Сторінка
1

Повна функціональна система мажору і гармонічного мінору. Діатонічна система

1. Мажор

На терцію вище і на терцію нижче за кожен з головних тризвуків розташовані побічні тризвуки, що знаходяться в близькій функціональній спорідненості з головними. Ця спорідненість обумовлена наявністю у цих акордів двох загальних звуків:

Так утворюються три функціональні групи, з яких кожна має в центрі свій головний тризвук. По функції головного тризвуку одержує назва і вся група.

Як в субдомінантній, так і в домінантній групі є поодиничні трезвуки, що входять також і до групи тоніки, що створює зв'язок між всіма групами.

Дані вище три схеми об'єднуються в одну, яка містить в собі повну функціональну систему тризвуків мажору:

Пропоновані позначення побічних тризвуків мажору складаються з великої букви (Т, S або D), що визначає функціональну приналежність акорду, і римської цифри, вказуючої ступінь гамми, від якої даний акорд будується по терціях. Тризвуки, що входять до двох різних груп, позначаються подвійними і буквами (DTIII, TSVI).

Звуки, що входять в тонічний тризвук, позначені в схемах білими нотами, а інші - чорними. Це робить наочним поступове зменшення звукового зв'язку з тонікою (у міру видалення від неї «управо» і «вліво») і природне зростання нестійкості.

Нестійкість досягає найбільшої сили в крайніх тризвуках даної схеми (SII, DVII); в цих тризвуках звукова спільність з тонікою зовсім відсутній.

У всіх акордах домінантової групи є ввідний звук (терція домінанти), що обумовлює природну напругу, взагалі властиве цій функції.

Акорди субдомінантової групи характеризуються наявністю в них VI ступеню гамми (терція субдомінанти), що не володіє таким яскраво вираженим тяжінням, як ввідний звук. Тому акордам субдомінантової функції властива менш гостра нестійкість, ніж акордам домінантової групи.

2. Особливості тонічної групи

В межах функціональної системи тонічна група займає особливе місце.

Тоніка, як центр ладу, єдина, а обидві медіанти - тризвуки VI і III ступені - є у складі двох інших функціональних груп: тризвуків VI ступеню (субмедіант) входить до субдомінантової групи, а тризвуки III ступені (медіанта)-в домінантову.

Але, як свідчить сама назва цих акордів (медіанта- середня), вони займають проміжне функціональне положення: функція їх може мінятися залежно від найближчого акордового оточення (так звана змінність функції).

Так, наприклад, характерною особливістю акордів домінантової функції є не тільки наявність ввідного звуку (VII ступінь гамми), але і його перехід в основний звук Т, тобто розв’язання згідно природному тяжінню ладу.

Тому, якщо після тризвуку III ступеня слідує субдомінанта і ввідний звук йде вниз, в терцію S, то це звучить природно лише тому що в даному конкретному обороті тризвуки III ступеня виконує не домінантову функцію, а тонічну.

Аналогічно і з субмедіантою; якщо після неї слідує К64, то вона отримує явну субдомінантову функцію; якщо ж тризвуки VI ступеню з'являється після домінанти, замінюючи собою тоніку, то воно є, природно, тонічною функцією в тому або іншому значенні.

Більш повно виступає функціональна змінність обох медіант в тих випадках, коли застосовуються і інші побічні тризвуки, наприклад:

Т-DTIII-SII6 (або TSVI)-S6-D; Т-TSVI-SII6-DTIII-D

Такі обороти зустрічаються, починаючи з Ф. Шопена (див. Баладу Фа мажор, Мазурки - Фа мажор, До мажор); їх можна знайти і у інших композиторів слов'янських національних культур, наприклад, у А. Дворжака, З. Монюшки, Б. Сметани.

Але найбільш яскраво ладо-функціональна змінність виявляється в російській народнопісенній творчості і в російській класичній музиці, де провідною особливістю гармонічного викладу є повна рівноправність обох тонік з'єднаної паралельної системи. В таких випадках тризвуки VI ступеня мажору і III ступеня паралельного мінору цілком природно примикають до тонічної групи, а не до якої-небудь іншої (див. теми 27 і 49).

На існування тонічної групи акордів (разом з домінантною і субдомінантовою) абсолютно чітко указував ще П. И. Чайковский в своєму підручнику (див. «Керівництво до практичного вивчення гармонії», четверте видання, 1885, стор. 6), а побічно також і Н. А. Римський-Корсаков.

3. Гармонічний мінор

Як відомо, введення в мінор мажорної D (характерного співзвуччя мажору) створює гармонічний мінор. Це приводить до певної схожості функціональних відносин акордів мінору і мажору:

Акорди груп мінорної тоніки і мінорної субдомінанти позначаються малими буквами (t і s).

На відміну від мажору, тризвуки III ступеню гармонічного мінору не входить до тонічної групи; не дивлячись на наявність двох загальних звуків з тонікою, воно є різко нестійким акордом (збільшений тризвук) і представляє домінантову функцію, хоча і своєрідно звучну. В той же час тризвуки III ступеня натурального мінору явно тонічні по своїй функціональній приналежності, а VI ступінь - більш субдомінантові, як співпадаюча з S паралельного мажору.

4. Властивості побічних тризвуків

Існування в мажорі мінорних побічних тризвуків і в мінорі - мажорні тризвуки VI (а також і III) ступеню створюють можливість використовувати контраст звучань між ними і головними тризвуками: