Сторінка
1

Фіскальний механізм та фіскальне регулювання

ПЛАН

1. Теоретичні основи державного регулювання економіки.

2. Фіскальна політика.

3. Бюджетно-податкова політика в дії.

4. Фіскальна політика, спрямована на пропозицію. Крива Лаффера.

5. Фіскальна політика і державний бюджет. Концепція функціональних фінансів. Ефект “витіснення”.

Теоретичні основи державного регулювання економіки

Однією з центральних проблем макроекономіки є питання про те, які механізми – ринкові чи державні – здатні найефективніше підтримувати в економіці повну зайнятість, забезпечувати економічне зростання, регулювати інфляцію, формувати збалансовану, врівноважену систему.

Проте ринок не є ідеальною формою організації суспільного виробництва як суб’єкт макроекономічного регулювання він має певні обмеження, які при певних економічних та історичних умовах можуть не лише гальмувати, знижувати результативність позитивного впливу ринку на економіку, і й порушувати функціонування національного ринку в цілому.

До таких обмежень належать:

1. Ринок не володіє доскональним механізмом, здатним протистояти такому явищу, як економічна нестабільність яка проявляється через затяжний спад виробництва, надмірне безробіття, високий рівень інфляції тощо.

2. Ринок здатний реагувати лише на індивідуальні потреби людей, які фінансуються окремими суб’єктами згідно з їхньою індивідуальною платоспроможністю. Тому ринок не має механізмів, які здатні забезпечити людей суспільними благами, потреба в яких не залежить від індивідуальної платоспроможності. До них належать послуги державного управління, національної армії, міліції, охорони здоров'я, освіти, науки тощо.

3. Сучасний ринок не є досконало конкурентним, оскільки на ринкові відносини великий вплив можуть справляти монопольні утворення. Впливаючи на обсяги виробництва і ціни, вони обмежують ефективність ринкової конкуренції і створюють умови для такого розподілу ресурсів, яке враховує не суспільні, а власні інтереси. Ринковий механізм не має надійного імунітету, який здатний протистояти монополізму.

4. Взаємодія людей через ринковий механізм породжує негативні побічні наслідки, так звані зовнішні ефекти, які не враховуються в процесі ринкових відносин. До них належать надмірна нерівність в доходах, нерівномірний розвиток окремих регіонів, порушення екологічних умов життя, відхилення від стандартів якості споживчих товарів.

5. Ринок демонструє свою неспроможність на практиці, що має прояв у виникненні помилкового розподілу ресурсів:

a) ситуація, коли бракує інформації –проблема асиметричності інформації;

b) ситуація природної монополії, коли в певних галузях завдяки технологіям збільшення масштабів виробництва веде до зменшення вартості продукції, що створює певні проблеми;

c) існування ситуації, коли фірма чи група фірм практично контролює певні ринки.

6. З соціальної точки зору ринкова система не в змозі оптимально здійснювати розподіл доходів і має місце поглиблена диференціація доходів між різними групами населення, що приводить до поглиблення соціальної нерівності.

7. Одним з найсуттєвіших дефектів ринкової системи є те, що вона не здатна найоптимальнішим чином визначити галузеву та продуктову структуру економіки. Виробництво одних товарів вона робить надмірним, а інших – дефіцитним.

Перераховані вище обмеження ринку можуть бути компенсовані лише за допомогою державного втручання в економіку і відповідного розвитку державного сектора та заходів державного регулювання економіки.

Для реалізації поставлених задач держава змушена виконувати ряд функцій:

1. Створювати правову основу для функціонування ринкової системи і створення конкурентного середовища.

2. Розробляти політику соціально-економічного розвитку країни, за допомогою якої визначаються головні цілі, пріоритети та засоби розвитку економіки.

3. Захист конкуренції як головного “мотора” ринкового механізму. З цією метою держава здійснює антимонопольну політику.

4. Перерозподіл доходів та багатства, коригування розподілу ресурсів з метою зміни структури національного продукту, стабілізації економіки через еон толь за рівнем зайнятості та інфляції.

5. Обмеження дії деяких елементів ринкового механізму (зокрема, в сфері охорони порядку, національної оборони, трансфертної системи обслуговування інфраструктурних комплексів, водопостачання тощо).

6. Досягнення і збереження національних конкурентних переваг у світовій економіці.

Отже, сучасна економіка виступає як змішана, де існує сектор ринку і державний сектор, які співіснують і між якими існує “ розподіл праці”. Державне втручання в економіку може бути за умов, що воно є зваженим і враховує цей “розподіл праці”. Вирішення цієї проблеми залежить від того, як реалізується державне регулювання економіки.

Державне регулювання економіки – це цілеспрямована діяльність держави щодо створення правових, економічних та соціальних передумов, необхідних для найбільш ефективного функціонування ринкового механізму і мінімізації його негативних наслідків. Раціональна державне регулювання економіки не протистоїть механізму її ринкового регулювання і не підміняє його, а свідомо використовує його регулюючий потенціал, надає ринковим регуляторам здатність більш цілеспрямовано і ефективно впливати на економічний розвиток. Державне регулювання економіки – це суб’єктивний фактор економіки, тому його ефективність обумовлена тим, якою мірою держава в процесі виконання своїх регулюючих функцій враховує об’єктивні економічні закони.

В умовах розвинутого ринку державне регулювання економіки – це втручання не в ринковий механізм, а а передумови та побічні наслідки його функціонування. Держава коригує ринковий механізм в тому випадку, коли цей механізм ще не досяг необхідного потенціалу і не здатний виконувати свою позитивну роль в економіці.