Сторінка
12

Конституція США 1787 року ( розробка, зміст, оцінка )

Не менше значення мали також повноваження щодо карбування монети, регулювання її вартості і вартості чужоземної валюти. На той час економіка країни почала занепадати і переживати тяжку кризу, окремі штати, щоб полегшити життя фермерів-боржників почали самовільно випускати паперові гроші, що ще більше ускладнювало ситуацію. Її необхідно було врегулювати таким чином, щоб емісія грошей проводилася виключно централізовано, щоб вартість грошей усюди була однаковою. Тому на філадельфійському конвенті і було прийняте рішення щодо таких повноважень. Щоб запобігти практиці продовження випуску грошей окремими штатами, конгрес мав право встановлювати покарання за фальшування державних цінних паперів і грошей, які перебували в обігу у Сполучених Штатах.

Як стверджують Невінс А. та Коммандер Г., у віданні Конгресу перебували і питання, що стосувалися взаємовідносин із індіанськими племенами, міжнародних відносин, регулювання торгівлі з іншими державами та між окремими штатами, питання щодо оголошення війни. Ці повноваження дозволяли Конгресу зберегти цілісність нової незалежної держави, убезпечити її від спекуляцій іноземних держав на протиріччях між штатами. Регулювання торгівлі дозволяло наповнити продовольчий і промисловий ринок країни, забезпечити її необхідними товарами і, найголовніше, уникнути економічних конфронтацій між окремими штатами. [ 31 ; с.133 ]

Для забезпечення цілісності, неподільності, недоторканності кордонів і території держави, Конгрес мав право набирати та утримувати військо, споряджати флот, дбати про скликання народної міліції, яка мала б забезпечувати виконання законів союзу, поборювати повстання і відбивати напади, озброювати та вишколяти народну міліцію, а також керувати тими її частинами, що можуть використовуватися на службі Сполученим Штатам, зберігаючи за відповідними штатами право призначати офіцерів і керівників для вишколу міліції, згідно з правилами дисципліни, що їх встановлює сам Конгрес. До повноважень у галузі військової сфери належали також такі, як право встановлювати правила командування наземним і морським військом, видавати каперські свідоцтва і встановлювати правила щодо військової здобичі на суходолі і на морі. Як бачимо, розробники Конституції США надали неабияке значення забезпеченню безпеки країни як від зовнішніх, так і від внутрішніх посягань, приділяючи увагу найдрібнішим деталям.

Щодо інших повноважень, якими був наділений Конгрес, то до них слід віднести, зокрема, можливість встановлювати єдині правила натуралізації та єдині закони про банкрутство на всій території США, брати позики від імені Сполучених Штатів, створювати поштові відомства і встановлювати поштові сполучення, сприяти розвитку науки та мистецтв, створювати суди, підпорядковані Верховному суду, визначати покарання, карати за піратство і злочини, скоєні у відкритому морі, а також за порушення норм міжнародного права, і чи не найголовніша функція – видавати усі закони, необхідні для здійснення перелічених та інших повноважень, наданих Конституцією уряду Сполучених Штатів, будь-якому з його міністерств чи урядовців. Поряд із повноваженнями на Конгрес США були покладені і певні зобов’язання, як, наприклад, виплата грошей зі скарбниці виключно на підставі законних асигнувань, та періодичне оприлюднення звіту про надходження і витрачання усіх державних коштів.

Не забули творці Конституції подбати і про, так би мовити, соціальні та політичні права сенаторів і представників – членів обох палат Конгресу. Так, пункт 1 розділу 6 статті 1 говорить: „Сенатори і представники за свою службу мають одержувати винагороду, встановлену законом і сплачувану скарбницею Сполучених Штатах Америки. В усіх випадках, окрім державної зради, скоєння тяжкого кримінального злочину і порушення громадського спокою, сенатори і представники мають право недоторканості особи під час перебування на сесіях, а також по дорозі туди і назад; за все сказане ними у промовах і дебатах у своїх палатах, ніхто не має права допитувати їх деінде”. [ 50 ; с. 4 ]

Щодо сенаторів і представників встановлювалися і певні обмеження. Жоден з них протягом часу, на який його обрано, не має права обіймати в державному апараті Сполучених Штатів будь-якої іншої посади, що буде створена. Той, хто обіймає будь-яку посаду в державному апараті США, не може бути членом жодної палати, доки він обіймає цю посаду. Це зумовлено тим, щоб запобігти зловживанням членів Конгресу своїм посадовим становищем і уникнути перебування однієї особи на кількох посадах відразу.

Отже, автори Конституції намагались створити сильний центральний законодавчий орган, який б не залежав від окремих штатів, а навпаки, був здатний впливати на них. Щоб запобігти можливій надмірній демократизації Конгресу, вони передбачили таку його структуру, яка б містила дві палати – Сенат і Палату представників. Конгрес наділили повноваженнями у різноманітних сферах життя держави: зовнішньо і внутрішньо політичній, економічній, військовій, фінансовій, податковій, культурно-мистецькій, тощо. Внаслідок цього новостворений законодавчий орган став здатним впроваджувати у життя свою політику, свої рішення будучи певним у їх обов’язковому дотриманні.

3.2 Виконавча влада

При обговоренні організації виконавчої влади, головним лейтмотивом на конвенті виявися протест проти применшення її ролі, що знайшло відображення у конституціях штатів. І це не дивно, адже важливу роль у захисті інтересів правлячої верхівки автори федеральної Конституції відводили саме сильній і незалежній виконавчій владі. На конвенті у Філадельфії Медісон наголошував, що головна небезпека тенденції державного розвитку Сполучених Штатів Америки у поглиненні всієї влади законодавчим органом, узурпація влади законодавчими органами виступає як закономірність у республіканських устроях і саме в республіках законодавчі асамблеї становлять головну небезпеку для свободи. Ціль федеративної Конституції, як вважали її автори-розробники, полягала в тому, щоб перекроїти існуючу систему розподілу влади, перерозподіливши державні прерогативи на користь виконавчого органу.