Сторінка
2

Формування творчих умінь у процесі навчання диригування

Від попереднього ознайомлення з музичним твором учитель переходить до слідуючого етапу - вивчення хорової партитури.

Зігравши партитуру на фортепіано, ознайомившись з загаль­ним звучанням твору, вчитель-диригент досконало вивчає літератур. ний текст (напам'ять), аналізуючи його тему та ідею. Вивчення мело­дії поглиблює розуміння художнього образу, а вивчення хорових партій створює загальну картину хорової палітри.

В процесі вивчення хорових партій диригентом необхідно зве­рнути особливу увагу на вокальну сторону їх звучання, проспівуючи їх, по можливості, в тій манері і регістрах, в якому звучить хорова партія. Всі партії учитель вивчає з текстом напам'ять, як і початок та кінцівки, називаючи ноти. Диригент постійно уявляє собі звучання хорової партії і проспівує її, зберігаючи фразування, дикцію, розстав­ляє дихання, добивається точності в ритмічних тривалостях, чистоті інтонування. Всі ці елементи хорової звучності уявно повинні пере­кладатись на хоровий колектив і моделювати проведення репетиції. Без сумніву, методи репетиційності роботи майбутній учитель спо­стерігає на хоровому класі та практикумі роботи з хором і це йому допомагає уявно моделювати її, пропускати всі елементи хорової звучності через свої почуття. Проспівуючи хорові партії, диригент усвідомлює всі труднощі виконання, знаходячи методи для їх подо­лання, що в майбутньому буде відзначено в плані роботи з хором над партитурою, і весь арсенал методів буде застосовано в процесі прак­тикуму роботи з хором. Враховуючи всі труднощі, що зустрічаються в партитурі в процесі співу хорових партій, диригент визначає рівень складності твору, а також кваліфікацію хорового колективу для його виконання.

Важливим елементом в процесі вивчення хорової партитури є гра її на фортепіано, а акомпанементу - на спецінструменті (ф-но, баяні). Гру партитури на фортепіано необхідно наблизити до хорово­го звучання, внутрішньо прослуховуючи кожну хорову партію зокре­ма і весь хоровий твір в цілому. З цією метою необхідно виробити найзручнішу аплікатуру, яка б не порушувала елементи хорової звуч­ності, зберігаючи виразне фразування, динамічні відтінки, ритмічну структуру і т. Ін. Відчувши в процесі гри всі елементи хорової звучно-структуру вивчивши всі хорові партії напам’ять, диригент ще глибше проникає в стильові особливості твору, що, в свою чергу, впливає на трактування художнього образу. Проте, щоб глибше зрозуміти всі стильові особливості музичного твору, усвідомити художній образ, учитель переходить до наступного елемента вивчення партитури – її аналізу.

Методику аналізу хорової партитури розглянуто в ряді досліджень що дає змогу вчителю зіставити різні точки зору на цей етап роботи диригента[5].

Аналіз хорової партитури необхідно розпочинати з конкретних суспільно-історичних умов, в яких жили автори твору, формувались їх естетичні погляди. Допомагає в цьому знайомство з творчістю авторів, що дає можливість диригентові знайти невідомі риси музич­ного образу. Знайомство з біографічними даними, творчим доробком, епохою, в якій творили автори, допоможе висвітлити історію напи­сання музичного твору, причини, що спонукали авторів звернутися саме до таких художніх образів. Вивчення всіх цих компонентів допоможе вчителю визначити тему та ідею твору[6].

Визначення теми та ідеї твору допоможе диригенту усвідомити художній образ, його місце в житті людини, суспільства, розкриє секрет художньої дії на слухача.

Вивчення літературного тексту повинно бути розширене у на­прямку дослідження його першоджерела, літературної форми і того який вплив вона мала на вибір музичної структури.

Важливим елементом аналізу хорового твору є вивчення засо­бів музичної виразності, за допомогою яких розкривається художній образ, а саме: мелодію, ритм, метр, темп, агогіку, лад. тональність, гармонію, фактуру, музичну форму, динаміку, звукодобування, штри­хи, акомпанемент і т. ін.[7]

Всі ці та інші засоби музичної виразності допоможуть більш глибоко зрозуміти художні образи твору, відчути його зміст, визначи­ти його кульмінаційні моменти. Аналіз засобів музичної виразності вчитель-диригент здійснює в залежності від рівня музично-теоретич­ної підготовленості, від актуалізації знань, умінь і навичок, набутих в процесі вивчення музичних дисциплін.

Важливою вимогою до аналізу є визначення частин музичного твору та його поєднання в єдине ціле на основі ідеї, теми та художніх образів. З цією метою майбутній диригент вчиться розрізняти фразу, речення, період, частини музичного твору. Проте вчитель повинен пам'ятати, що художні образи музичного твору визначаються в комплексному співставленні всіх засобів музичної виразності, де треба звернути велику увагу на вокально-хоровий аналіз[8].

Безумовно, визначити засоби музичної виразності вокально-хорового елементу означає визначення напрямку уваги вчителя на вирішення проблеми хорового звучання. В першу чергу це - вокаль­ний звук. Для виконавського колективу вокальний звук є першоосно­вою роботи вчителя. З хорознавства нам відомо, що чотири фізичні властивості вокального звуку - висота, тривалість, сила і тембр - є важливим чинником для досягнення елементів хорової звучності таких як ансамбль і стрій. Тому знання про особливості звукодобування, в кожному конкретному випадку, є вкрай необхідні для вчите-ля-диригента. Коли висотне положення звуку він може визначити на слух і має конкретний критерій оцінки (чисте інтонування, фальшиве інтонування), то такі властивості вокального звуку, як тривалість, сила звучання, тембр - є наслідком копіткої попередньої роботи і цей наслідок залежить від знання особливостей цих якостей і його твор­чого вирішення. В цьому важливу роль відіграє техніка диригування. При допомозі техніки диригування ми керуємо тривалістю звуку, силою звучання (динамічні відтінки), а емоційна наповненість диригентського жесту, його характер, можуть допомогти знайти вірні темброві фарби. Основні пізнання з методики роботи над вокальним звуком та оволодіння власним голосом майбутній учитель отримує з постановки голосу та сольного співу, проте актуалізація цих знань, умінь і навичок відбувається на заняттях з хорового диригування. Проте, ми ще раз підкреслюємо, що важливим фактором у самостій­ній роботі над партитурою є діагноз її з точки зору якості звуку. З цією метою майбутній учитель вивчає характеристики людських голосів, їх регістри, тембри і фізичні можливості.