Сторінка
15

Антимонопольної політики в регульованій ринковій економіці

Важливим напрямом реалізації конкурентної політики стає зниження або зняття бар'єрів, що обмежують вступ суб'єктів господарювання на існуючі ринки та стимулювання вступу нових суб'єктів господарювання на монополізовані ринки. Завдяки феномену, так званого, оспорюваного ринку, за відсутності абсолютних бар'єрів вступу навіть на монополізованому ринку, підприємці теж зазнають певного конкурентного тиску. Т навпаки, конкурентний ринок, будучи закритим, досить часто монополізується, на ньому існує велика імовірність антиконкурентних узгоджених дій, змов між підприємцями.

Окремим завданням є вдосконалення державного регулювання та посилення державного контролю діяльності суб'єктів природних монополій.

Підсумовуючи п'ятиріччя діяльності Антимонопольного комітету України, зміни в економіці, що сталися за цей час, стисло можна сказати, що підвалини конкуренції закладено, вона стала реальним суспільним явищем. Отже для того, щоб конкуренція стала цивілізованою, потрібна саме культура конкуренції [14,7].

Висновки

Монополія народжена ринком. Разом з тим ринок і конкуренція завжди були антиподами монополізму. Держава встала на захист ринкової конкуренції, демонополізація стала одним з головних напрямків її діяльності.

В реальній економіці вірогідно отримання економічного прибутку протягом довгого часу підприємцем, який володіє видатними здібностями; фірмами, які використовують нововведення; в якості відшкодування за ризик; внаслідок порушення вільної конкуренції. В залежності від ступеню порушення вільної конкуренції розрізняють чисту монополію, олігополію і монополістичну конкуренцію.

З позиції суспільства монополія неефективно використовує ресурси, так як в порівнянні з абсолютним конкурентом пропонує менше продукції і за більш високою ціною. З тих самих причин програють і споживачі. Якщо монополі не може бути усунена, то держава зобов’язана регулювати монопольні ціни. Компромісною буде ціна на основі середніх витрат, яка дозволить монополісту працювати без втрат і одержувати фактичний, але не монопольний прибуток.

Природними бар’єрами, які заважають проникненню конкурентів до галузі, можуть бути технології, патенти і ліцензії, монополії держави в деяких галузях економіки. Відповідно з'являється зона природних монополій. Штучно утвореними бар’єрами виступають монополія на основі концентрації та спеціалізації виробництва і капіталу; монополія на родовища сировини; тотальна монополія держави в економіці.

Кінцева мета антимонопольної політики - в тому, щоб в економіці залишилася лише зона природної монополії. По відношенню до інших монополій держава проводить жорстку антимонопольну політику, користуючись правовими нормами (антимонопольним законодавством) і організаційним механізмом.

В Україні в результаті вжитих протягом останніх років правових та організаційних заходів створено умови для практичної реалізації конституційного принципу забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, запобігання зловживанню монопольним становищем, неправомірним обмеженням конкуренції, на загальнодержавних та регіональних ринках з'явилися десятки тисяч самостійних суб'єктів господарювання. Все активніше на перший план висувається функція Антимонопольного комітету України, як громадського захисника конкуренції, з тим, щоб все суспільство, а не тільки окремі його інститути свідомо, на основі достовірної та професійно підготовленої інформації, виробляло і реалізовувало певну економічну політику.

Література

1. Бузгалин А. В. Переходная экономика: курс лекций по аолитической экономии. - М.: Таурус, Просперус 1994 - с 254-263.

2. Введение в рыночную зкономику: Учебн. пособие для экон. спец, вузов/ Под ред. А. Я. Лившица, Й. II. Никулиной -М.: Высш. шк., 1994. - с. 261-280.

3. Вэриан X. Р. Микроэкономика. Промежуточньїй уровень. Современный подход: Учебн. для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1997.-с. 445-500.

4. Зубко Н. М. Экономическая теория. - Мн.: "НТЦАПИ", 1998. - с. 102-113.

5. Макконнел К. Р., Брю С. Л. Экономика: принципы, проблемы и политика, 1993. - с. 320, 477-510, 606-621.

6. Нуреев Р. М. Основы экономической теории: Микроэкономика: Учебн. для вузов. - М.: Высш. шк., 1996. - с. 260-277.

7. Политическая экономия. Учебник/ Рук. авт. кол. В. А. Медведев. - М.: Политиздат, 1988. - с. 256-257.

8. Стародубровская Й. В. Антимонопольная политика: теоретические и практические аспекты. - М.: Знание, 1991. - с. 2-56.

9. Борисенко 3. Антимонопольні вимоги при реорганізації, злитті та приєднанні суб'єктів господарювання. // Welcome. Український інвестиційний журнал. - 1998. -№ 11-12. - с. 6-11.

10. Єлісєєв А. Антимонопольний комітет захищає і підтримує конкуренцію. // Галицькі контракти. - 1995. - № 19. -травень. - с. 8-9.

11. Завада О. Антимонопольний комітет відстоює засади добросовісної конкуренції. // Голос України. - 1998. - № 226-227. - 26 листопада. - с. 19.

12. Завада О., Малах В. Антимонопольному комітету України п'ять років. // Економіка. Фінанси. Право. - 1998. - № 11. -с. 2-6.

13. Завада О., Малах В. Антимонопольному комітету України п'ять років. // Економіка. Фінанси. Право. - 1998. - № 12. -с. 3-Ю.

14. Завада О., Малах В. Антимонопольному комітету України п'ять років. // Економіка. Фінанси. Право. - 1999. - № 1. -с. 3-7.

15. Карнаух В. Антимонопольний комітет має намір взятися за банки серйозно. // Україна бізнес. - 1997. - № 15. - 16 квітня. - с. 5.

16. Никифоров А. Концепция антимонопольной политики и реформы. // Вест. Моск. ун - та. Сер. 6. Зкономика. - 1998. -№ І.-с. 14-30.

17. Никифоров А. Ценовое регулирование естественных монополий. // Вопросы экономики. - 1998. - № 4. - с. 134-143.

18. Панченко Г. Монополист с государственным лицом. // Інвестиційна газета. - 1998. - № 8. - 3 березня. - с. 9, 15.

19. Положение о контроле за экономической концентрацией: Утв. Распоряжением Антимонопольного комитета Украины от 25.05.98 № 134-р. //Украинские деловые новости (Документы). - 1998. -№ 33. - с. 6-13.