Сторінка
1
Вступ
Розділ І. Поняття та загальна характеристика теорії держави і права як науки та її предмету
Розділ ІІ. Проблема державотворення в Україні у вітчизняній історичній науці у кінці ХІХ- початку ХХ століття
Розділ ІІІ. Усвідомлення державницької ідеї та правових засад держави в Україні починаючи з ХІХ століття
Висновок
Перелік використаної літератури
Вступ
У період розбудови незалежної Української держави помітно посилився інтерес до історії державності (її правових засад) – справжньої, а не перелицьованої на догоду тим чи іншим політичним доктринам. Освоєння в історії "білих плям" заполонило не тільки уми фахівців, а й широкого громадського загалу, членів різних політичних об'єднань. Історично-правова тема, як і тема культурно-національного відродження, домінує в багатьох публікаціях і рефератах на наукових конференціях, посідає важливе місце на сторінках публіцистики.
Не секрет, що традиція державотворення і функціонування держави в Україні має глибоке і далекосяжне коріння.
Нині ми повною мірою усвідомлюємо, що не можна впевнено рухатися у майбутнє з тягарем ілюзій і забобонів минулого, не відтворивши історичну справедливість. Саме у встановленні істини, сущої правди подій та процесів – запорука морального оздоровлення нашого суспільства, джерело духовного відродження нації.
Вивчення й оцінка раніше спотворених процесів державотворення, фактів, імен – справа непроста. Вони вимагають копіткої праці, ретельного вивчення архівних документів, а також матеріалів. Потрібен якийсь час для підготовки і виходу у світ сучасних і добротних монографій. Та широкий загал громадськості уже сьогодні прагне отримати виважені відповіді на цілу низку найпекучіших питань з часів давніх і близьких.
Свого часу один із визначних діячів Організації українських націоналістів Дмитро Андрієвський порівняв націоналізм з лезом. З одного боку, це вкрай необхідний предмет, а з другого — в руках дитини він може стати небезпечною «іграшкою». В цій роботі буде розглянуто його націоналістичну концепцію про роль держави і права, а також зроблено серйозну спробу осмислити минуле, сучасний стан і перспективи українського національної ідеї.
Актуальність теми. Кожна наука ставить перед собою за мету одержати об'єктивні, достовірні і систематизовані дані про навколишню дійсність. З погляду предмета вивчення всі науки діляться на дві великі групи - природничі і суспільні. Так, суспільні науки вивчають процеси, які протікають у людському суспільстві. У свою чергу суспільні науки в залежності знову таки від конкретного предмета поділяються на різні галузі знань - соціологію, психологію, політологію тощо.
До суспільних наук належать і ті, предметом яких є державно-правові інститути та їх функціонування. Такі науки називаються юридичними. Юридичні науки мають свою складну внутрішню структуру, організовану в залежності від предмета вивчення.
Теорія держави і права як самостійна юридична наука має свій власний предмет вивчення. Будучи теоретичною дисципліною, вона виявляє і вивчає найбільше загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Тому, основні поняття, якими оперує ця наука, носять абстрактний, узагальнений характер. У ній формулюються основні юридичні терміни, що використовуються в інших юридичних дисциплінах, у текстах законів. Тому юристу-початківцю просто необхідно в першу чергу засвоїти положення науки теорії держави і права, перед тим, як переходити до вивчення галузевих юридичних наук.
Об’єктом дослідження даній роботі історико-правова наука
Предметом дослідження даної роботи є система загальних принципів та спеціальних знань щодо історико-правової в системі юридичних наук.
Основна мета курсової роботи полягає в визначенні основних понять, предмету та функціонального призначення теорії держави і права як науки, вивченні методології теорії держави і права, аналізі місця теорії держави і права в системі юридичних та суспільних наук, а також проблем її розвитку.
Розділ І. Поняття та загальна характеристика теорії держави і права як науки та її предмету
Як виникла теорія держави і права? Спочатку з'явилися галузеві науки. Поступово йшов процес поділу юридичних наук. Чим більше поглиблювалася їхня диференціація, тим більшої була потреба в зустрічному процесі — об'єднанні знань. Інтеграція знань передбачає поглиблення думки в природу явищ, а диференціація — її збагачення. Потреби суспільної практики викликали необхідність концентрації уваги безпосередньо на закономірностях правової дійсності. Їхнє вивчення лягло в основу формування загальнотеоретичних (історико-теоретичних) наук.
Загальна теорія держави і права не відразу оформилася з такою назвою і змістом. Теорія права (legal theory) є німецьким поняттям, що вперше було застосовано у континентально-європейському правовому регіоні. Це поняття не властиве англо-американської правової думки. Тут оперують поняттям «юриспруденція». У Західній Європі і Росії теорія держави і права склалася в XVIII — XIX ст. на основі таких наук і навчальних дисциплін, як енциклопедія права, філософія права [7, с. 23].
Енциклопедія права як навчальна дисципліна виникла ще в XVII столітті. Одним з перших підручників була «Універсальна енциклопедія права» Г.Гунніуса, видана в 1675 році. Широко відомі також роботи з енциклопедії права К. Неволіна, Е. Трубецького, Г. Чичерина та ін. (XIX — початок XX ст.)
Спочатку енциклопедія права не мала чітко обкресленого предмета і стрункої єдиної системи. Вона містила перерахування та огляд усіх юридичних наук як початкових відомостей про право, різні його галузі і методи вивчення. По-різному зважувалося питання про статус енциклопедії права. Одні вчені розглядали її як самостійну юридичну науку зі своїм предметом і методом, інші — тільки як навчальну дисципліну. Поступово вона стала тлумачитися як загальне навчання про право, що охоплювало весь зміст правознавства в єдності і системі, у його основних і загальних початках. Такий підхід виходив за рамки звичайного розуміння енциклопедії як конспективного викладу окремих правових наук.
У 70-80-х рр. XIX в. у країнах Західної Європи, Росії, Україні затвердилася назва нової навчальної дисципліни — загальна теорія права, котра являла собою узагальнюючу галузь знань.
Попередницею загальної теорії права і держави була такожфілософія права, котра базувалася на теорії природного права. Першими авторами, що ввели термін «філософія права» у науковий оборот, були Гуго (1798), Гегель (1820), Остин (1832). Визначений поштовх до оформлення філософії права як внутрішньо погодженої єдиної узагальнюючої науки про право був даний Ф.Шеллингом (1803).
Завантажити реферат