Сторінка
4

Стан управління підприємницькими ризиками: українська специфіка

В нашому суспільстві тільки починає формуватися культура управління ризиками, тобто сукупність усталених норм, цінностей та дій стосовно того, як людині і компанії треба поводитися з ризиками. Про наявність культури ризику в компанії можна судити з того, наскільки її керівництво свідомо того, які саме риски є прийнятними для компанії. Ще одним критерієм корпоративної культури ризику є відкрите їх обговорення та розуміння ризиків усіма співробітниками компанії.

Яскравим свідченням низької культури управління ризиками може слугувати відношення населення до послуг, що їх пропонують страхові компанії. Так, протягом 2005 року більше двох третій мешканців м. Києва (69,3%) не користувалися послугами страхових компаній [9]. Детально причини їх відмови від різних видів страхування наведені в табл. 3.

Ми бачимо, що приблизно треть киян не замисливалася над необхідністю страхування життя та від нещасних випадків, а ще треті – ці види страхування не потрібні. Іншими словами у більшості мешканців м. Києва практично відсутня культура управління власними ризиками. Причому мова іде про найдрагоцінніший актив людини – її життя та здоров'я. Таке ж відношення спостерігається у громадян і до виробничих ризиків. Наведемо такі приклади.

За інформацією Державного комітету України з промислової політики, охорони праці і нагляду в результаті перевірок влітку 2007 р. 113 будмайданчиків у Києві були припинені роботи на 111 з них, де грубо порушувалися правила безпеки [10]. На 98% будмайданчиків порушуються правила технічної безпеки, а ніхто із будівельників не вимагає від керівництва зупинення будівництва. Експерти вказують на те, що хабарництво в сиситемі перевірок заважає налагодженню системи управління ризиками. «По словам игроков рынка, можнозаплатить проверяющим на месте $20-200, чтобы проверка не начиналась. Если она все же началась, тогда затормозить процесс можно при помощи чиновника и $0,5-5 тыс. «Все равно дешевле, чем останавливать стройку»,— сказал эксперт»» [11].

Таблиця 3

Основні причини відмови від користування страховими послугами мешканців м. Києва (2005 р.)

Ще більш разючими прикладами відвертого нехтування керівництвом компаній та їх робітниками виробничими ризиками є непоодинокі випадки навмисного псування обладнання, яке сигналізує про небезпеку, в копальнях. І хоча мова йде про страшні аварії в Росії, ситуація в Україні, вряд чи відрізняється кардинальним чином. «Аварий [в копальнях] не должно было быть. Произошли они только потому, что необходимые системы защиты, которые должны были работать, либо вообще не работали в данный момент, либо не срабатывали. …Датчик, который стоял на самом комбайне, тоже не работал. Видимо, был выключен, закрыт мокрой тряпкой или вообще сломан», - робить висновок голова «Ростехнадзора» Костянтин Пуліковський [12].