Сторінка
1

Зведення і групування статистичних матеріалів. Статистичні таблиці

Суть статистичного зведення і групування

У результаті статистичного спостереження отримують матеріал, який характеризує окремі елементи сукупності. Постає потреба у спеціальній обробці статистичних даних — зведенні матеріалів спостереження.

Статистичне зведення — це упорядкування, систематизація і наукова обробка статистичних даних. Воно включає такі основні етапи:

• групування матеріалу;

• розробку системи показників для характеристики типових групі підгруп;

• підбиття групових і загальних підсумків, оформлення результатів у вигляді таблиць.

Основні завдання і види групувань

Статистичне групування — утворення однорідних груп одиниць сукупності за певною суттєвою ознакою, а також тих, що мають однакові або близькі значення групової ознаки, яку взято за основу утворення груп у процесі групування. За допомогою статистичного групування розв'язують три основних завдання:

• поділ неоднорідної сукупності на якісно однорідні групи або, іншими словами, виокремлення соціально-економічних типів —типологічні групування;

• вивчення складу однорідної сукупності за різними ознаками —структурні групування;

• виявлення та вивчення взаємозв'язку явищ та їх ознак —аналітичні групування.

Групування за однією ознакою називають простими. Якщо ж для виокремлення груп беруть по дві і більше ознак, то такі групування називають комбінованими. Прикладом може бути комбіноване групування позичальників за об'єктами кредитування та терміном надання позички.

Окремо серед групувань у статистиці розглядають класифікації.

Класифікація (у статистиці) — це систематизований розподіл явищ і об'єктів на групи, класи, розряди на основі їх схожості або відмінностей.

В аналітичних групуваннях здебільшого застосовують кількісні ознаки. У групуваннях за кількісними ознаками постає питання про кількість груп і величину інтервалу.

Величина інтервалу — це різниця між максимальним та мінімальним значеннями ознаки в кожній групі.

Інтервали можуть бути рівними і нерівними. Рівні інтервали застосовують тоді, коли ознака групування розподілена в сукупності більш-менш рівномірно. Величину рівних інтервалів (h) визначають за формулою

де X max, X min — значення ознаки в сукупності відповідно максимальне і мінімальне; К — кількість груп.

Кількість груп залежить від обсягу сукупності. Якщо сукупність велика, то кількість груп за рівних інтервалів можна визначити за формулою, яку запропонував американський вчений Стерджес:

де N — кількість одиниць сукупності.

Тоді формула для визначення величини інтервалу групування набирає вигляду

Іноді при невеликій кількості спостережень застосовують принцип рівних частот. За такого принципу одиниці сукупності розташовують у порядку зростання, а в кожній групі міститься однакова їх кількість. Це виключає утворення численних груп.

В окремих випадках здійснюють перегрупування даних з метою утворення нових груп на основі наявних, якщо останні не задовольняють меті аналізу.

Ряди розподілу

У результаті групування отримують ряди розподілу.

Ряди розподілу — це сукупність значень групової ознаки(варіант) та відповідних частот (часток).

Варіанти — це окремі значення групувальної ознаки, а частоти — числа, які показують, скільки разів окремі значення варіант повторюються в ряді розподілу. Замість частот може бути частка, виражена коефіцієнтом або відсотком. Накопичену частоту (частку)називають кумулятивною.

Залежно від статистичної природи групувальної ознаки розрізняють атрибутивні та варіаційні ряди розподілу.

В атрибутивних рядах одиниці сукупності розподіляються за атрибутивними (якісними) ознаками, у варіаційних рядах —за кількісними ознаками.

Варіаційні ряди можуть бути дискретними або інтервальними. Характер варіаційного ряду визначається характером варіації. Варіація може бути дискретною (перервною) або неперервною.

Дискретними називають ряди розподілу, у яких варіанти є цілими числами.

Інтервальними називають ряди розподілу, у яких варіанти мають вигляд інтервалів.

У статистичному аналізі важливою характеристикою розподілу є оцінка пропорційності розподілу взаємопов'язаних ознак. Під пропорційністю розуміють внутрішні властивості аналізованого явища з розподілом соціально-економічних факторів, які визначають явище. Відповідний аналіз є базою для характеристики зв'язку і забезпечення оптимальних пропорцій.

Так, в аналізі пропорційності такого багато структурного процесу, як банківська діяльність, можна виокремити такі пропорції:

• внутрішньобанківської діяльності — між; результатами діяльності, наприклад прибутком банку, з одного боку, і факторами, які його формують (фондами, витратами, чисельністю зайнятих та ін.) — з іншого;