Сторінка
3

Роль фінансів та кредиту в умовах формування ринкового середовища

Першу групу складають доходи та надходження, які утворюються за рахунок власних та прирівняних коштів.

Доходи:

- прибуток від основної діяльності, прибуток від виконаних науково-дослідних робіт та науково-конструкторських робіт (НДДКР) та інші цільові доходи;

- прибуток від фінансових операцій;

- прибуток від будівельно-монтажних робіт, які виконуються господарським способом;

- інші види доходів.

Надходження:

- амортизаційні відрахування;

- виручка від майна, що вибуло;

- не поточні пасиви;

- цільові надходження;

- мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві;

- пайові та інші внески членів трудового колективу;

- інші види надходжень.

Другу групу складають кошти, які мобілізуються на фінансовому ринку, а саме: продаж власних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів, а також кредитні інвестиції.

До третьої групи зараховують надходження коштів від фінансово-банківської системи у порядку перерозподілу. До таких джерел належать:

- фінансові ресурси, що формуються на пайових засадах;

- страхове відшкодування ризиків;

- фінансові ресурси, що надійшли від концернів, асоціацій тощо;

- дивіденди та проценти на цінні папери інших емітентів;

- бюджетні субсидії;

- інші види ресурсів.

Ринкові відносини вимагають від суб’єктів малого бізнесу об’єктивної оцінки фінансового стану свого підприємства, фінансової ситуації у народному господарстві країни в цілому. Інакше вони не зможуть прийняти правильні управлінські рішення в цій сфері, і їхні шанси на успіх у конкурентній ринковій боротьбі залишатимуться мінімальними.

1.5. Джерела фінансування малого бізнесу в Україні.

Усім підприємствам для свого існування і розвитку необхідний капітал, який забезпечується шляхом фінансування.

В теорії фінансового менеджменту виділяються два основні види фінансування: внутрішнє і зовнішнє, які розмежовуються на дві основні групи: позичені та власні кошти.

Позичені кошти можуть бути короткостроковими і довгостроковими. До власних коштів належать: статутний капітал, акціонерний капітал, резерви, прибутки, спеціальні фонди тощо.

Внутрішнє фінансування – це таке фінансування. при якому кошти генеруються всередині фірми. Це є власні кошти. В цьому випадку кошти можуть надходити із таких джерел:

1) прибутки;

2) продаж ліквідних активів;

3) скорочення оборотного капіталу;

4) кредити від постачальників;

5) дебіторська заборгованість;

6) амортизаційні відрахування.

Сьогодні для малих і середніх підприємств України це джерело не є головним, оскільки розміри прибутків є невеликими. Крім того, собівартість вітчизняного виробника так завантажена надбавками, що сподіватися йому на високий прибуток не доводиться.

Отже, малі господарські одиниці мають обмежені можливості для перетворення прибутку у додатковий капітал з метою розширення виробництва.

Якщо вдало продати мало використовувані активи, то можна отримати необхідні гроші. Однак основний капітал підприємств сьогодні на 60-40% зношений, тому продати його на ринку часто дуже важко, а то й неможливо. В стартовій ситуації краще активи брати в оренду, ніж купувати у власність.

Якщо спробувати зменшити короткострокові активи, то теж можна отримати певні кошти. Однак вилучення цих грошей з обороту означатиме спад господарської активності, що автоматично відіб’ється на обсягах виторгу і прибутках фірми.

Грошові кошти всередині фірми можуть з’явитись шляхом вилучення амортизаційних відрахувань.

Амортизація нараховується протягом всього нормативного строку служби основного капіталу, а необхідність в її використання настає лише після фактичного його вибуття. Тому до моменту заміни основного капіталу, який вибув із експлуатації, амортизація є тимчасово вільною і може використовуватись як джерело фінансування виробництва.

Основними методами нарахування амортизації сьогодні є метод рівномірної амортизації і метод прискореної амортизації.

Рівномірна амортизація – вартість основного капіталу списується рівними частками протягом всього періоду експлуатації.

Суть методу прискореної амортизації полягає в тому, що в перші роки експлуатації нових засобів праці на амортизацію списується частина їхньої вартості, яка значно перевищує ту частину вартості, що пропорційна строку служби.

За прискореною амортизацією визначається норма щорічного списання на весь строк служби основного капіталу. Однак, якщо протягом першого року вона зараховується до повної вартості основного капіталу, то в наступні роки – до залишкової вартості.

Мале підприємство, використовуючи прискорений метод, отримує певні фінансові вигоди:

- страхує себе від втрат внаслідок морального знецінення елементів основного капіталу;

- амортизація може принести додатковий дохід підприємцю;

- зменшуються розміри оподаткованого прибутку і, відповідно, податкові платежі державі. Суми, які включені в амортизаційний фонд, не оподатковуються і залишаються у розпорядженні підприємства;

- прискорена амортизація захищає амортизаційні фонди від інфляції.

Зовнішні джерела фінансування малих підприємств – комерційні банки, небанківські фінансові установи (страхові компанії, довірчі товариства, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, пенсійні фонди) і т.д.