свою шкільну товаришку Діну Кун. Так виставлялися праці нашої землячки на міжнародних ярмарках у Дюссельдорфі, Ессені, Франкфурті та Ляйпціґу, де вони були звичайно випродані. Знайомство з Розенталями поглибилося, і вони стали меценатами нашої малярки-емалістки. У колекції д-ра Берти Розенталь у Тель-Авіві є коло 30 емалів М. Дольницької, в тому числі «Рай» та «В'їзд у Єрусалим».

Крім цих виставок, так би мовити, комерційного характеру, Дольницька брала участь у виставках суто мистецьких. Важливіші з них: «Два століття мистецької творчости мистців-жінок Австрії» — виставка, влаштовання з приводу Міжнародного жіночого конгресу (1930); виставка у «Фолькванг-Музеум» в Ессені (1932); у ґалерії «Ст. Бернульфус-Еуйс» (Амстердам, 1931); у Падуї та Міляні (квітень 1933); виставка австрійського мистецтва в Лондоні (1934), на якій малярка отримала почесний диплом. Міжнародне жюрі Мілянської трирічної виставки (1934) нагородило її спеціальним дипломом. У ці роки М. Дольницька посилала кілька своїх творів на виставки у Швейцарії. Швеції та Америці. Музеї у Франкфурті над Майном і в Хемніці закупили її твори.

Критики відзначали в емалях Дольницької надзвичайну гармонійність кольорів і візантійські мотиви в композиціях на релігійні теми.

Поважні мистецькі журнали репродукували її твори: у «Дойче Кунст унді Декораціон» (за червень 1930) поміщена цілосторінкова репродукція «Сім дівчат» — сім античних грецьких чеснот (цей твір купив у 1940 році віденський диригент Р. Геґер). Прихильна рецензія появилася в журналі «Дас інтерессанте Блятт» від 6 серпня 1931, а в «Кірхен-кунст» (ч. 5 за 1932 рік) — ілюстрована стаття історика мистецтва Ганса Тітце п. н. «Емалі Марії Дольницької». Автор ставить нашого мистця на рівні з першорядними світовими майстрами емалю і знаходить в емалістиці подвійний мистецький шлях її творчості: з одного боку, йдеться про сучасного мистця, вихованого в модерній школі віденської академії, а з другого — про мистця, що коріниться в українських традиціях, які сягають через княжу добу до Візантії.

Теми до своїх творів Дольницька бере з біблійної історії, грецької міфології, рівних алегорій та українського фолкльору. З періоду 1925-34 pp. походять такі важливіші її твори: «Гуцули» — тарілка, в приватній американській збірці, триптих «Пресвята Марія», диптих «Св. Анна» (з одного боку) та «Св. Миколай» (з другого) — замовлення Розенталів для румунського міністра закордонних справ, «Гарпісти» — тарілка, «Аполлон» — власність В. П., «Мудра і немудра діви» — образ, зроблений малярською технікою «лімож», власність Розенталів, «Полювання на гуси», «Гуцулка», «Водяний концерт», «Квіти».