Сторінка
4
Руйнація ринків монополіями не принесе економіці нічого гарного. Руйнуючи стимули до технологічним інновацій , монополії роблять економіку надзвичайно марнотратною, вона розвивається головним чином за рахунок залучення додаткових ресурсів, приречена на низьку ефективність. Для одержання прибутку у відсутності конкурентів не обов'язково освоювати ефективні технології, знижувати витрати і розширювати збут, достатньо встановити монопольні ціни і нав'язати їх споживачам. Останнім доведеться миритися і з тим, що товари продаватимуться в обмежених кількостях, а якість знизиться. У монополізованій економіці ціни слабко реагують на коливання потреб і попиту. У результаті споживачі надовго виявляються без товарів і послуг.
II. Причини та характер антимонопольної політики в регульованій ринковій економіці
Оскільки чисті монополії зустрічаються украй рідко, у повсякденній свідомості і в пресі закріпилося ототожнення монополії з великою олігополістичною фірмою. Маються на увазі великі компанії, які володіють високою долею продажу на галузевому ринку, значними розмірами фінансових активів і прибутків.
Підсумовуючи зазначені в Главі 1 властивості монополій, треба визнати, що ряд обставин говорить на захист монополій. Розвиток науково-технічного прогресу ефективний лише в крупних формах. Загальновідомо, що хоча й значна частина видатних технічних відкриттів XX ст. зроблена дрібними підприємцями, реалізувалися вони у великому бізнесі. Велике виробництво дозволяє краще використовувати ефект масштабу і широко розгортати науково-дослідні і конструкторські розробки. Все це при інших рівних знижує собівартість і підвищує якість продукції. Стереотипи мислення початку XX ст., нібито монополія завжди прагне паразитувати на досягнутому, гальмувати НТП, сильно застаріли. Сучасна монополія існує в умовах розвиненого ринкового господарства, яке постійно приховує загрозу конкуренції - внутрішньогалузевої чи міжгалузевої, національної чи іноземної, реальної чи потенційної.
В той же час, не позбавлені підстав і багато доводів проти монополій. Звичайно, монополісту простіше існувати, ніж виробнику в умовах абсолютної конкуренції. Монопольна влада над цінами приховує загрозу піти по "легкому шляху", оскільки завжди зберігається певний запас міцності. Тому в великих фірмах уникають надмірно частих і глибоких модифікацій продукції, що виробляється. Окремі винаходи нерідко притримуються і впроваджуються тільки в комплексі. Великий бізнес неминуче має тенденцію до бюрократизації, нарощенню неефективності. Також існує неефективність в розподіленні ресурсів. Діяльність монополій посилює диференціацію доходів, може призвести до соціально-політичних конфліктів.
До того ж, склалася ситуація, коли ніхто не хоче, щоб монополію на щось мав інший, але мало хто проти того, щоб мати її для себе; кожен бажає конкуренції для іншого, але мабуть ніхто щиро не прагне її для себе. І це цілком природно: конкуренція - постійна напруга, а конкурентне середовище - стан невпинної боротьби.
Слова "конкуренція" (змагальність) і монополія ("один продавець") в своїх буквальних значеннях досить далеко відійшли від сутності явищ, які визначають. Справа не в тому, один продавець має на ринку ой чи інший товар, чи є в нього суперники, а в тому, чи є встановлення загальних умов реалізації такого товару (головним із них є ціна та обсяг пропозиції) проявом волі одного з учасників ринку (не важливо, чи взагалі на ринку він єдиний чи один з тисячі), чи ці умови для всіх учасників ринку вступають як зовнішня данність, обумовлена не чиєюсь волею, а взаємодією воль усіх цих учасників. У першому випадку ми маємо монополію, у другому - конкуренцію. При цьому, у разі, коли ціна реалізації товару є для його виробника зовнішньою даною, він змушений пристосовувати до неї свої витрати, з тим, щоб вони принаймні не перевищили цього зовнішньо даного рівня, а якщо хоче отримати прибуток - змушений свої витрати зменшувати, тобто шукати шляхи максимально ефективного використання наявних у нього ресурсів. А оскільки зовнішньо дана ціна є результатом взаємодії діяльності всіх учасників ринку, вони, зменшуючи кожен індивідуальні витрати, зменшують і загальний рівень ціни, що у свою чергу знов спонукає їх до зменшення індивідуальних витрат. Навпаки, коли виробник товару самостійно встановлює ціни і має можливість пристосувати їх до своїх витрат, нього не залишається ні яких мотивів ці витрати зменшувати, більш того, він зацікавлений у їх необмеженому зростанні. Неефективне ж господарювання найпотужніших учасників ринку (а монополісти належать саме до них) невідворотно спричиняє неефективність економіки в цілому.
При вивченні того чи іншого ринку приймається до уваги спроможність діючих там корпорацій забезпечувати своєчасно відновлення продукції, що випускається, її високу конкурентоспроможність на світовому ринку, високу якість еластичність цін. Якщо ці вимоги недосяжні, то ринок вважається монополізованим, а діючи на ньому структури підлягають демонополізації. Наступ на монополізм йде широким фронтом, при цьому найбільш послідовно в секторах, генеруючих технологічні нововведення і впливаючих на стан всієї економіки. Слідом за появою нових ринків формуються державні структури, однією з головних задач яких стає підтримка високої конкурентності ринків. Ринок, конкуренція завжди були антиподами монополізму. Протягом багатьох років їхнього історичного протиборства саме ринок був тією єдиною реальною силою, яка перешкоджала тотальній монополізації економіки.
Завантажити реферат