Сторінка
1

Фольклор і християнство

Християнізація на змісті та ролі фольклору в побуті позначилася не відразу. Двоєвір’я трималося в народних масах аж до середньовіччя. а в глухих місцевостях (Полісся, Карпати) аж до початку XX ст. В цілому, остаточна перемога християнства в традиційній культурі на ХІV-ХV ст. З цього часу є підстави твердити про гармонійний розвиток традиційної (дохристиянської/ та християнської культур. До цього йшла боротьба, часом досить жорстка, між християнством та язичництвом. Починаючи з ХІV ст. фольклор все більше починає пов’язуватися з новими життєвими реаліями: козацько-селянським громадським побутом, національним характером та християнством. Те, що було успадковане від язичництва, "опустилося" в глибші культурні шари. Фольклор в Україні на відміну від католицьких та протестантських країн не спіткала така сумна доля як останніх, де він відчутно постраждав від гоніння церкви. В Україні наприкінці середньовіччя утворилася стійка і оригінальна система двоєвір’я, в якій коректно уживаються язичницькі та євангельські образи. Основною підставою для цього є спорідненість вірувань як язичниками, так і християнами в єдиного верховного Бога.

Християнство вплинуло на фольклор і давні традиції досить помітно. По-перше, воно торкнулося язичницького календаря, вплинуло на його деформацію, тобто наклало свою ритуалістику на язичницьку. З моменту прийняття християнства і до нашого часу язичницькі обряди настільки трансформувалися, що вони повністю набрали християнських ознак.

Головними вузлами колишньої язичницької обрядовості були зимове сонцестояння, весняне рівнодення і літнє сонцестояння. Зокрема, в грудні (25) давні українці відзначали свято зимового сонцевороту (при цьому співалися колядки, щедрівки, маланкові пісні). До прийняття християнства існували культи Сварога, Даждьбога, Коляди, які символізували небо. сонце. Наприкінці березня розгорталися обряди, зміст яких допомагав світлові перемогти темряву (Весна перемагала Зиму). В цей час виконувалися веснянки-заклички, кругові хороводи. обряди спалення Марени і Коструба, які символізували зиму, морок. Наприкінці червня відзначався апогей сонця, родючості (поклоніння воді і вогню, а також верховному божеству Роду). Напередодні літнього сонцестояння відзначалося ще одне велике свято - русалії, яке припадало на останній тиждень перед Купалом. Між трьома головними сонячними святами розташовувався ще ряд дрібніших свят (зустрічі птахів, вигін худоби на пасовище тощо).

Дотримання обрядів річного календаря вимагало від їхніх хранителів неабияких знань. Тобто тодішні хранителі цих обрядів - волхви повинні були знати силу-силенну різних магічних дій та замовлянь.

Давні язичницькі обряди пристосувалися до нових християнських свят. Колядки почали співати на Різдво Христове, щедрівки - на Водохреща, веснянки були приурочені до Воскресіння Христового, поліські проводи русалок та і "Куст" були приурочені до свята Трійці. Петрівчані пісні також орієнтовані на петрівчаний піст, який також є рухомим, бо залежить від дати проведення Пасхи.

Християнство також у значній мірі вплинуло і на весільні та поминальні традиції. Наприклад, весілля заборонено влаштовувати у пости. У язичництві існували свої дати поминання померлих предків. Майже усі вони були замінені в християнський період. Однак, подекуди традиції збереглися, зокрема, на Поліссі поминки проводять і у русальний тиждень (традиція дохристиянська).

Під впливом християнства в українському фольклорі виникли нові жанри пісень. Так, у ХVІІ-ХVІІІ ст. на гомофонно-гармонічній основі розвинувся побутовий та церковний кант, лірницькі псальми, колядки християнського змісту. Вплив християнства також позначився на змісті риндзівок та христильних пісень, на частині західноукраїнських гаївок Усі перераховані народномузичні жанри виконуються переважно на два-три голоси. Тобто, зміст цих пісень не лише має християнську тематику але й має партесну основу, пов’язану із традиціями церковного богослужіння. Особливо це відчутньо у величальній пісні "Многії літа", яка бере свій початок із церковного величання.

Пісні, що виникли під впливом християнства, давно фольклоризувалися і займають вагоме місце у традиційному побуті народу. Вони є цінним матеріалом для вивчення пізньої народної музичної культури останніх трьо-чотирьох століть, смаків та психології сучасних носіїв фольклору.

Християнство також позначилося на інших ділянках фольклору і народного життя. Зокрема, благословення іконами, церковне хрещення, читання молитов при покійникові. Але ці чинники скоріше всього складають палітру двоєвір’я і переважно е культурологічними процесами.

Починаючи від середньовіччя, християнство значною мірою вплинуло і на громадський побут населення. Воно особливо було чинним у поведінці, смаках та етиці селян, що визначалися сільською територіальною общиною (громадою/. Кожна вікова та соціальна категорія селян була в більшій мірі регламентована. Зокрема, обов’язком жінок було співати на весіллях обрядові пісні, голосити за померлим, співати веснянок, русальних та купальських пісень. Дівчата, які гарно співали та танцювали, могли розраховувати на більшу увагу парубків. Парубки створювали парубочі громади, в обов’язки яких входило різдвяне колядування, ходіння з "Маланкою", козою, вертепом, наймати музик на вечорниці. Чоловіки та парубки співали переважно не обрядові пісні: парубки - на вулиці і на вечорницях, чоловіки - в корчмі, на гостинах і на весіллі.

У виробничих і професійних об’єднаннях були не лише свої правила поведінки, але й свої жанри фольклору. У чумацьких валках та козацьких походах створювалися і співалися пісні відповідного змісту.