Сторінка
11

Антимонопольної політики в регульованій ринковій економіці

Статтею 8 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", якою визначені повноваження Комітету, встановлено, зокрема, що Антимонопольний комітет України в межах наданої йому компетенції має право "забороняти або дозволяти створення монопольних утворень центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також господарюючими суб'єктами" [20,5]. Таким чином, контроль за економічною концентрацією, який здійснюється відповідно до вимог статей 14 та 15 Закону України "Про обмеження монополізму .", є одним із найважливіших напрямків роботи Комітету. Крім того, норми щодо контролю за економічною концентрацією введені в низку законодавчих актів, що регулюють економічні відносини в різних сферах.

Практично система державного контролю за економічною концентрацією в Україні діє з 1995 року після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.94 № 765 "Про запровадження механізму запобігання монополізації товарних ринків", якою запроваджена процедура отримання згоди Комітету на концентрацію суб'єктів господарювання [9,7].

Актами законодавства встановлено, зокрема, що реорганізація (злиття, приєднання) суб'єктів господарювання, придбання, набуття в інший спосіб у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв), а також активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання чи структурних підрозділів суб'єктів господарювання, у випадках, передбачених законодавством, здійснюються за умови одержання згоди на це Антимонопольного комітету України.

Згода на концентрацію органами Комітету надається у випадках, якщо вона не призводить до появи монопольних утворень, посилення домінуючого становища учасників концентрацій на відповідних товарних ринках чи суттєвого обмеження конкуренції. Ці умови виконуються, зокрема, при створенні об'єднань, які є вертикально інтегрованими структурами; у випадках інтеграції суб'єктів господарювання, які діють на різних ринках, навіть якщо серед учасників концентрації є монопольні утворення; об'єднань підприємців, перш за все асоціацій, метою яких є здійснення представницьких функцій щодо своїх учасників, координація їх діяльності у сферах та у спосіб, що не обмежують конкуренцію між ними, та за умови, що ці об'єднання не здійснюють підприємницької діяльності. Прикладом здійснення вертикальної інтеграції може бути злиття ВАТ "АвтоЗАЗ" та ВАТ "Мелітопольський моторний завод", згоду на яке було надано Комітетом у 1995 році.

В окремих випадках, керуючись повноваженнями, встановленими статтею 8 Закону "Про Антимонопольний комітет України", Комітет може свідомо надати згоду на економічну концентрацію, яка призводить або може призвести до монополізації певних товарних ринків, якщо виграш для суспільних Інтересів переважатиме негативні наслідки від обмеження конкуренції. Таких випадків у 1996 році було два, стосувались вони створення асоціацій "Ядерний страховий пул України" (створена для координації діяльності її учасників у сфері страхування ядерних ризиків, пов'язаних з виробництвом, експлуатацією, зберіганням або транспортуванням радіоактивних матеріалів) та корпорації "Співдружність" (створена для проведення комплексної утилізації боєприпасів). У 1997 році таке рішення було прийняте у випадку створення ЗАТ "Автопорт Чоп", в результаті якого виникло монопольне утворення. Але, враховуючи значний економічний виграш у вигляді створення належних умов автоперевізникам при перетині українсько-угорського державного кордону вантажними автомашинами, підвищення пропускної спроможності, покращання екологічної і криміногенної ситуації, специфіку комплексу такого виду послуг. Комітет надав згоду на створення ЗАТ "Автопорт Чоп" та зобов'язав його не створювати перешкод іншим компаніям по наданню транспортно-експедиційних послуг.

При підготовці проекту Закону України "Про захист економічної конкуренції" Комітет також передбачив законодавче закріплення критеріїв надання згоди на концентрацію суб'єктів господарювання у випадках, якщо їх здійснення вигідно для суспільних інтересів, хоч і матиме при цьому негативний вплив на конкуренцію.

З особливою увагою Комітет ставиться до питань економічної концентрації за участю іноземних підприємців. В основному позитивно оцінюючи внесок іноземних інвестицій у розвиток конкуренції за рахунок створення нових та диверсифікації і модернізації існуючих виробництв Комітет вбачає загрозу монополізації ринків, якщо умовою інвестицій стає надання спільному підприємству виключних прав на здійснення певних видів діяльності, а також коли транснаціональні корпорації намагаються одержати контроль над певними ринками в Україні в процесі приватизації та в післяприватизаційний період.

Повертаючись до мотивів, якими керуються органи Комітету при розгляді питань концентрації та прийнятті відповідних рішень, слід відзначити ще один принциповий момент. Комітет займає жорстку позицію стосовно економічної концентрації у разі приховування її учасниками відносин контролю між ними, в першу чергу, за участю офшорних компаній, які відмовляються від надання інформації про засновників. Законодавством Комітету надано право не приймати до розгляду заяви на таку концентрацію, якщо подані документи і відомості не відповідають встановленим вимогам і це перешкоджає розгляду заяви.

Здійснення контролю за економічною концентрацією органами Комітету пов'язане з розглядом та аналізом великої кількості заяв та інших матеріалів. Узагальнена інформація про кількісні показники прийнятих рішень органами Комітету за результатами розгляду заяв та справ про економічну концентрацію у 1995-1998 роках наведена в таблиці 2 [9,10].

Проаналізувавши таблицю, можна зробити висновок, що пік по кількості розглянутих справ прийшовся на 1996-1997 роки; тенденція надання згоди зберігалася протягом усіх розглянутих років; протягом 1995-1996 років згоди переважно надавались на створення суб'єктів господарювання; виросла кількість згод, наданих для створення об'єднань підприємств.

Таблиця 2