Сторінка
1

Стан управління підприємницькими ризиками: українська специфіка

Постановка проблеми. На початку 21-го сторіччя керівництво України постало перед необхідністю вирішення складних проблем, пов'язаних з пошуком адекватної відповіді на виклики нової епохи. Бурхливий розвиток виробничих відносин (інформаційні, комп'ютерні, мережеві, генетичні та інші сучасні новітні технології), який супроводжується не менш кардинальними змінами виробничих відносин (крах Євро-Азійської соціалістичної системи господарювання та її трансформація в капіталістичну, динамічний розвиток китайської змішаної економіки), сформували принципово нову систему міжнародного поділу праці. Україна стала для інших країн, з одного боку, країною-донором фінансових та людських ресурсів, а з іншого, - країною-рецепієнтом товарних ресурсів. Переломити ситуацію Україна може лише за рахунок побудови інноваційно-інвестиційної моделі розвитку [1,с. 801 – 868.].

Проте, на жаль, інноваційна активність вітчизняних підприємців (як великого бізнесу, так і малого) знаходиться на надзвичайно низькому рівні. Про стан речей, зокрема, свідчить те, що технологічні інновації в 2005 році здійснювалися менше ніж на одному відсотку із київських малих підприємств [2, с.16]. Особливо незадовільним таке становище є з огляду на те, що саме малим та середнім підприємствам відводиться головне місце в інноваційному розвиткові Європи. «Малий бізнес має розглядатися в якості головного фактору інновацій та зайнятості, а також соціальної інтеграції в Європі», - говориться в Європейські хартії малих підприємств [3, р.1]. Великий бізнес також не проявляє необхідної інноваційної активності, намагаючись забезпечити свої прибутки іншими шляхами.

Інвестиційна діяльність українських підприємств не відзначається обсягами, потрібними для вирішення завдань нагальної модернізації національної економіки. Так, в 2006 році вітчизняні підприємства інвестували в основний капітал 125,3 млрд. грн. Хоча обсяги коштів зросли на 23% у порівнняні з попереднім роком, все ж таки ні їх розміри, ні напрямки не відповідають сучасним потребам національної економіки. За оцінками міністерства економіки «на сьогоднішній день в Україні склалась така ситуація, що найбільш привабливими для вкладання коштів є види економічної діяльності, які не відносяться до високотехнологічних і не є основними чинниками інноваційного розвитку країни» [4].

Успіхи в формуванні та реалізації інноваційно-інвестиційного потенціалу української економіки багато в чому обумовлені станом управління підприємницькими ризиками. Закордонний та вітчизняний досвід свідчить, що чим краще підприємці управляють своїми ризиками, тим активніше вони займаються інноваціями та інвестиціями.

Світова економічна наука, яка протягом багатьох десятиріч займається проблематикою ризик-менеджменту, не лише приклала багато зусиль для дослідження його різноманінтних аспектів, але й довела свої рекомендації до стану практичного впровадження. Ряд міжнародних та національних організацій, - Федерація європейських асоціацій з ризик-менеджменту, Комітет організацій-засновників Національної комісії із вивчення шахрайства в області фінансової звітності (США); Асоціації страхування та ризик-менеджерів (AIRMIC), Інституту ризик-менеджменту (IRM), Асоціацією ризик-менеджерів місцевих органів влади (всі – Великобританія), - прийняли стандарти ризик-менеджменту, на базі яких компанії здатні побудувати власну систему управління ризиками [5].

Проте, застосування цих стандартів в Україні може принести користь лише в тому разі, якщо будуть враховані особливості бізнес-середовища постсоціалістичного трансформаційного суспільства, які безпосередньо впливають на стан управління підприємницькими ризиками.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вітчизняними та закордонними фахівцями детально досліджена специфіка сучасного соціально-економічного становища України. Безпосередньо підприємницькі ризики досліджуються в працях Вітлінського В.В., Вяткіна В.Н., Гамзи Ю.Ю., Гранатурова В.М., Екатеринославського Ю.Ю., Макаревича Л, Хохлова Н.В., Чернової Г.В. та інших [6]. В них аналізуються сутність підприємницького ризику, його різноманітні види та методи управління.

Невирішені раніше частини загальної проблеми. Однак, в економічній літературі відсутній розгляд такого поняття, як «стан управління підприємницькими ризиками», і, відповідно, того, яким чином фактори сучасного українського бізнес-середовища впливають на стан управління підприємницькими ризиками вітчизняних компаній.

Цілі статті. Цілі статті полягають в тому, щоб, по-перше, проаналізувати сутність такого поняття, як «стан управління підприємницькими ризиками», по-друге, показати напрямки аналізу впливу факторів бізнес-середовища на стан ризик-менеджменту на українських підприємствах небанківського сектору, та по-третє, виявити основні особливості стану управління підприємницькими ризиками в Україні.

Результати дослідження. Методологія. При проведені аналізу нами використані результати дослідження практики управління ризиками на підприємствах м. Києва (2005-2006 рр.), виконані на замовлення КМДА (керівник проекту – д.е.н., проф. Базилевич В.Д.) та результати дослідження страхового ринку м. Києва, виконані компанією Sirex Marketing Service (2005 р.) [8].

Для аналізу стану управління ризиками на малих та середніх підприємствах м. Києва в листопаді 2005 року було проведене репрезентативне вибіркове дослідження. Для проведення опитування була сформована стратифікована випадкова вибірка із 202 малих та середніх підприємств м. Києва. Спочатку всі МСП були розбиті на 6 груп, відповідно до сфер бізнесу, яким вони займаються: група 1 – промисловість; група 2 – будівництво; група 3 – послуги з освіти та охорони здоров’я; група 4 – послуги у галузі нерухомості та інші послуги; група 5 – торгівля, готелі та ресторани; група 6 – транспортні та фінансові послуги. Далі із цих груп випадковим чином були вибрані підприємства. Доля малих (до 50 робітників) та середніх (50 – 250) підприємств, а також доля підприємств відповідної сфери бізнесу у вибірці відповідала їх співвідношенню у генеральній сукупності. Початковий список підприємств, з урахуванням коефіцієнта охоплення, склав 400 одиниць. Генеральною сукупністю були всі малі та середні підприємства м. Києва станом на 01. 01. 2005 р. Результати опитування оброблялися в програмі SPSS 11.0.