Сторінка
1

Діяльність комерційних банків на міжбанківському ринку конверсійних операцій

Міжбанківський валютний ринок, на який припадає близько 80 % світового обороту валюти, є основою всієї системи валютних операцій і складається, не дивлячись на свою назву, не тільки з банків. Суб’єктами цього ринку є центральні банки, комерційні, інвестиційні та брокерські фірми і навіть фізичні особи. Характерною технічною деталлю даного сегмента валютного ринку є те, що його учасники знаходяться в постійному контакті між собою. Це досягається роботою спеціальних функціональних підрозділів, оснащених засобами комп’ютерного зв’язку, наприклад RMDS (Reuters Monitor Dealing Service), що дозволяють їм щосекунди слідкувати за курсами валют та негайно здійсню­вати великі (як правило, від 2 до 10 млн. дол. США) угоди на основі телефонної домовле­ності між дилерами за принципом “моє слово – мій вексель”, які згодом оформляються відповідними документами.

Обсяги операцій світового валютного ринку постійно зростають. Це пов’язано з розвитком міжнародної торговлі і скасуванням валютних обмежень у багатьох країнах. За даними Банку міжнародних розрахунків, щоденний обсяг конверсійних операцій у світі становив у 1989 р. 932 млрд. доларів США, у 1993 р. перевищив 1100 млрд. доларів, у 2001 році – 3 трлн. доларів, а, за прогнозами аналітиків, у 2002 році він збільшиться до 8 трлн. доларів. На Лондонський ринок припадає близько 480 млрд. доларів щоденного обороту, Нью-Йорк обмінює близько 220 млрд., Токіо – близько 170 млрд. доларів. Набагато скромніші обсяги торгівлі валютами в менш великих центрах: у Сінгапурі – 90 млрд. доларів, Франкфурті-на-Майні – близько 60 млрд. доларів. У кінцевому результаті валютний ринок являє собою ринок міжбанківських угод, а, говорячи згодом про рух курсів валют і процентних ставок, варто мати на увазі міжбанківський валютний ринок.

Тенденції розвитку цього ринку визначають ті його суб’єкти (як правило, комерційні банки або їх іноземні філіали), які можуть собі дозволити постійну активність, тобто готовність у будь-який момент купити чи продати практично необмежену суму валюти з запропонованих ними курсів. Такі учасники ринку називаються маркет-мейкери, тобто ті, що “роблять ринок”, і курси, запропоновані ними, є основою для власних котирувань інших торговців.

Вони проводять основний обсяг валютних операцій. У банках тримають рахунки інші учасники ринку і здійснюють з ними необхідні конверсійні і депозитно-кредитні операції. Банки ніби акумулюють (через операції з клієнтами) сукупні потреби ринку у валютних конверсіях, а також у залученні/розміщенні засобів, і виходять з ними на інші банки. Крім задоволення заявок клієнтів, банки можуть проводити операції і самостійно за рахунок власних коштів.

На світових валютних ринках найбільший вплив мають великі міжнародні банки, щоденний обсяг операцій яких досягає мільярдівдоларів (наприклад, Deutsche Bank, Barclays Bank, Union Bank of Switzerland, CitiGrupbank, Chase Manhattan Bank, Standard Chartered Bank та ін.).

Проведення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, інвестування капі­талу, спекулятивні операції, хеджування – усі ці операції передбачають проведення операцій щодо купівлі-продажу іноземної валюти. Валютні операції, тобто угоди з купівлі та продажу іноземної валюти, як правило, поділяються на “касові” та “строкові”. Проте, відображаючи суть двох різновидів валютних угод, подібна класифікація не дозволяє розглянути низку відмінностей, характерних для конкретних видів угод з іноземною валю­тою, які застосовуються у міжнародній практиці.

Розвиток засобів телекомунікацій, системи електронних міжбанківських переказів спричинив появу конверсійних операцій (угод типу overnight) “тод” та “том”. Розрахунки за угодами “тод” проводяться в день укладання угоди. Вони широко використовуються в операціях гривня/долар, гривня/євро та гривня/російський рубль на внутрішньому валютному ринку України між комерційними банками.

Рис. 1. Структура обсягу купівлі іноземних валют українськими банками (за станом на 01.07.02) [1]

Основна частка торгівлі іноземною валютою на міжбанківському ринку України припадає на операції п’ятнадцяти найбільших банків. Серед них можна виділити: Аваль, Надра, Перший український міжнародний банк, Ощадбанк, Промінвестбанк, Приват­банк, Укрексімбанк, Укрсоцбанк та інші. У цих банках зосереджена переважна частина операцій, пов’язаних з обслуговуванням внутрішнього валютного обороту та зовнішньо­економічних зв’язків. Як видно з рисунків 1 та 2, основна частка операцій з іноземною валютою проводиться у доларах Сполучених Штатів. Необхідно зазначити, що внас­лідок уведення готівкового євро від початку 2002 року спостерігається зростання попиту на нього.

Рис. 2. Структура обсягу продажу іноземних валют українськими банками (за станом на 01.07.02)*

* Діаграма побудована на основі середньозважених даних двадцяти українських банків. Поняття валютної позиції визначається співвідношенням між вимогами і зобов’я­заннями банку у іноземній валюті. Коротка позиція – зобов’язання банку перевищують наявність валюти. Довга позиція – сума вимог більша за суму зобов’язань.

Розрахунки за угодами “том” проводяться наступного дня після її укладання. Ці угоди також активно використовуються українськими комерційними банками в операціях гривня/долар, євро, російський рубль на внутрішньому ринку. Угоди, які передбачають надходження валюти на другий робочий день з дня укладання угоди, мають назву “спот”. Курс спот відображає, наскільки високо оцінюється національна валюта за межами даної країни на момент проведення операції. Він є основою для проведення всіх інших операцій, пов’язаних із купівлею чи продажем валюти.

Переважна частина українських банків, які мають ліцензію Національного банку України на проведення операцій з іноземною валютою, є активними учасниками як на міжбанківському ринку України, так і на міжнародному валютному ринку. Комерційні банки відповідно до діючої в Україні системи проведення валютних операцій в основному виконують клієнтські замовлення на придбання та продаж іноземної валюти. Динаміка оборотів з валютних операцій провідних українських банків представлена на рисунку 3.