Сторінка
4

Роль фінансів та кредиту в умовах формування ринкового середовища

Кожен вид зовнішнього фінансування підпадає під одну з двох категорій: фінансування шляхом отримання позик і фінансування шляхом випуску акцій.

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у випаду тимчасової фінансової скрути, яка виникає у зв’язку із витратами виробництва і обороту, не забезпеченими надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, на поточні витрати, на фінансування капіталовкладень.

Довгострокові кредити надають для формування основних фондів. Об’єктами кредитування можуть бути капітальні затрати на реконструкцію, модернізацію і розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо.

Банківські кредити із забезпеченням поділяються на:

- забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

- гарантовані (банками, фінансами або майном третіх осіб);

- з іншим забезпеченням (порука, посвідчення страхової організації);

- незабезпечені (бланкові).

У розвинутій ринковій економіці основними видами забезпечення є:

- передавальні написи на векселях (індосаменти);

- партнер із грошового зобов’язання, тобто особа, яка разом із позичальником бере на себе зобов’язання з кредиту;

- гарант-особа, яка гарантує оплату векселя шляхом видачі гарантійного листа;

- відступ права на оренду. Це також є забезпечення як гарантія. Банк, наприклад, надає позику підприємству, а за це автоматично отримує орендну плату;

- передача прав на рахунки дебіторів. Банк видає позику підприємцю під заборгованість дебіторів;

- відкриття гарантійних депозитних рахунків. Кредит видається під депозит в банку. В цьому випадку банк бере на зберігання розрахункову книжку клієнта;

- використання страхових полісів. Банк видає кредит під заставу страхового полісу;

- передача цінних паперів. Кредити видаються під заставу цінних паперів, переважно під 75% від ринкової вартості цінних паперів;

- товарні квитанції. Банк може видати позику під товарну квитанцію, яка свідчить про те, що товари, які забезпечують кредит, надійшли на спеціалізований склад або зберігаються у приміщенні, яке контролюється представником банку.

В практику малого бізнесу України активно впроваджується комерційний кредит – така товарна форма кредиту, об’єктом якого можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, на які продавцем надається відстрочка платежу.

2. Кредитування і розрахунки підприємств.

2.1. Суть та форми кредитування підприємств банківськими установами.

На всіх підприємствах незалежно від типу кругообігу капіталу можливі коливання потреби в оборотних засобах. Додаткова потреба в засобах зумовлена:

- нерівномірністю завезення сировини;

- збільшенням частки незавершеного виробництва;

- нерівномірністю ходу реалізації готової продукції й іншими факторами.

При тимчасовій відсутності власних коштів для покриття потреби в оборотних засобах використовуються кредити банку, кошти інших кредиторів і комерційний (товарний) кредит. Кредит дозволяє більш раціонально організовувати оборот коштів підприємств, не відволікаючи значні ресурси в створення грошових фондів і зайвих запасів сировини і матеріалів.

При кредитуванні підприємств перш за все враховується індивідуальний кругообіг засобів підприємства, особливості якого визначаються об’єктивними і суб’єктивними факторами.

До об’єктивних факторів можна віднести такі:

a) галузеву належність підприємства;

b) характер виробничого процесу;

c) сезонність виробництва.

До суб’єктивних факторів можна віднести ;

a) рівень організації виробництва;

b) рівень організації збуту і постачання;

c) ступінь розвитку товарного ринку;

d) інші фактори.

Розрізняють два види кругообігу коштів підприємства: з відносно рівномірним і нерівномірним кругообігом. До першої групи належать підприємства нафтової, вугільної, металургійної та інших галузей промисловості. Для підприємств цієї групи характерна відсутність тривалого часового періоду між надходженням і витрачанням грошових коштів.

У другу групу входять підприємства легкої, харчової, лісової промисловості, сільськогосподарські підприємства, інші. В цих підприємств виникає значна невідповідність між витратами грошових коштів і надходження коштів від реалізації продукції. В підприємств з нерівномірним кругообігом коштів додаткова потреба в кредиті пояснюється або сезонністю виробництва, або тривалістю кругообігу оборотних засобів.

При визначенні суми кредиту підприємство враховує загальну потребу в грошових коштах для задоволення виробничих потреб і наявності власних фінансових ресурсів.

Наприклад, підприємству необхідно закупити сировини і напівфабрикатів для організації виробництва деякого продукту на суму 1870 тис. грн.; власні ресурси для цієї цілі – 1270 тис. грн. Підприємство відчуває додаткову потребу в оборотних коштах у розмірі 600 тис. грн., яка задовольняється за рахунок кредиту.

В умовах ринку роль кредиту як інструменту регулювання фінансової діяльності підприємств зростає. Це обумовлено такими факторами:

- по-перше, збільшується питома вага кредиту в фінансуванні основних і оборотних засобів підприємства. Кредит дозволяє більш раціонально організовувати оборот коштів підприємства, не відволікаючи значні ресурси на створення грошових фондів і надлишкових запасів сировини і матеріалів. Це пояснюється тим, що в сучасних умовах бюджетні асигнування на цілі розвитку (відтворення) практично не виділяються і кредит виступає найважливішим джерелом формування основних і оборотних коштів підприємств усіх форм власності;