Сторінка
10

Роль фінансів та кредиту в умовах формування ринкового середовища

- визначення ліквідності і фінансової стабільності підприємства;

- довгострокове і короткострокове прогнозування фінансової стабільності підприємства.

Для вирішення цих завдань вивчаються:

- наявність, склад і структура капіталу підприємства, причини і послідовність його зміни;

- склад, структура і зміни основного капіталу;

- наявність і структура оборотного капіталу в сферах виробництва і обігу, причини і наслідки його зміни;

- ліквідність і якість дебіторської заборгованості;

- наявність, склад і структура джерел формування капіталу, причини і наслідки його зміни;

- платоспроможність і фінансова гнучкість;

- ефективне використання капіталу.

Одним з прийомів аналізу фінансового стану є “читання” балансу і вивчення абсолютних величин. Ознайомлення зі змістом балансу дозволяє бачити основні джерела засобів (власні, позичені), основні напрямки вкладення засобів, склад засобів і їх джерел, склад дебіторської і кредиторської заборгованості та інше. Однак інформація лише в абсолютних величинах недостатня для прийняття рішень, оскільки на її основі не можна визначити динаміку показників, місце підприємства в галузі і т.д., тому поряд з абсолютними величинами використовуються і відносні – проценти, коефіцієнти, індекси.

Найбільш широко використовуються при фінансовому аналізі фінансові коефіцієнти. Їх аналіз дозволяє виявити симптоми прихованих явищ, проблеми, що потребують глибокого вивчення. Корисність коефіцієнтів для аналізу і прийняття рішень залежить від правильності їх інтерпретації. Для цього необхідно знати внутрішні і зовнішні фактори їх формування: загальноекономічні умови, умови в галузі, політику адміністрації підприємства і інше. Більш детальний аналіз не завжди підтверджує висновки, зроблені на основі коефіцієнтів, тому що на їхній рівень впливає специфіка окремих підприємств, середнє значення галузевих даних. Але вивчення коефіцієнтів при аналізі фінансового стану необхідно і актуально, оскільки дозволяє зрозуміти процеси, що відбуваються, і правильно оцінити їх не лише для поточного року, а й на перспективу. Найважливішими коефіцієнтами є: ліквідність, ділова активність, фінансова стійкість і рентабельність.

Для проведення внутрішнього аналізу стану активів необхідно згрупувати оборотні активи за категоріями ризику.

Активи, які можуть бути використані тільки з певною метою, мають високий рівень фінансового ризику (спеціальне обладнання). Чим більше коштів вкладено в активи, що належать до категорії високого ризику, тим нижча фінансова стійкість підприємства.

При аналізі стану активів доцільно оцінити тенденцію співвідношення активів, що важко реалізуються, до загальної величини активів, а також важко реалізованих до легкореалізованих активів.

Проте не слід забувати, що класифікація активів повинна бути гнучкою. В певні періоди запаси стають легкореалізованими активами. Саме вміння реагувати на зміни в ліквідності активів дає можливість мобілізувати фінансові ресурси підприємства.

На основі аналізу виявляється зміна структури активів у сторону збільшення частки оборотних засобів. Що може впливати на:

- формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності коштів підприємства;

- відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничого циклу;

- згортання виробничої бази;

- викривлення результатів оцінки основних фондів внаслідок існуючого порядку їх обліку та інше.

Для покращення фінансового становища на фірмі з огляду на вищесказане, необхідно здійснювати заходи:

- вдосконалювати організацію розрахунків зі споживачами;

- проводити інвентаризацію стану майна з метою виявлення активів, які необхідно списати.

2.5. Фінансовий аналіз короткострокової заборгованості.

Аналіз стану кредиторської заборгованості здійснюється поетапно:

1) вивчається динаміка загальної суми кредиторської заборгованості підприємства, її частка у загальному обсязі капіталу та співвідношення до довгострокових зобов’язань;

2) вивчається склад кредиторської заборгованості в розрізі банківського, комерційного кредиту та внутрішньої кредиторської заборгованості;

3) аналіз використання банківського кредиту;

4) аналіз залучення комерційного кредиту;

5) аналіз внутрішньої кредиторської заборгованості, її складу, оборотності;

6) аналіз заборгованості з податків та обов’язкових платежів.

Кожний етап даного аналізу має свої особливості, зумовлені специфікою виникнення та управління різними видами кредиторської заборгованості.

Особливу увагу необхідно звернути на наявність простроченої заборгованості перед бюджетом, позабюджетними фондами, зі страхування, з оплати праці та перед іншими кредиторами. Будь-який факт простроченої заборгованості варто розглядати як негативне явище. Однак у складі зобов’язань можна виділити заборгованість “термінову” і так звану “спокійну”.

Як правило, борги перед бюджетом зараховують до “термінових”, а отриману передоплату – до “спокійної” заборгованості.

На ліквідність активів, а значить, і на фінансовий стан підприємства, значний виплив здійснює термін надання кредитів (кредиторської заборгованості).

2.6. Аналіз структури джерел коштів і їх використання.

Внутрішній аналіз структури джерел коштів підприємства пов’язаний з оцінкою альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства.

До числа основних показників, які характеризують структуру джерел коштів, належить коефіцієнт фінансової незалежності – “автономії” (Кавт) – як відношення загальної суми джерел власних коштів до підсумку балансу.

Загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення Кавт =0,5. Чим більше значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел фінансування). Цей коефіцієнт є важливим і для інвесторів, і для кредиторів, тому що характеризує частку коштів, вкладених власником у загальну вартість майна підприємства.