Сторінка
7

Антимонопольної політики в регульованій ринковій економіці

4. Виявлення монополій, по відношенню до яких держава проводить жорстку антимонопольну політику. Злиття та приєднання дозволяють зміцнити і посилити позиції підприємства на ринку, але можуть призвести до обмеження конкуренції на певних товарних ринках. Злиття та приєднання є інструментами, за допомогою яких підприємства намагаються досягти різноманітних цілей, а саме: підвищити свою економічну ефективність, здобути чи посилити свою ринкову владу, вирішити питання виходу на інші ринки, підвищити результативність наукових досліджень тощо. На певних етапах розвитку окремих товарних ринків процеси злиття стають об'єктивною необхідністю для забезпечення економічної ефективності, конкурентоспроможності, а часто і простого виживання окремих підприємств в умовах посилення конкурентної боротьби на цих ринках чи погіршення загальноекономічної ситуації та поширення кризових явищ. Крім того, оптимальні розміри підприємств визначаються багатьма факторами, саме: специфікою кожної галузі, стану розвитку як цієї галузі, так і економіки країни в цілому, бар'єрами для вступу на ринки, що існують на відповідний момент асу, в цій країні, ступенем інтеграції економіки країни у світові економічні відносини, обсягами діяльності вітчизняних підприємств на світових ринках та ін. З точки зору антимонопольного законодавства спільним для зазначених видів реорганізації є зменшення кількості незалежних суб'єктів господарювання, які діють на ринку. Більш того, такі самі наслідки можуть мати й інші дії суб'єктів ринку, коли одні суб'єкти господарювання встановлюють фактичний контроль над іншими, при цьому останні не обов'язково втрачають організаційну та господарську самостійність. Всі дії, які призводять або можуть призвести до змін або розподілу сфер діяльності суб'єктів господарювання на ринку, в антимонопольному законодавстві об'єднуються в понятті економічна концентрація. Використовують також аналогічні за змістом загальні терміни: "інтеграція", "злиття" фірм, яке поділяють на горизонтальне злиття, вертикальне злиття та злиття конгломератів. Найбільш негативний вплив на стан конкуренції на товарних ринках можуть мати горизонтальні злиття, коли відбувається інтеграція конкуруючих фірм. Доки існують монопольні ринки, їх не можна залишати без державного, переважно адміністративного, контролю. Економічні регулятори мало ефективні, тому о на їх вживання монополія відреагує подальшим підвищенням цін і скороченням виробництва, вирішуючи свої проблеми за рахунок споживачів. Маючи справу з монополією, необхідно водночас регулювати ціну, кількість і якість продукції. Контроль якого-небудь одного з цих параметрів при вільному формуванні інших не дасть очікуваного результату. Монополія все одно реалізує свій економічний інтерес, відігравшись на споживачах. Держава, захищаючи інтереси громадян, має право знімати адміністративний контроль лише в процесі демонополізації ринків.

5. Поєднання антимонопольної політики, правових норм (антимонопольного законодавства) і організаційного механізму, який забезпечує їх реалізацію. Необхідні комітети і комісії з демонополізації в центральних і місцевих законодавчих органах, відповідні ланки виконавчої влади, обов'язком яких є здійснення на практиці антимонопольних законів і підтримання конкурентного режиму на ринках, що контролюються. При демонополізації економіки з тотальним одержавленням, тобто державного соціалізму до відмічених принципів треба додати ще два.

6. Синхронне проведення демонополізації і лібералізації цін, оскільки єдина лібералізація цін призведе до закріплення позицій монополій, які будуть спроможні вільно встановлювати свої ціни.

7. Розвиток і укріплення ринкових структур, які протистоять монополіям. Антимонопольна політика проводиться двома напрямками. К першому з них відносяться форми і методи регулювання, призначення яких - в послідовній лібералізації ринків. Не зачіпаючи монополію як таку, вони націлені на те, щоб зробити монополістичну поведінку невигідною для крупного бізнесу. Це зниження митних податків, відміна кількісних обмежень (квот), покращення інвестиційного клімату для іноземних вкладників капіталу, підтримка малого бізнесу, спрощення процедури ліцензування, стимулювання виробництв, продукція яких може конкурувати з товарами монополій і ін. Вказані методи утворюють антимонопольну профілактику. Інше направлення об'єднує в собі засоби впливу на монополії, їх вживають, коли сукупність заходів першого направлення виявилася безрезультатною і запобігти появі монополій не вдалося.

При демонополізації економіки державного соціалізму треба додати роздержавлення і заходи по знищенню відомчого монополізму.

В різних країнах конкретний характер антимонопольної політики має свої особливості. Однак, незалежно від цього є спільні основи, які повинні бути закладені в антимонопольне законодавство будь-якої держави.

Це:

• охорона і заохочення конкуренції,

• контроль над фірмами, які займають домінуюче положення на ринку,

• контроль над цінами,

• захист інтересів споживачів,

• захист інтересів і сприяння розвитку середнього і дрібного бізнесу.

IV. Особливості та проблеми проведення антимонопольної політики в Україні

Говорити, що економіка України в 1991 році була високо-монополізованою, некоректно; вона була суцільно монополізованою - адже для планової економіки монополізм є засобом існування. Тому першочерговим завданням стало як можна скоріше усунути економічний монополізм, демонополізувати економіку.