Сторінка
13
Залучивши через відповідні відомчі структури сприятливі для себе норми споживання, за якими відбувається розрахунок оплати послуг, суб'єкти природних монополій всіляко прагнуть не допустити впровадження системи розрахунків за фактично наданий обсяг послуг. Так, внаслідок дій ТВО "Харківкомунпромвод" було фактично заблоковано встановлення квартирних лічильників холодної води у м. Харкові. Ігнорування показників лічильників ЖЕКами при розрахунках з населенням мало місце у містах Вінниці та Києві.
Зловживання з боку монопольних утворень створюють загрозу розвиткові конкуренції на суміжних ринках. "Укрзалізниця" витісняє транспортно-експедиційні компанії (їй вигідніше мати справу з небагатьма), "Укргаз" -підприємства, що встановлюють газові лічильники (бо прагне забезпечити монополію для себе), ДАК "Хліб України" витісняє торгівців зерном (під приводом виконання держзамовлення).
Останнім часом в діяльності суб'єктів природних монополій, які діють на ринках послуг, що надаються населенню, з'явилася нова, вкрай небезпечна, тенденція. Не отримуючи коштів від споживачів і дотацій з місцевих бюджетів, вони стають на шлях згортання відповідних послуг або різкого погіршення їх якості, подекуди просто вдаються до шантажу: "Або платіть стільки, скільки вимагаємо і за те, що надаємо, або зовсім нічого не отримаєте". Безумовно, споживач має платити за надану йому послугу, але той, хто сплатив, має отримати її в повному обсязі і належної якості, і держава повинна йому це гарантувати. Повинна бути адресна, цільова, індивідуальна робота з неплатниками, а не огульне, за принципом кругової поруки, відключення і тих, хто платить, і тих, хто не платить. Якщо цю проблему в найближчий час не буде вирішено, гарантувати підтримання соціальної стабільності суспільства буде важко. Подальший перерозподіл внутрішнього валового продукту на користь суб'єктів природних монополій перетворюється на істотний антиконкурентний, антисоціальний чинник загальноекономічного характеру.
Отже, знов постає проблема створення ефективної системи державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, яка б виступала замінником конкурентного тиску щодо них. Проте, безмежно затягнувся розгляд у Верховній Раді України проекту Закону України "Про природні монополії1". Важливу роль міг би відіграти Указ Президента України від 19 серпня 1997 року № 853 "Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій", який створив відповідні концептуальні засади діяльності органів виконавчої влади. Проте, його реалізація наштовхнулась на шалений опір галузевих відомств.
Між тим, питання ефективної системи регулювання природних монополій безпосередньо зачіпає вкрай болісну проблему: повного відшкодування населенням плати за послуги житлово-комунального господарства, яка набула сьогодні неабиякого політичного звучання.
Так, Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного Комітету було перевірено ряд підприємств комунального господарства міста і було виявлено численні факти необгрунтованого завищення тарифів.
Але головний висновок цих перевірок полягає в тому, що є можливим перехід до стовідсоткового відшкодування вартості ряду комунальних послуг населенням без підвищення тарифів на них, за рахунок самого лише усунення зловживань при формуванні тарифів з боку відповідних суб'єктів господарювання. Те, що такий висновок не є порожнім фантазуванням, підтверджується погодженням Севастопольської міськдержадміністрації із пропозиціями територіального відділення, її розпорядженням вперше в Україні існуючі тарифи на послуги ДКП "Севміськводоканал", теплову енергію, що надається ДКП "Севтеплоенерго", розмір квартирної плати, що мали місце при 80 відсотках відшкодування вартості послуг населенням, з 01.08.98 збережено при повному відшкодуванні вартості послуг мешканцями міста. А тариф на вивезення твердих побутових відходів зменшено на 39-48 відсотків (диференційовано, залежно від районів вивезення). Не можна стверджувати, що "севастопольський варіант" є підхожим повсюдно, але те, що він можливий у багатьох містах нашої держави сумніву не викликає.
Інша гостра проблема пов'язана з широкою практикою поєднання в одній особі владних функцій і функцій здійснення господарської діяльності. Наявна суттєва спорідненість таких явищ як монополізм і адміністративна економіка. При поєднанні вони надзвичайно посилюють одне одного і часто призводять до істотного обмеження, а то й повного усунення конкуренції з тих ринків, на яких здійснюється господарська діяльність органів влади та управління. При цьому слід мати на увазі, що державна влада за своєю природою є монопольною. Між органом влади, котрий діє як суб'єкт господарювання на певному ринку, та іншими учасниками цього ринку, принципово не може існувати рівності (що є необхідною запорукою змагальності підприємців).
Форми, в яких цей владно-господарський дуалізм виступає сьогодні в Україні, є досить різноманітними. Він може бути узаконений відповідними нормативно-правовими актами, мати глибокі традиції, грунтуватися на використанні професійного потенціалу фахівців та наявної матеріально-технічної бази відповідних органів або бути обумовленим особливостями бюджетної і податкової системи (як у випадках Державної служби охорони при МВС України, Укрзалізниці, Укравтодору, органів держтранспорту України). Владно-господарський дуалізм може мати своїм джерелом наділення галузевих міністерств і відомств функціями управління майном підприємств, яке залишається в державній власності, може випливати з делегування владних функцій господарюючим суб'єктам. Нарешті, і це також досить поширена практика, вона є наслідком прийняття органами влади та управління неправомірних рішень.
Але в усіх випадках результат є схожим: грубі зловживання монопольним становищем, надзвичайно суттєві обмеження конкуренції. Наприклад, український державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації України надає послуги по сертифікації систем якості та сертифікації продукції. Крім того йому делеговано державні контрольні функції в галузі стандартизації та сертифікації, державного нагляду за дотриманням стандартів, норм і правил, забезпечення єдності вимірювань та державного метрологічного нагляду. Використовуючи такс поєднання, УкрЦСМ спромігся при сертифікації виробів медичного призначення забезпечити собі рентабельність у 902 відсотки при плановій - у 30 відсотків. Покриття цих фантастичних показників прибутковості лягало на імпортерів медичних виробів, які підвищували ціни на свою продукцію, що спричиняло додаткові витрати українських споживачів - лікарень і хворих - в тому числі за рахунок бюджетних коштів [14,5].
Завантажити реферат