Сторінка
14
Як головнокомандувач збройних сил Сполучених Штатів, президент здійснює керівництво армією флотом та народною міліцією. Президент може давати відстрочку виконанню вироків, а також має право помилування за злочини проти Сполучених Штатів, за виключенням засудження в порядку імпічменту.
Серед конституційних повноважень президента є право призначати на ключові посади. Призначувані президентом федеральні судді, включаючи членів Верховного суду, підлягають затвердженню в сенаті. Конституція надала президенту право періодично представляти Конгресу відомості про стан об’єднання. Останні містять програму дій виконавчої влади з тих питань, які вимагають розгляду законодавчої влади.
Важливими повноваженнями володіє президент і в області зовнішньої політики, зокрема, за порадою та згодою Сенату укладати міжнародні договори, за умови їх схвалення двома третинами присутніх сенаторів. Згідно із Конституцією США, президент серед федеральних урядовців несе найбільшу відповідальність за розвиток зв’язків Сполучених Штатів з іноземними державами. Президент призначає послів, посланників і консулів та приймає іноземних послів, інших державних діячів. Президент також користується правом заміщати всі вакансії, які відкриваються в період між сесіями Сенату, надаючи посадові повноваження на термін до закінчення його найближчої сесії.
Порівняно з Конгресом, повноваження президента можуть здаватися досить скромними. Однак, насправді виконавча влада президента являється основним важелем, що приводить в рух усю систему державних органів, побудованих на принципі розподілу влади, тому президент здійснює вирішальний вплив на всі сторони життя американського суспільства.[ 21; с. 39]
Зосередження в руках президента реальних повноважень глави держави і уряду зробили Сполучені Штати Америки республікою із президентською формою правління. Однією з її важливих умов є обрання президента населенням країни на основі складної процедури двоступеневих виборів і формування уряду безпосередньо самим президентом без участі конгресу. В силу цього президент не несе відповідальності перед конгресом, але і не може його розпустити, як це має місце у взаємовідносинах глави уряду і парламенту в буржуазних державах із парламентською формою правління. В свою чергу, конгрес не може винести вотум недовіри президенту, таким чином взаємовідносини між ними характеризуються певним ступенем незалежності.
Пануюча роль президента у політичній системі Сполучених Штатів Америки відповідає інтересам американської буржуазії, зацікавленої в тому, щоб виконавча влада була спроможна ефективно втілювати в життя федеральні закони, що забезпечують захист та безперешкодне функціонування капіталістичної суспільно-політичної системи і заснованого на ній буржуазного правопорядку. В той же час влада президента не має всеохоплюючого характеру. Повноваження президента і конгресу, як головних учасників законодавчого процесу, взаємно урівноважують один одного, що має велике значення для підтримання відповідного балансу сил у взаємовідносинах між законодавчою і виконавчою владою. Однак, незважаючи на те, що президент і конгрес володіють низкою врівноважуючих один одного конституційних повноважень, у реальній дійсності їм нерідко буває складно контролювати один одного. [ 19 ; с. 16 ]
Так, наприклад, президент, будучи першою особою при визначенні і втіленні в життя зовнішньої політики країни, може вести переговори про укладення міжнародного договору, але не має можливості примусити сенат дати згоду на його ратифікацію. Сенат може прийняти резолюцію, у якій міститься рекомендація президенту укласти міжнародний договір, але він не може примусити його зробити це. Президент може звернутися до Конгресу із проханням про надання йому повноважень і фондів, необхідних для реалізації певної програми, але він не в змозі примусити Конгрес виділити їх, і навпаки, Конгрес має право наділити президента рядом спеціальних повноважень і виділити йому фонди на визначені цілі, які він не просив, але не може примусити виконавчу владу використати їх.
Незалежність президента від Конгресу посилюється тим фактом, що його можна усунути з посади лишень в результаті складного процесу імпічменту. Підставою для початку процедури імпічменту є державна зрада, хабарництво, інші тяжкі злочини. Офіційне звинувачення проти президента висувається більшістю Палати представників, а Сенат двома третинами голосів приймає рішення про усунення президента з посади.
Отже, Президент Сполучених Штатів Америки, згідно Конституції 1787 року – це глава виконавчої влади, якого наділили широким спектром повноважень. Президент повинен був відігравати роль сильного гравця на політичній арені держави, спроможного швидко та ефективно впроваджувати в життя свої рішення. Він був незалежний від інших гілок влади, але і не міг в повній мірі впливати на них.
3.3 Судова влада
Згідно із Конституцією 1787 року, судова влада Сполучених Штатів належить Верховному Суду та нижчим судам, які створює Конгрес.
Відповідно до статті 3 розділу 2 пункту 1 „судова влада охоплює за принципом законності і рівності усі справи, що виникають при застосуванні цієї Конституції, законів Сполучених Штатів і міждержавних договорів, як укладених раніше, так і тих, що Сполучені Штати укладуть в майбутньому, усі справи стосовно послів, інших повноважних представників і консулів, всі справи адміралтейства і морської юрисдикції, всі суперечки однією із сторін яких є уряд Сполучених Штатів, усі суперечки між двома чи кількома штатами, між штатом і громадянами іншого штату, між громадянами різних штатів і громадянами одного штату у випадках, коли вони заявляють вимоги на землю, надану іншими штатами, а також між штатом та його громадянами і чужоземними державами, громадянами чи підданими”. [ 50 ; с. 10 ]
Завантажити реферат