Сторінка
6

Стан управління підприємницькими ризиками: українська специфіка

Описуючи ризики в постсоціалістичній економіці (зокрема, в Росіїї) фахівці зазначають, що в ній „ризики . специфічні. . Специфіка російської економіки полягає, по-перше, в напруженості окремих видів ризику та умов його існування, по-друге, в нерозвиненості інструментів захисту від ризика… В умовах економік, що трансформуються, рівні практично всіх ризиків істотно вище, ніж в стабільних економіках» [16]. До специфічних ризиків трансформаційної економіки, до якої також відноситься і Україна, автори включають неврегульованість відносин власності, суттєву криміналізацію економіки, корупцію, нерозвиненість фінансової інфраструктури.

З цією позицією цілком можна погодитись. Міжнародна організація «Трансперенсі Інтернешнл», яка визначає рівень корумпованості різних країн, оприлюднила в 2006 р. річну доповідь, в якій міститься список найбільш і найменш корумпованих країн у світі. В цьому списку Україна поділяє 99 – 104 місця із 146 країн світу. Україна в рейтингу має індекс 2,8 бала (із 10 можливих) — поруч із Домініканською республікою, Малі, Мозамбіком, Грузією та Монголією [17].

Потрібно враховувати великий розмір тіньової економіки і кримінальне навантаження на бізнес. Виступаючи в січні 2005 р. на Всесвітньому економічному форумі в Давосі Президент України Віктор Ющенко заявив, що для „перетворення української економіки на соціальну ринкову систему, забезпечення її сталого розвитку . ми вже в найближчий час здійснимо ряд кроків, серед яких перший – виведення з тіні національної економіки. 55% національної економіки сьогодні працюють у тіні.” [18]. Таким чином, вітчизняні підприємці мають справу з іншими профілями ризику, ніж підприємці в розвинутих країнах. Відповідно, вони не можуть прямо використовувати ті наробки у галузі ризик-менеджменту, які розроблені фахівцями для умов цивілізованої економіки. Замість цього вони вдаються, наприклад, при керуванні фінансовими ризиками, до послуг т.зв. „конвертаційних центрів”, широко розвинута мережа котрих процвітає, пропонуючи послуги по переводу гривневих коштів в валютні. Це можна назвати використанням перекручених форм ризику-менеджменту.

Гіпертрофованим в українській економіці є і політичні ризики. Українська влада не може позбавитися схильності до адміністративних методів керівництва економікою і вирішення складних проблем. Згадаємо, як вольовим рішенням був реструктуризований внутрішній державний борг (облігації внутрішньої державної позики) у 1997 р., коли короткострокові позики банків державі водночас перетворилися в довгострокові. Негативним проявом адміністрування в економіці є і те, що підприємці не мають чіткого орієнтира безризикових інвестицій. Дійсно, ставка по короткостроковим державним цінним паперам не підходить, тому що як раз сама держава і не виконує обов’язки акуратного позичальника.

Треба вказати і на рейдерство (захоплення контролю над підприємством за допомогою неправових судових рішень), яке набуло на Україні масового розповсюдження. Характерно, що загроза рейдерства стосується компаній всіх розмірів, - від маленьких до лідерів загальнонаціонального масштабу.

Дуже значними є техногенні ризики, особливо це стосується народногосподарської інфраструктури та підприємств, які використовують застарілі технологіїї та обладнання.

Висновки

Проведене дослідження теоретичних та практичних питань стану управління підприємницькими ризиками в умовах трансформаційного постсоціалістичного суспільства дозволяє зробити наступі висновки. По-перше, за допомогою компонентів, які описують стан управління підприємницькими ризиками, можливо з'ясувати ступінь розповсюдженості ризик-менеджменту на підприємствах, наявність спеціалізованої інфраструктури, стан культури управління ризиками тощо. По-друге, застосування матричного підходу для аналізу впливу факторів бізнес-середовища на стан управління підприємницькими рихзиками дозволило виявити його характерні особливості. До останіх відносяться: відсутність стандарту з управління підприємницькими ризиками; низький рівень культури управління ризиками взагалі, та підприємницькими – зокрема; слабка розвинутість інфраструктури управління підприємницькими ризиками; перекрученість профілю та форм управління підприємницькими ризиками; гіпертрофованість політичних та техногенних ризиків.

Подальше вивчення стану управління підприємницькими ризиками потребує проведення його аналізу на підприємствах різних галузей економіки. Це дасть змогу виявити існуючі відмінності в рівні розвитку конкретних компонентів стану управління підприємницькими ризиками.

Список літератури

1. Детальніше про сутність інноваційно-інвестиційної моделі української економіки дивись: Звіт економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченко про науково-дослідну роботу «Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень» (2001 – 2006 рр., заключний звіт), №01БФ040-01. Науковий керівник д.е.н. Базилевич В.Д., 1837 с. – 2006 р. – www.nauka.univ.kiev.ua

2. Київська міська програма підтримки малого та середнього підприємництва на 2007 – 2008 роки – www.bizportal.kiev.ua

3. European Charter for Small Enterprises. http://ec.europa.eu/enterprise/enterprise_policy/charter/index_en.htm

4. Аналіз інвестиційної складової ВВП за І півріччя 2007 року – Відділ національних рахунків Міністерства економіки України - http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=106549

5. Enterprise Risk Management – Integrated Framework http://www.coso.org/publications.htm; Publications Risk Management Standard http://www.airmic.com/publications.asp; A Risk Management Standard - http://www.ferma.eu.

6. Дивись: Вітлінський В. В., Наконечний С. І., Шарапов О. Д. Економічний ризик та методи його вимірювання: Підручник. – К.: КНЕУ, 2000. – 354 с.; Камінський А. Б. Економічний ризик та методи його вимірювання: Навч. посіб. – К.: Вид. дім «Козаки», 2002. – 120 с.; Макаревич Л. Управление предпринимательскими рисками. М., Дело и Сервис, 2006 г. – 448 с., Риск-менеджмент: Учебник / В. Н. Вяткин, И. В. Вяткин, В. А. Гамза, Ю. Ю. Екатеринославский, Дж. Дж. Хэмптон. Под. ред. И. Юргенса. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2003. – 512 с; Рогов М. А. Риск-менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 120 с. Хохлов Н. В. Управление риском. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 239 с.