Сторінка
1

Методи макроекономічного планування

Зміст

Балансовий метод планування

Нормативний метод планування

З досвіду розробки балансів продукції машинобудування.

Список використаної літератури

Методи планування — це система засобів розробки, обґрунтування, взаємоузгодження й оптимізації планових завдань і показників. До методів макроекономічного планування належать аналітичний, балансовий, нормативний, метод оптимізації рішення, програмно-цільовий та програмно-ресурсний. За допомогою аналітичного методу здійснюється вивчення економічної кон'юнктури в минулому та сучасному періодах, а також досягнутого рівня як вихідної бази для макроекономічного планування. До основних методів планування належать: балансовий, який полягає в розробці й застосуванні системи взаємопов'язаних матеріальних, трудових і вартісних балансів, що передбачають пропорційність розвитку економіки, взаємну відповідність пов'язаних між собою елементів і сфер суспільного виробництва, галузей, виробництв і регіонів; нормативний, який полягає в регулюванні пропорцій, витрат і результатів діяльності виробничих і невиробничих ланок, обґрунтуванні планових завдань і показників з допомогою технічних, техніко-економічних, економічних та інших нормативів (податків, плати за ресурси, нормативів розподілу прибутку, цін, відсотків за кредити та ін.).

Методи планування взаємопов'язані. Так, балансовий метод передбачає широке застосування нормативів, на основі яких визначаються потреби в засобах виробництва та продукції; під час розробки комплексних програм застосовуються як нормативний, так і балансовий методи.

Балансовий метод планування

Цей метод застосовується для забезпечення погодження потреб і ресурсів, визначення пропорцій розвитку економіки відповідно до вимог об'єктивних економічних законів. У практиці планування використовуються матеріальні, трудові, міжгалузевий, сукупний фінансовий, зовнішньоторговельний, платіжний та інші баланси.

Матеріальний баланс — це документ, який містить показники забезпечення оптимального співвідношення наявних засобів виробництва та потреб народного господарства в них, яке б гарантувало ефективний розвиток окремих галузей промисловості та народного господарства, капітального будівництва, а також виконання окремих програм і т. д.

Розрізняють такі матеріальні баланси: за поділом суспільного продукту — баланси засобів виробництва та предметів споживання; за періодом виконання або дії — довгострокові та короткострокові; за одиницями виміру — натуральні, вартісні, натурально-вартісні; за базовою моделлю — однопродуктові, багатопродуктові, міжгалузевий; за розрізом планування — галузеві й територіальні.

Трудові баланси — це зведений баланс трудових ресурсів, баланс робочої сили за окремими галузями, баланси кваліфікованих кадрів, спеціалістів та ін. Баланси трудових ресурсів розробляються для країни, області, економічних і адміністративних районів.

Міжгалузевий баланс — це розгорнута схема балансів суспільного продукту. У ньому детально розшифровуються основні народногосподарські пропорції розвитку окремих галузей.

В економічній практиці для планування широко використовується система балансу народного господарства (БНГ).

Баланс народного господарства — це система найбільш загальних економічних показників, об'єднаних у балансові таблиці, що характеризують матеріальні умови та наслідки розширеного відтворення в усіх галузях і секторах, а також обсяги, темпи й основні пропорції розвитку економіки. БНГ дає змогу визначити основні макро-економічні показники й складні народногосподарські пропорції: співвідношення між виробництвом, споживанням і нагромадженням суспільного продукту; між виробництвом, основними фондами й трудовими ресурсами, між двома підрозділами суспільного виробництва; соціальними секторами й групами населення в процесі відтворення доходів. Отже, у БНГ узагальнюються та поєднуються процеси економічного розвитку, визначаються напрями підтримання пропорційності в розвитку економіки. Головним завданням БНГ є забезпечення збалансованості обсягу й структури суспільних потреб з обсягом і структурою суспільного виробництва. Він вирішує й інші завдання.

БНГ розробляється у вигляді балансових таблиць, що дає змогу здійснювати взаємозв'язок і збалансування економічних процесів, показників. Основними з них є баланси суспільного продукту, національного доходу, основних фондів, трудових ресурсів і ринку праці, національного багатства, міжгалузевий баланс виробництва й розподілу продукції, а також системи важливих матеріальних та фінансових балансів і розрахунків. Конкретним змістом БНГ є економічні показники, які характеризують процеси, явища та категорії розширеного відтворення.

В умовах інтеграції БНГ методика розрахунку показника валового національного продукту опирається на діючу систему макроекономічних показників БНГ. З урахуванням цього ВНП дорівнює сумі кінцевого продукту й вартості послуг, або національного доходу, використаного на споживання й нагромадження, амортизації та вартості послуг. При цьому слід наголосити, що показники кінцевого продукту й національного доходу, який використовується на споживання та нагромадження, включають також результати зовнішньоекономічної діяльності.

Відхід від багатьох догм, що панували в нашому економічному житті в минулому й виявили свою неспроможність щодо національного та світового досвіду, вимагає запровадження нової системи національного прогнозування та планування.

Йдеться про перехід від балансів народного господарства (БНГ) до системи національних рахунків (СНР).

Показники національного доходу та ВНП (ВВП) відрізняються від БНГ і СНР насамперед тим, що в балансах вони ув'язуються виключно зі сферою матеріального виробництва. У СНР агрегатні показники охоплюють результати діяльності всієї економіки, включаючи виробничу та невиробничу сфери.

Тому частина доходів, створених у сфері послуг, при обчисленні національного доходу в СНР ураховується, а при його обчисленні в БНГ — ні. У зв'язку з початком переходу до СНР в Україні великого значення набуває використання методологічно обґрунтованих підходів до планування та прогнозування національного доходу, ВНП (ВВП) та їх модифікацій — чистого національного та чистого внутрішнього продуктів (ЧИП, ЧВП). Для розрахунків цих та інших пов'язаних з ними показників призначена група поточних рахунків, що включають рахунки виробництва, розподілу та використання доходів.