Сторінка
1

Міжнародні економічні організації

План

Вступ

1. Юридична природа міжнародних організацій

2. Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій

3. Система постійних органів міжнародних організацій

4. Членство у міжнародних організаціях

5. Міжнародні економічні організації:

5.1. Організація економічного співробітництва та розвитку.

5.2. Світова організація торгівлі (СОТ).

5.3. Міжнародний валютний фонд.

5.4. Група організацій світового банку

5.5. ЕБРР

Висновок

Література

Вступ

Міжнародні організації – явище в громадському житті, взагалі, не нове. Вони мають місце в розвитку людського суспільства впродовж тисячоліть. Проте тільки в останні століття, й особливо з утворенням ООН, міжнародні організації стали відігравати все більш і більш помітну роль у розвитку міжнародних відносин. Різноманітна й активна міжнародна діяльність міжнародних організацій, їх чисельний ріст і обумовлена цими чинниками необхідність розвитку міжнародно-правового регулювання їхньої діяльності сприяли утворенню в системі сучасного міжнародного права нової його галузі – права міжнародних організацій.

Як поняття, право міжнародних організацій можна визначити як сукупність норм, що регулюють процес створення, діяльності і припинення існування міжнародних організацій, а також норм, що визначають їхній правовий статус і обсяг правочинностей. Беручи до уваги, те, що міжнародні організації за своєю юридичною природою е суб’єктами сучасного міжнародного права похідного характеру (тобто, вторинними), підкреслимо, що вони являють собою об’єднання держав, створені ними в повній відповідності до вимог міжнародного права, а значить, тільки на основі міжнародного договору, для вирішення якихось конкретних завдань.

Розкриваючи це поняття, відзначимо, що правомірно створені організації повинні відповідати таким ознакам:

– у створенні організації беруть участь, як правило, тільки суверенні держави;

– організація створюється у повній відповідності до міжнародного права;

– організація створюється, як правило, на основі міжнародного договору (відомі факти створення міжнародних організацій на основі резолюцій інших організацій, зокрема ООН);

– організація створюється з метою вирішення конкретних завдань;

– організація має систему постійно діючих органів;

– організація володіє визначеним її засновниками обсягом міжнародної правосуб’єктності;

– організація має статус міжнародної організації (цей принцип, на думку І.І.Лукашука, має вирішальне значення)1.

У питанні про класифікацію міжнародних організацій у літературних джерелах ясності немає. Найкращим видається формування ознак класифікації, що приводиться у книзі "Міжнародне право" за редакцією Г.І.Тункіна. Як вважають її автори, "найбільш вдалою є класифікація за такими ознаками:

– юридична природа організацій;

– масштаб діяльності організацій;

– предмет діяльності організацій.

Беручи це до уваги, автори класифікують міжнародні організації як міжнародні універсальні організації: ООН, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Міжнародна морська організація (ЇМО), Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ), Всесвітній поштовий союз (ВПС) та ін., міжнародні організації регіонального характеру: Ліга арабських держав (ЛАД), Організація африканської єдності (ОАЄ), Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Організація американських держав (ОАД) та ін., міжнародні неурядові організації (хоча вони і не с суб’єктами міжнародного права, але їх дуже багато і вони дуже впливають на розвиток міжнародних відносин).

1. Юридична природа міжнародних організацій

Питання про юридичну природу міжнародних організацій, поставле­не у зв’язку з розглядом питання про їхню класифікацію, видається зручним для розгляду, оскільки ця класифікація сама по собі чітко вияв­ляє важливі компоненти юридичної природи міжнародних відносин.

Визнається, що за юридичною природою всі міжнародні організації поділяються на міждержавні (міжурядові) організації, міждержавні організації, що володіють елементами наднаціональності, і міжнародні неурядові організації.

Розгляд специфіки діяльності цих організацій показує, що юридична чинність рішень, що приймаються, не однакова.

У міждержавних організаціях, заснованих на основі багатосторон­нього міжнародного договору, прийняті рішення є обов’язковими для вирішення питань, що носять внутрішньоорганізаційний характер і є рекомендаційними з питань міжнародної діяльності. Рішення приймаються на основі суверенної рівності держав за формулою: "одна держава - один голос". У міждержавних організаціях фінансово-економічного характеру при прийнятті рішень здійснюється зважене голосування, при котрому кожна держава мас таку кількість голосів, яка залежить від розмірів її внеску в бюджет організації. Як бачимо, юридична природа цих організацій різна і визначається юридичним характером прийнятих рішень і процедурою прийняття рішень.

Міжнародні організації, що володіють елементами наднаціональності, у своїх установчих документах (статутах, положеннях) мають спеціально застережені положення, що передбачають обов’язкову чин­ність прийнятих рішень для всіх держав-учасниць. Ці рішення носять характер норм jus cogens і надають юридичній природі таких міжнарод­них організацій особливу юридичну якість. Як приклад подібних міжнародних організацій, що володіють елементами наднаціональності, можна навести Європейський Союз.

Міжнародні неурядові організації за своєю юридичною природою істотно відрізняються від вищезазначених. Вони не с суб’єктами міжна­родного права і не володіють міжнародною правосуб’єктністю. їхні рішення не носять обов’язкового характеру і, загалом, виконують рекомендаційні, консультативні, дорадчі функції.

В цілому, юридична природа міжнародних організацій, за винятком міжнародних неурядових організацій, виявляється в тому, що:

– вони утворюються на основі міжнародних договорів;

– прийняті ними рішення носять характер обов’язкових норм;

– процедура прийняття їхніх рішень припускає узгодження воль па добровільній основі і голосування;

– вони є суб’єктами міжнародного прана і внаслідок нього мають певну міжнародну правосуб’єктність;

– обсяг міжнародної правосуб’єктності міжнародних організацій визначається в такому загальновизнаному міжнародно-правовому акті, яким є Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями (1986 p.).